VIII. Залежно від виду ресурсів, споживання яких призводить до витрат, виділяють:

• витрати на утримання персоналу (трудових ресурсів) підприєм­ства;

• витрати на використання засобів виробництва (амортизація, оренда, утримання основних фондів);

• витрати на формування і використання матеріально-технічних ресурсів (малоцінні та швидкозношувані предмети, енергія, паливо, вода, тара, спецодяг);

• витрати на використання позикових фінансових ресурсів (відсотки за кредит).

IX. За ступенем однорідності всі витрати поділяються на прос- ті (одноелементні) і комплексні. Прості витрати мають однорідний зміст, наприклад: заробітна плата, амортизаційні відрахування, від- сотки за кредит, витрати на тару. До складу комплексних витрат включають різнорідні елементи, наприклад: витрати на оренду і утримання основних фондів, витрати на зберігання, доробку, підсор- тування і передпродажну підготовку товарів.

X. Залежно від часу одержання результатів від витрат цікавим є поділ витрат на відстрочені (дискретні) і невідстрочені (безперервні). Таке групування пов'язане з тим, що в деяких випад- ках підприємство не має можливості чітко визначити, коли буде одержана віддача від понесених витрат. Якщо витрати приносять ре- зультат у звітному періоді, вони вважаються безперервними. Якщо віддача від них буде мати місце в невизначеному майбутньому, вони вважаються відстроченими чи дискретними. Прикладом таких витрат обігу є витрати на рекламу, страхування, амортизаційні відрахування та на капітальний ремонт тощо. Ці витрати не залежать від розміру господарської діяльності підприємства, і оцінити їх вплив на еконо- мічну ефективність діяльності підприємства досить важко.

XI. Залежно від порядку віднесення витрат на витрати обігу конкретного періоду розрізняють:

• витрати, що повністю відносяться на витрати обігу в час їх ви­никнення (за їх фактичною величиною);

• витрати, що включаються до складу витрат обігу при передачі матеріальних ресурсів в експлуатацію (50%) та при вибутті з експлу­атації (50%), наприклад, вартість спецодягу, малоцінних предметів, інструментів, господарського інвентаря;

• витрати, що відносяться на витрати обігу розрахунковим шля­хом, впродовж тривалого періоду (амортизація основних засобів, не­матеріальних активів, відрахування на капітальний ремонт незалеж­но від терміну фактичного здійснення витрат).

XII. За ступенем доцільності й економічної віддачі всі витрати підприємства можна оцінити як корисні і безкорисні. Пропорція по- ділу витрат за даною ознакою залежить від ступеня використання ре- сурсного потенціалу підприємства. Якщо ресурсний потенціал під- приємства використовується неефективно чи не дає очікуваної віддачі, то частина витрат обігу є безкорисною.

13. Для обгрунтованого контролювання витрат їх поділяють на контрольовані і неконтрольовані. Таку класифікацію витрат на­зивають правовою чи функціональною. Вона має велике значення для управлінського контролю, особливо на підприємствах з розвинутою структурою управління, і широко використовується в системі обліку витрат і результатів. Контрольовані витрати, у свою чергу, поділя­ються за центрами відповідальності - за конкретними підрозділами підприємства, від ефективності діяльності яких вони залежать. На­приклад, центром відповідальності за витратами на проведення ремо­нту приміщень є організаційно-технічна служба, за витратами на ре­кламу - рекламна служба чи відділ маркетингу, за транспортними витратами - транспортно-експлуатаційний відділ, закупівельні витра­ти - комерційний відділ тощо.

14. Витрати підприємства, що включаються до витрат обігу, можуть бути оцінені різними методами, що також є однією з ознак їх класифікації. Залежно від методу оцінки витрат розрізняють:

• історичну оцінку їх величини, при якій понесені витрати від­носяться на витрати обігу за ціною їх придбання (незалежно від дати закупівлі);

• поточну оцінку величини витрат (ціна відновлювання), яка ви­значається розрахунковим шляхом за поточними ринковими цінами на відповідний вид ресурсів.

Поточна оцінка величини витрат має особливе значення за умов інфляції, оскільки дає змогу реально оцінити розміри поточних ви­трат і забезпечити умови для відтворення ресурсів підприємства з

урахуванням кон'юнктури ринку, факторів виробництва, що склали­ся. Поточна оцінка витрат запроваджується також при прийнятті довгострокових стратегічних рішень.