Підприємства

• район діяльності даного торговельного підприємства та зміни, які в ньому відбулися, чисельність та склад населення, що обслугову­ється даним підприємством, про обсяг незадоволеного попиту та того, що формується, смаки та переваги споживачів;

• конкурентне оточення підприємства, стратегію та тактику його діяльності, цінову, асортиментну, маркетингову політику;

- стан товарної пропозиції та тенденції її розвитку;

• соціально-економічний розвиток країни та регіону, його вплив на обсяги купівельних фондів споживачів;

• інструменти державного регулювання кон'юнктури споживчого ринку та діяльності торговельних підприємств тощо.

Необхідна інформація може бути отримана в результаті опитуван­ня та анкетування споживачів, проведення спеціальних досліджень, шляхом використання кон'юнктурних оглядів споживчого ринку в цілому та його окремих товарних та регіональних сегментів, які ви­конані на замовлення підприємства або оприлюднені в спеціальній пресі, а також на базі систематизації та вивчення нормативної бази виступів керівників країни та відомств, публікацій загального та спе­ціального характеру тощо.

На другому етапі управління товарооборотом здійснюється аналіз стану реалізації товарів даним підприємством та оцінюються мож­ливості подальшого зростання обсягу товарообороту.

В ході проведення цієї роботи аналізують обсяг, склад та структу­ру реалізації товарів в минулих періодах, визначають тенденції роз­витку та фактори, що впливають на даний показник, досліджують ритмічність та сезонність реалізації окремих груп товарів, оцінюють ступінь та причини невиконання раніш розроблених планів розвитку товарообороту, аналізують характер впливу факторів зовнішнього се­редовища в теперішній час та на перспективу.

Результатом проведеної аналітичної роботи є вивчення можливос­тей підприємства щодо подальшого зростання товарообороту та визна­чення основних протидіючих факторів.

Третій етап розробки стратегії управління товарооборотом під­приємства пов'язаний з визначенням цілей подальшого розвитку то­варообороту підприємства.

Розробка плану та формування асортиментної структури товаро­обороту базується на наступній системі стратегічних цілей:

1. Досягнення обсягу та формування структури товарообороту з урахуванням можливостей даного сегмента споживчого ринку та очі­куваних змін його кон'юнктури ("орієнтація на попит").

2. Досягнення обсягу та формування структури товарообороту, яка б забезпечувала максимальну ефективність використання на­явного ресурсного потенціалу ("орієнтація на ресурсозабезпече­ність").

3. Досягнення обсягів товарообороту та формування його структу­ри, виходячи з необхідності отримання цільової суми прибутку ("орієнтація на прибуток").

Усі перераховані цілі управління товарооборотом тісно взаємопо­в'язані, можуть бути реалізовані тільки на базі комплексного підхо­ду-

Особливості ринку діяльності підприємства, стадія життєвого ци­клу підприємства та товарів, що реалізуються ним, можуть обумови­ти пріоритетність реалізації окремих цілей управління товарооборо­том (табл. 16). Це має визначальне значення для вибору методики планування обсягів товарообороту підприємства на майбутній період.

Таблиця 16

Характеристика передумов та місця окремих стратегічних підходів до управління товарооборотом

Назва стратегічного підходу	Місце в процесі управління товарооборотом	Передумови пріоритетності реалізації
1. Орієнтація на попит	Визначення максимального об­сягу реалізації товарів на дано­му сегменті споживчого ринку	Діяльність підприємства на сегменті ринку із значним об­сягом незадоволеного попиту та попиту, що формується, низь­ким ступенем конкурентної боротьби.
2. Орієнтація на ресурсну забезпеченість	Визначення обсягу товарообо­роту, який може бути досягну­тий при наявному ресурсному потенціалі на ступені ефектив­ності його використання	Діяльність підприємства на перспективному сегменті спо­живчого ринку або в умовах погіршення кон'юнктури ринку та зниження обсягів реалізації товарів.
3. Орієнтація на прибуток	Визначення мінімальних обся­гів товарообороту, виходячи з умов самоокупності та самофі­нансування діяльності підпри­ємства	Жорсткі фінансові обмеження, великий обсяг умовно постій­них поточних витрат та пози­кового капіталу, гарантованість дивідендних виплат, великі інвестиційні та соціальні потреби.

