12.3.3. Аналіз умов залучення позикових ресурсів

Проведення цього етапу аналізу передбачає експертизу договорів підприємства на отримання позик з таких питань:

• розмір кредиту, умови його надання та погашення;

• розмір відсоткової ставки, її характер (фіксована, плаваюча);

• порядок оплати (авансом, щомісяця, при погашенні кредиту), джерело погашення;

• оцінка співвідношення відсоткової ставки за укладеним догово­ром та середньоринкової відсоткової ставки на аналогічні операції (в цілому в Україні і окремих регіонах);

• встановлені штрафні санкції за порушення кредитного договору та їх характер (абсолютний розмір, підвищення ставки, кратність цього підвищення);

• умови оплати послуг кредитора за оформлення кредитного до­говору та його коригування за ініціативою підприємства;

• загальні витрати підприємства на обслуговування позики;

- порівняльна оцінка ефективності одержання позики на узго­джених умовах порівняно з середньоринковими умовами одержання кредитних ресурсів.

У ході проведення експертизи договорів необхідно розрахувати та проаналізувати такі показники ефективності залучення позикових ресурсів, перелік яких наведено в табл. 71:

Таблиця 71

Система показників ефективності залучення позикових ресурсів

Показник	Алгоритм розрахунку	Аналітичні можливості
1. Коефіцієнт ефективності залучення позик	витрати на обслугову­вання позики	порівняння умов залучення, які мали місце з середньоринковими умовами надання позики (оптимальне значен­ня < 1)
	витрати на обслугову­вання позики на серед-ньоринкових умовах залучення
2.Коефіцієнт доцільності залучення позик	ціна позики	порівняння вартості позики з ефек­тивністю діяльності підприємства, яка забезпечується (оптимальне зна­чення < 1)
	прибутковість активів
3.Коефіцієнт достатності періоду позики	тривалість операційного циклу підприємства (або конкретної комерційної угоди)	оцінка можливостей повернення по­зики у визначений термін (оптимальне значення < 1)
	період позики

12.3.4. Оцінка ефективності використання позикових ресурсів

З метою дослідження ефективності використання позикових ре­сурсів торговельним підприємством розраховується та аналізується

система оціночних показників, наведених у табл. 7:

15.4. Визначення потреби торговельного підприємства в банківських позикових ресурсах та термінів їх використання

Розрахунок потреб торговельного підприємства в банківських по­зиках здійснюється за напрямками їх використання (рис. 169):

Для формування обігових коштів

Для інвестиційних потреб

Формування виробничих запасів

фінансування

Інших виробничих потреб

інноваційні інвестиції

формування запасів готової

продукції чи товарних запасів

фінансові інвестиції

Рис. 169. Напрямки використання банківських позик

Планування потреби в кредиті для формування обігових коштів підприємства здійснюється поетапно.

На першому етапі розраховується потреба підприємства в обіго­вих коштах в цілому та за окремими їх видами: під товарні запаси, інші товарно-матеріальні коштовності, грошові кошти, дебіторську заборгованість.

Методика проведення цієї роботи розглянута в § 12.3.

На другому етапі визначається необхідний розмір залучення кре­дитів банку для покриття потреби підприємства в обігових коштах на плановий період.

Розрахунок базується на формулі балансу обігових коштів:

ОК^п=ВОК^н+ВОК^пр+СП+КЗ+КБ_ок, де ОК" - потреба в обігових коштах;

ВОК" - наявність власних обігових коштів на початок періоду; ВОК^пр - поповнення власних обігових коштів за рахунок чисто­го прибутку підприємства протягом планового періоду; СП - плановий обсяг сталих пасивів;

КЗ - плановий обіг кредиторської заборгованості товарного характеру;

КБ_ок - необхідний розмір кредитних ресурсів, які залучаються під обігові кошти.

Звідси — необхідний розмір кредитних ресурсів, які залучаються, дорівнює:

КБ=ОК^п - ВОК^н - ВОК^пр - СП - КЗ.

Потреба підприємства в кредитах під інвестиції визначається на основі інвестиційної програми (плану капітальних вкладень), за окремими етапами її реалізації, а також з урахуванням власних дже­рел фінансування потреби в коштах на капітальні вкладення.

Власні кошти для фінансування капітальних вкладень включають амортизаційний фонд, ремонтний фонд, виручку від реалізації майна, яке вибуває, а також частину прибутку, яка спрямовується на рекон­струкцію, технічне переоснащення, нове будівництво.

Для отримання інвестиційного (довгострокового) кредиту банку необхідно надати бізнес-план інвестиційного проекту, який включає технічний проект і завдання з обгрунтуванням потреби в капітальних вкладеннях, кошторис витрат та джерел їх фінансування, розрахунок економічної ефективності та строку окупності інвестицій.

Після проведення розрахунків з обгрунтування потреби підприєм­ства в банківських позиках визначають необхідний період їх залучен­ня.

Період залучення кредитів являє собою час з моменту надання банківського кредиту до моменту його повного погашення та виплати відсотків за користування.

Період залучення кредитів умовно можна розділити на три скла­дові частини:

• період відстрочки сплати відсотків за кредит (пільговий період);

• період виконання кредитних зобов'язань зі сплати відсотків за кредит;

• період погашення кредиту.

Період відстрочки зі сплати відсотків за кредит - це період часу між отриманням кредитних ресурсів та початком виконання фінансо­вих зобов'язань з оплати відсотків за їх використання. Як правило, цей період визначається, виходячи із середнього терміну обертання товарів, а за довгостроковими кредитами - відповідно до терміну осво­єння кредиту та початку експлуатації.

Період виконання зобов'язань зі сплати відсотків за кредит харак­теризує період, впродовж якого підприємство сплачує відсотки за отриману позику (періодично рівними платежами або нерівними су­мами відповідно затвердженого графіка).

Період погашення кредиту - це час, впродовж якого підприємство мусить повністю розрахуватися за отриману позику, та повернути су­му позики на рахунок банку.

Співвідношення фаз періоду використання позикових ресурсів ха­рактеризує рис. 170.

Пільговий

період

Період виконання забов'язань зі

сплати відсотків за кредит ж

Період погашення

кредиту J-

Закінчення сплати відсотків за кредит та погашення кредиту

Час

У теперішній час період залучення кредиту визначається банком, який встановлює термін, протягом якого підприємство може викорис­товувати отриману позику та повинне її погасити. Практика показує, що цей строк, як правило, не перевищує трьох місяців у зв'язку з ін­фляцією, яка знецінює кредитні ресурси та викликає необхідність зміни відсоткових ставок, та високим рівнем кредитного ризику.

У цих умовах розрахунок необхідного терміну залучення кредиту має допоміжний характер та використовується для оцінки можливос­тей укладення кредитного договору на умовах, запропонованих бан­ком.

Якщо розрахунки показують, що необхідний період залучення кредитних ресурсів перевищує термін, запропонований банком, то підприємство мусить розглянути та оцінити можливі варіанти розв'я­зання цього протиріччя:

• вивчити можливість прискорення обертання коштів за рахунок вдосконалення умов постачання товарів, зміни асортименту, цінової політики та ін.;

• вивчити можливість збільшення частки позабанківських форм кредитування (кредиторська заборгованість, лізинг, випуск облігацій, залучення коштів працівників абощо).

• вивчити можливість отримання кредиту на більш тривалий строк в інших банківських установах, фінансових інститутах, інвес­тиційних фондах тощо.