На четвертому етапі управління товарооборотом здійснюють об­грунтування обсягу та структури товарообороту на плановий період.

Планування обсягу та структури реалізації товарів є одним з від­повідальних етапів в системі економічного управління товарооборо­том. Це пояснюється важливим значенням цих показників в системі планів економічного та фінансового розвитку підприємства.

При плануванні товарообороту, визначають з одного боку, його необхідний обсяг, виходячи з цільової суми прибутку, а з іншого — можливий обсяг та структуру товарообороту в умовах наявного ресурсно­го потенціалу підприємства.

Після проведення розрахунків стосовно необхідного та можливого обсягу товарообороту підприємства, на плановий період необхідно до­сягти збалансованості між цими показниками. Це і є головним за­вданням п'ятого етапу стратегії управління товарооборотом підпри­ємства.

Якщо необхідний обсяг товарообороту більший за його можливий обсяг, необхідно провести роботу щодо пошуку та мобілізації резервів збільшення обсягів реалізації товарів за рахунок розробки або вне­сення відповідних змін в цінову, асортиментну та ресурсну політику підприємства.

Обгрунтування цінової політики має бути спрямоване на визначення оптимальних цін реалізації товарів, при яких досягається оптимальний обсяг товарообороту, а як наслідок - максимальний прибуток.

Розробка асортиментної політики торговельним підприємством повинна бути спрямована на забезпечення відповідності між товарно-груповою структурою товарообороту та структурою попиту населення.

Формування ресурсної політики торговельного підприємства по­винне передбачати залучення додаткових ресурсів, які забезпечують досягнення необхідного обсягу діяльності з найменшими витратами.

Якщо здійснення цих заходів не забезпечить зростання товарообо­роту підприємства до необхідного обсягу, слід розглянути інші мож­ливості підприємства щодо отримання прибутку (за рахунок неторго­вельних видів діяльності).

План товарообороту підприємства приймається в цьому разі в об­сязі максимально можливого з врахуванням виявлених резервів щодо його зростання.

Контроль за виконанням поставлених планових завдань здійснює­ться на наступному, шостому етапі управління товарооборотом. На цьому етапі порівнюють досягнуті результати з плановими показни­ками, вносять необхідні корективи в попередньо розроблені плани та політику підприємства з метою забезпечення умов для виконання розробленого плану товарообороту та отримання максимально можли­вого обсягу доходу та прибутку.

3.5. Економічні межі діяльності торговельного підприємства в умовах ринку

Обсяги діяльності торговельного підприємства в умовах ринкової економіки мають певну мінімальну та максимальну межу, які необ­хідно враховувати в процесі розробки стратегії його діяльності та стратегії управління товарооборотом.

Визначення мінімальної межі діяльності пов'язане з вимогами са­моокупності та самофінансування діяльності господарюючого суб'єкта та базується на розрахунку "точки беззбитковості" («мертвої точки»).

Стосовно торговельного підприємства під "точкою беззбитковості" розуміють такий обсяг товарообороту підприємства, при якому сума одержаного валового доходу (без ПДВ) дорівнює сумі поточних ви­трат, тобто досягається самоокупність діяльності.

Обсяг ВД та BO,

■ грош. один.

Валовий доход

Загальні витрати підприємства

Точка беззбитковості

Змінні витрати

Постійні витрати

Зона збитковості

+ Обсяг

Обсяг товарообороту,

товарообороту, грош. один.

при якому досягається беззбитковість

Рис. 25. Визначення точки "беззбитковості" підприємства

Розрахунок "точки беззбитковості" (Тб) може бути проведений за ; наступною формулою:

ВО

Тб=- 100,

р - р

¹ вд во.змін

де Р_вд, Р_во._змін - відповідний рівень валового доходу і змінних витрат обігу, у відсотках до товарообороту; ВО_поот - сума постійних витрат обігу, грош. один.

Базовою передумовою даної формули є умова беззбитковості, тобто дотримання рівності:

ВД_ч=ВО,

де ВД_Ч - доходи від реалізації товарів, які залишаються підпри­ємству, без ПДВ.

Залежність доходів від обсягу товарообороту описується наступ­ними моделями:

ТР_ВД

^ВДч~ 100 '

Т' Рвозм

ВО—В_П0СТ+В_ЗМ—в_пост+ ■

100

Перетворення даних моделей відносно обсягу товарообороту дозво­ляє обгрунтувати його значення в "точці беззбитковості":

^ТРвд Т^-РВ0зм

"пост '

100 ^пост 100 Т" (Рвд ~ Рвозм)

■= в„

100

_т __П2ст ₁₀₍₎

(^РВД ~ ^ВОзм)

Визначення "точки беззбитковості" має суттєве значення при об­грунтуванні доцільності створення підприємства та його діяльності на певному регіональному чи товарному ринку, а також в процесі функ­ціонування - для визначення критичного зниження обсягу товарообо­роту, яке обумовлює отримання збитків від торговельної діяльності.

Для власників підприємства мінімально допустимий обсяг діяльності торговельного підприємства (товарообороту) пов'язаний з визначенням "точки мінімальної рентабельності". Досягнення цієї мінімальної межі діяльності підприємства є умовою отримання мінімального прибутку та задоволення його економічних інтересів.

Під "точкою мінімальної рентабельності" розуміють такий обсяг товарообороту підприємства, при якому сума валових доходів (без ПДВ) не лише покриває поточні витрати на ведення діяльності, а й утворює прибуток, розмір якого (після сплати податків) задовольняє уявлення власників підприємства про мінімальний рівень рентабель­ності на вкладений капітал.

Кількісно мінімальний рівень рентабельності визначається рівнем депозитної ставки банків, що склався на певний час, позаяк власник підприємства незацікавлений у капіталізації прибутку (вкладення йо­го в основні та оборотні активи підприємства), якщо одержуваний чи­стий прибуток за результатами діяльності підприємства менший за суму відсотків, яку він міг би отримати від зберігання своїх грошо­вих коштів у банку або придбав би на них цінні папери інших під­приємств.

Оскільки розмір капіталу, вкладеного власником у дане підпри­ємство (К), а також мінімальний рівень рентабельності (МРР) можуть бути визначені кількісно і не залежати від обсягу товарообороту під­приємства, сума мінімального чистого прибутку може бути розрахо­вана так:

К МРР

п_мі„=т^—7Г~ юо, 100 - с_п

де С_п - частка прибутку, яка відраховується в бюджет (орієнтовно - ставка податку на прибуток).

Графічно ілюстрація "точки мінімальної рентабельності" наведена на рис. 26.

Розрахунок "точки мінімальної рентабельності" (Т_мр) здійснюється за формулою:

К МРР

+-

•100

ВОп

100-Сп

100.

Т =

Рвд—Рв

Обсяг вд 4. ВО.П, грош. один.

Загальні витрати+мінімальний прибуток

Валові доходи

Змінні витрати

Постійні витрати

Мінімальний прибуток

Обсяг товарообороту, грош. один.

Обсяг товарообороту, при якому досягається мінімальна рентабельність капіталу

Рис. 26. Графічна ілюстрація "точки мінімальної рентабельності"

Виведення формули "точки мінімальної рентабельності" здійснює­ться аналогічно, виходячи з того, що умова одержання мінімального чистого прибутку може бути описана так:

ВДч-ВО- п°5=чп,

де П^р - податки, що сплачуються з прибутку підприєм­ства;

ЧП - чистий прибуток, що залишається у розпорядженні власників підприємства (є їх власністю).

Визначення максимальної межі діяльності торговельного підпри­ємства в умовах ринкової економіки грунтується на використанні те­орії рівноваги фірми. Згідно цієї теорії, збільшення обсягів діяльності є доцільним з економічної точки зору щодо обсягу діяльності, який забезпечує максимізацію отримання прибутку. Подальше зростання обсягу діяльності визнається економічно невиправданим, оскільки обумовлює зменшення прибутку, а отже, вступає в протиріччя з еко­номічними цілями діяльності підприємства.

Умова максимізації прибутку підприємства є загальною для всіх типів ринкових ситуацій (чистої конкуренції, монополії, олігополії, монополістичної конкуренції) і полягає у визначенні обсягу діяльнос­ті, при якому забезпечується рівність між граничним доходом та гра­ничними витратами підприємства.

Водночас визначення обсягів максимального прибутку в умовах різних типів ринкових ситуацій має певні особливості.

В умовах досконалої конкуренції, яка є найбільш поширеним ти­пом ринкової ситуації на споживчому ринку, рівноважна ринкова ці­на є постійною величиною для кожного окремого підприємства та не залежить від його стратегії ціноутворення.

В цих умовах зростання доходу підприємства може бути забезпе­чене тільки шляхом зміни обсягу діяльності (товарообороту). Зрос­тання товарообороту призводить до зміни сукупних поточних витрат підприємства. При цьому обсяг умовно-постійних витрат залишається незмінним, а обсяг змінних — зростає відповідно до зростання обсягу товарообороту, але нерівномірно з ним. Залежність доходу, сукупних витрат та прибутку підприємства від обсягу товарообороту наведено у табл. 17.

Як видно з наведених даних, при нульовому обсязі товарообороту підприємство має збитки в обсязі постійних витрат обігу, які склада­ють 750 ум. грош. од. Зростання товарообороту до 40000 ум. грош. од. дозволяє поступово зменшити розміри збитків, тобто досягти са­моокупності. Подальше збільшення обсягу товарообороту забезпечує отримання підприємством прибутку, який має максимальне значення

при обсязі товарообороту 78000 ум. грош. один. При більших обсягах товарообороту обсяг отримання прибутку починає поступово зменшу­ватися і навіть досягає від'ємного розміру (при товарообороті 110000 ум. грош. один.).

На рис. 27. наведено графік залежності прибутку підприємства від обсягу товарообороту, побудований на основі даних табл. 17. Вис­хідна пряма, що проведена через початок координат, характеризує валовий дохід, тангенс кута нахилу якої дорівнює граничному дохо­ду, який в свою чергу дорівнює ціні торговельної послуги (рівню тор­говельної надбавки):

АВД

Вибір оптимального (рівноважного) обсягу товарообороту

підприємства

Нахил кривої сукупних витрат в кожній її точці дорівнює танген­су кута нахилу відповідної дотичної, який дорівнює граничним ви­тратам:

ABB _то

^tga-⁼^fT^rB'

Отже, відстань по висоті між кривими валового доходу та сукуп­них витрат показує величину прибутку або збитків при будь-якому обсязі товарообороту.

З рис. 27 видно, що коли крива сукупних витрат розташована вище кривої валового доходу, підприємство несе збитки, а коли ниж­че - отримує прибуток. Нульове значення прибутку досягається у то­чках перетину цих кривих (А, В). Вони являють собою точки крити­чного обсягу діяльності. Будь-який обсяг товарообороту, що лежить між ними, дозволяє підприємству отримувати прибуток, а той, що знаходиться за їх межами - приносить збитки.

Максимальний рівень прибутку (графік "б") досягається в точці найбільшого відхилення кривої сукупних витрат від кривої валового доходу. Оскільки тут вона має найбільшу опуклість, то дотична, про­ведена до цієї точки, паралельна кривій валового доходу, тобто їхні кутові коефіцієнти рівні між собою і граничний дохід дорівнює гра­ничним витратам:

tga„„=tga_BI=17J=rB.

Звідси випливає, що максимальний рівень прибутку підприємст­ва досягається при обсязі товарообороту, що забезпечує рівність граничного доходу та граничних витрат. Це пояснюється тим, що граничний прибуток дорівнює різниці між граничним доходом та граничними витратами, і поки вона позитивна, збільшення обсягу то­варообороту на додаткову одиницю (1000 ум. грощ. один.) збільшує загальну масу прибутку. Коли граничний дохід стає менший за ви­трати, додаткова реалізація товарів (на 1000 ум. грош. один.) змен­шує прибуток на величину їх різниці. Очевидно, що максимізація прибутку досягається, коли граничний прибуток дорівнює нулю, тобто ГД - ГП=0.

Оскільки в умовах досконалої конкуренції ринкова ціна торго­вельної послуги дорівнює граничному доходу підприємства, максимі­зація прибутку досягається в точці обсягу товарообороту, в якому граничні витрати дорівнюють ринковій ціні, тобто Ц_Р=ГВ.

Таким чином, оптимальний обсяг товарообороту конкурентного підприємства в короткостроковому періоді являє собою такий обсяг товарообороту, при якому граничні витрати дорівнюють ринковій ціні торговельної послуги.

Сукупні витрати

Пр=мах

Обсяг ^товарообороту, 1000 ум. грош. один.

Обсяг .товарообороту, 1000 ум. грош. один.

Побудова графіка залежності рівня валового доходу та поточних витрат від обсягу товарообороту (рис. 28) дозволяє наочно відобразити розмір витрат підприємства від недотримання оптимального обсягу товарообороту.

Максимальний розмір економічного прибутку характеризується прямокутником АБВГ, основа якого дорівнює оптимальному обсягу товарообороту.

5*

131

Зменшення товарообороту до обсягу Т_ф1 < Т₀ призводить до недоот-римання прибутку в розмірі площі трикутника ЖБЗ. Збільшення то­варообороту до обсягу Т_ф2 > Т₀ призводить до втрати прибутку (порівняно з її максимальною величиною) в розмірі площі трикутни­ка ДЕБ.

Втрата прибутку при

Т<Ь2>^Т₀

СЦ=ГД=Ц„

Обсяг товарообороту, 1000 ум. грош.

один.

-+-

00 110 120130

Обсяг товарообороту, 1000 ум. грош.

один.

-+-

Середні доходи та витрати, ум. грош. один.

Таким чином, розмір втрат валового прибутку при невідповідності фактичного товарообороту рівноважному обсягу можна визначити за формулою:

_тт_(Т₀-Тф)-(ГВ₀-ГВф)

Пр ₂

де П_р - втрати прибутку, ум. грош. один.;

Т₀ - оптимальний обсяг товарообороту, що максимізує прибу­ток, грош. один.;

ГВ₀ - граничні витрати обігу, грош. один.;

ГВ_Ф - граничні витрати обігу при фактично встановленому об­сязі товарообороту, грош. один.

Ситуація максимізації прибутку, що досягнута в короткостроко­вому періоді, не може тривати довго. Це пояснюється тим, що високі прибутки приваблюють до галузі інших конкурентів. Крім того, всі діючі в галузі підприємства також збільшують обсяги продажу. В ре­зультаті суттєво зростає обсяг галузевої пропозиції, ціна торговель­них послуг знижується. Якщо її рівень стане нижчим за довгостроко­ві середні витрати обігу, підприємства почнуть скорочувати обсяги товарообороту, а окремі з них будуть виходити з галузі. В результаті обсяг галузевої пропозиції почне знижуватись, а ціна торговельних послуг буде зростати. Коли ціна досягне мінімального рівня довго­строкових середніх витрат, економічний прибуток всіх підприємств буде дорівнювати нулю. Коли економічний прибуток дорівнює нулю, підприємство отримує нормальний прибуток в розмірі неявних ви­трат, тобто реальний прибуток на інвестований капітал.

Звідси випливає, що в довгостроковому періоді конкурентне під­приємство отримує не економічний, а нормальний прибуток. Забез­печуючий його обсяг товарообороту встановлюється в точці рівнос­ті довгострокових граничних середніх витрат та рівноважної ринкової ціни торговельної послуги, тобто ДГВ=ДСВ=Ц_ТП.

При цьому обсязі діяльності підприємство повністю використовує економію від ефекту масштабу. Коли усі підприємства отримують нормальний прибуток, галузь перебуває в довгостроковій конкурент­ній рівновазі. При цьому ринкова ціна торговельної послуги дорівнює не тільки довгостроковим, але й короткостроковим граничним та мі­німальним середнім витратам. Тому жодне з них не прагне покинути галузь та переключити свої ресурси на іншу справу, позаяк і в інших галузях економічний прибуток тяжіє до нуля.

Ситуація зменшення економічного прибутку в довгостроковому періоді до нуля носить назву парадоксу прибутку. В умовах доскона­лої конкуренції підприємства можуть отримувати прибуток лише протягом певного періоду. Він є тимчасовою винагородою, оскільки приводить до дії механізм, який, зрештою, зводить її до нуля.

Перебування підприємства в умовах довгострокової рівноваги можливе при виконанні наступних трьох умов:

1. Фірма не повинна мати збуджуючих мотивів для збільшення або зниження обсягу товарооборту, а це означає, що ГД=ТВ (тобто умова короткострокової рівноваги є умовою довгострокової рівноваги).

2. Кожне підприємство має бути задоволене обсягами своєї діяль­ності та ресурсним потенціалом (тобто величиною постійних витрат).

3. Не повинно існувати мотивів, що спонукають нові підприємства до входження до галузі, або старі — до виходу.

Якщо не виконується хоча б одна з цих умов, то рівновага може бути порушена.

Обсяг товарообороту, грош. один.

Доходи, витрати, ум. грош один.

Точка рівноважного обсягу товарообороту

Рис. 29. Конкурентна рівновага в довгостроковому періоді

При монополістичній конкуренції торговельні підприємства реа­лізують на ринку подібні, але не абсолютно взаємопов'язані товари.

Це забезпечує їм визначений ступінь монопольної влади. В ре­зультаті крива попиту на торговельні послуги має нахил, а граничний дохід є меншим за ціну.

Умовою максимізації прибутку також є встановлення обсягу това­рообороту, що забезпечує рівність граничних витрат та граничного доходу.

Оскільки підприємство володіє певною монопольною владою, то в короткостроковому періоді воно може встановлювати ціну на свої по­слуги, вищу за середні витрати та отримувати економічний прибуток (рис. ЗО).

Рис. ЗО. Оптимізація обсягу товарообороту в умовах монополістичної конкуренції в короткостроковому періоді ¹

Монополістичній конкуренції, як і досконалій, притаманний ві­льний вхід та вихід з галузі. Тому високий економічний прибуток приваблює до неї нових конкурентів, що в довгостроковому періоді призводить до збільшення галузевої пропозиції, викликає зниження цін та зводить економічні прибутки до нуля. На рис. ЗО показано, що в міру росту обсягу галузевої пропозиції крива попиту на послуги торговельного підприємства буде зміщуватися донизу, поки не зіткне­ться з кривою довгострокових середніх витрат. В точці їх дотику до­сягається рівність ціни та довгострокових середніх витрат. Отже, економічний прибуток підприємства буде дорівнювати нулю.

Таким чином, в довгостроковому періоді оптимальним обсягом то­варообороту, що максимізує прибуток підприємства в умовах монопо­лістичної конкуренції, є такий обсяг реалізації, при якому забезпечу­ється рівність граничних витрат та граничного доходу, а ціна торго­вельної послуги дорівнює довгостроковим середнім витратам.

Поряд з цим рис. 31 показує, що при реалізації товарів в обсязі Т₀ підприємство не повністю використовує економію від ефекту масшта­бу реалізації, яка могла бути досягнута при обсязі товарообороту, рі­вному TV Різниця між обсягами товарообороту, які максимізують прибуток та мінімізують довгострокові середні витрати, характеризує надлишок виробничої потужності підприємства:

НВП=Т! - Т₀,

де НВП - надлишок виробничої потужності, грош. один.;

Т₀ - оптимальний обсяг товарообороту, що максимізує прибу­ток, грош. один.;

T_t - обсяг товарообороту, що мінімізує довгострокові середні витрати, грош. один.;

Доходи, витрати, грош. один.

] ] Обсяг

о' ^{1 1 v} товарообороту,

T₀ T, грош. один.

Рис. 31. Оптимізація обсягу товарообороту в умовах монопольної конкуренції в довгостроковому періоді

Головною умовою максимізації прибутку для монополіста, як і для конкурентного підприємства, є рівність граничного доходу та граничних витрат (ГД=ГВ). На рис. 31 показано, що ця вимога забез­печується при обсязі товарообороту Т₀. Для досягнення більших обся­гів реалізації товарів монополіст встановлює ціну торговельної послу­ги в розмірі Ц_м, при якій обсяг ринкового попиту буде дорівнювати обсягу пропозиції. Різниця по висоті між кривою середнього доходу СД в точці Б та кривою середніх витрат обігу СВ в точці А характери­зує розмір прибутку підприємства-монополіста з одиниці товарообо­роту. Валовий прибуток, отриманий підприємством, дорівнює площі прямокутника Ц_МБАВ.

Доходи, витрати, грош. один.

Обсяг товарообороту, грош. один.

ГВ

Рис. 32. Максимізація прибутку монополістом в короткостроковому

періоді

При встановленні ціни торговельної послуги на рівні Ц_х > Ц_м, а обсягу товарообороту T_t < Т₀, граничні витрати будуть менші за гра­ничний дохід. Це означає, що підприємство недоотримає прибутку на величину різниці між граничним доходом та граничними витратами, рівну площі заштрихованого лівого трикутника.

Якщо обсяги реалізації перевищують оптимальну величину (наприклад, Т₂ > Т₀), то граничні витрати будуть більшими за гранич­ний доход, тобто граничний прибуток стане від'ємною величиною. Отже, кожна додаткова одиниця обороту буде зменшувати валовий прибуток підприємства. В точці Т₂ розмір втрати прибутку дорівнює заштрихованій площі правого трикутника.

В довгостроковому періоді максимізація прибутку монополією до­сягається при умові повного використання ефекту масштабу виробни­цтва. Це потребує збільшення підприємством обсягу товарообороту до такого розміру, при якому мінімальні довгострокові середні витрати дорівнюють довгостроковим граничним витратам та граничному дохо­ду, тобто при виконанні наступної умови:

ДСВ_МІН=ДГВ=ГД.

Можливість досягнення такого обсягу товарообороту залежить від обсягу ринкового попиту.

Якщо умова досягнення може виконуватися, то в точці оптималь­ного обсягу товарообороту підприємство отримує максимально мож­ливий прибуток, який характеризується площею прямокутника Ц_МА-БДСВ_МІН (рис. 33).

Рис. 33. Обсяг товарообороту підприємства, що забезпечує максимізацію прибутку при повному використанні економії від масштабу виробництва

Якщо збільшити обсяг товарообороту в точці мінімуму кривої дов­гострокових середніх витрат не є можливим, підприємству слід обме­жити зростання товарообороту до досягнення рівності граничних до­ходів та витрат.

підприємства

3.6. Аналіз обсягу та структури товарообороту

підприємства

Вивчення існуючих тенденцій та можливостей підприємства щодо реалізації товарів, визначення факторів, які позитивно та негативно впливають на обсяг товарообороту підприємства, досягаються в про­цесі аналізу обсягу та структури товарообороту підприємства.

Проведення економічного аналізу дозволяє:

• вивчити стан виконання планів товарообороту, ритмічність та сезонність реалізації товарів в ретроспективному періоді;

• визначити склад товарообороту за формами, видами, методами продажу, асортиментною структурою;

- виявити основні тенденції та закономірності в реалізації товарів;

- проаналізувати та кількісно оцінити вплив окремих факторів на обсяг, склад та структуру товарообороту.

Проведення аналізу грунтується на інформаційній базі, склад якої було розглянуто вище.

Аналіз обсягу та структури товарообороту підприємства передба­чає проведення наступної аналітичної роботи (рис. 34).

/ етап - визначення загального обсягу товарообороту підприємства за звітний період та оцінка ступеня виконання плану товарообороту.

На цьому етапі аналізу визначають загальний обсяг реалізації то­варів та платних послуг в вартісному вимірі, а за деякими товарними групами та видами товарів - також в натуральному вимірі.

Оцінка ступеня виконання плану товарообороту здійснюється шля­хом оцінки абсолютного та відносного розмірів відхилення у зв'язку з негативним впливом факторів, що не були враховані в процесі плану­вання. Вивчення ступеня виконання планів проводиться не тільки для оцінки якості планування та ступеня професіоналізму працівників пла­ново-економічних служб підприємства, а, передовсім - з метою оцінки мінливості зовнішнього середовища підприємства та чутливості до його змін обсягу реалізації товарів на даному підприємстві.

II етап - аналіз динаміки загального обсягу товарообороту про­тягом певного аналітичного періоду (поквартально, протягом року або за 2-3 роки).

Для дослідження динамічних змін в обсязі товарообороту підпри­ємства будується співставний динамічний ряд товарообороту. Приве­дення фактичного товарообороту в співставний вид здійснюють за площею торговельної мережі підприємства, тривалістю його роботи, а також за цінами реалізації товарів.

Коригування фактичного товарообороту в зв'язку з вводом (вибуттям) торговельної мережі та змінами в графіку реалізації това­рів здійснюється методом прямого розрахунку.

Визначення загального обсягу товарообороту та аналіз ступеня виконання плану

^ . . р .

Аналіз динаміки загального обсягу || товарообороту ||

. : _N

Аналіз товарногрупової структури ^ товарообороту

Аналіз складу товарообороту за його окремими видами

Аналіз ритмічності та сезонності

_{v ~}^ці_'^томрів

Кількісна оцінка факторів, що обумовлюють зміни обсягу товарообороту

*

Аналіз запасу фінансової стійкості підприємства

_{-і : «, А}

Рис. 34. Послідовність та етапи аналізу товарообороту підприємства

Визначення обсягу товарообороту, співставленого за цінами реалі­зації Т₀._ці, проводиться за наступними формулами:

_т ^ТФ^І

Іці

де Т_фі - фактичний товарооборот за і-й період;

іці - середній індекс зміни цін реалізації товарів за і-й період в порівнянні з базовим періодом. ,

Середній індекс зміни цін розраховується безпосередньо підприєм­ством з врахуванням структури товарообороту та інформації про змі­ну цін реалізації на окремі товари. Використання для коригування індексу інфляції за відповідний період є некоректним в зв'язку з від­мінностями в структурі товарообороту окремого торговельного під­приємства.

На базі побудованого динамічного ряду співставного товарообороту обчислюються абсолютні зміни в обсязі реалізації товарів, а також темпи росту та приросту щодо попереднього та базового періоду.

Важливе значення для планування та управління має також визна­чення середніх темпів зміни обсягу товарообороту (середньо-квартальних або середньорічних) за формулою середньої геометричної:

де Т - середньогеометричний темп росту;

Y_k - кінцевий показник динамічного ряду; Y₀ - початковий показник динамічного ряду; п - кількість показників в динамічному ряді.

III етап - аналіз товарногрупової структури товарообороту торговельного підприємства за звітний період та в динаміці, визна­чення закономірностей розвитку обсягу продажу за окремими товар­ними групами (видами та різновидами товарів).

На цьому етапі аналітичної роботи вивчаються темпи росту та приросту, абсолютний обсяг зміни обсягу товарообороту за окремими товарними групами (видами та різновидами товарів), визначається питома вага окремих товарних груп (видів товарів) в загальному обся­зі товарообороту підприємства. Використання в процесі проведення цієї роботи інформації, наведеної в кон'юнктурних оглядах (дослідженнях ринку відповідних товарів) дає можливість визначити об'єктивні (зміни обсягу та структури попиту, спеціалізації підпри­ємства, обсягів та структури товарної пропозиції, податкового регу­лювання тощо) та суб'єктивні (недоліки в організації закупівлі та продажу товарів, прорахунки в плануванні, недбалість персоналу то­що) причини зміни асортиментної структури товарообороту підприєм­ства та обсягу реалізації товарів.

Дослідження асортиментної структури товарообороту дозволяє здійснювати ранжування товарних груп за ступенем їх значущості (вкладу) в загальний обсяг товарообороту підприємства, а також кількісно оцінювати позитивний або негативний вплив динаміки реа­лізації окремих видів товарів на загальний обсяг товарообороту під­приємства та подальші можливості його зростання.

TV етап - аналіз складу товарообороту підприємства залежно від статусу кінцевих споживачів, форм та термінів розрахунків, ха­рактеру товарів, що реалізуються, організаційних форм та методів торгівлі тощо.

Дослідження складу товарообороту підприємства проводиться за звітний період та в динаміці. Передбачає визначення основних зако­номірностей розвитку окремих видів товарообороту - реалізацію това­рів населенню та дрібнооптовим споживачам, з негайною оплатою та в кредит, з оплатою за готівку та по безготівковому рахунку, нових та уживаних товарів, в стаціонарній торговельній мережі та в пунк­тах дрібнороздрібної торгівлі тощо.

Для проведення дослідження розраховують та співставляють між собою обсяги реалізації товарів за окремими видами товарообороту, темпами їх росту та приросту, досліджують зміну їх питомої ваги в загальному обсязі товарообороту.