1.4. Конкуренція в торгівлі: склад форми, особливості конкурентної боротьби

В умовах ринкової економіки конкуренція є формою економічної боротьби між окремими суб'єктами ринку за кращі умови задоволен­ня свого попиту, кращі умови та результати господарювання. Конку­ренція проявляє себе в межах конкретної галузі (галузева конкурен­ція) та в межах усього народного господарства (міжгалузева конкуренція). Залежно від місцезнаходження підприємств-конку­рентів, вона може бути внутрішньою або зовнішньою.

Власники капіталів

-м Фондова біржа

Рекламні агентства

Банки

Фінансові інститути

Постачальники матеріалів

/Постачальники

засобів \^ виробництва

Маклери, агенти

Товарно-усировинні біржі,

Виставки, ярмарки

(Оптова торгівля

Транспортні підприємства

(Лізингові фірми

Виставки, ярмарки

н Оптова торгівля

Маркетингові фірми

Консигнатор-

ські фірми

п

о к

У п

Ц і

Робітники

Біржі праці

Конкуренти

Рис. 5. Основні елементи зовнішнього середовища торговельного

Підприємства

Галузева конкуренція передбачає суперництво окремих підпри-ємств-продавців товарів та послуг у задоволенні потреб споживачів, в обсягах реалізації товарів та послуг, частки обслуговування ринку та відповідно масі одержаного прибутку.

Міжгалузева конкуренція проявляється в боротьбі за найкращі умови одержання та використання ресурсів та капіталу (в результаті чого останні з низькорентабельних галузей спрямовуються у високо­рентабельні сектори економіки), а також в суперництво між виробни­ками товарів-замінників, які задовольняють одну і ту ж потребу спо­живача.

На споживчому ринку підприємства торгівлі конкурують між со­бою, а також з підприємствами без створення юридичної особи, ін­шими продавцями споживчих товарів, в тому числі — з суб'єктами неорганізованого ринку. Об'єктом конкурентної боротьби є покупець та його купівельні фонди, частка обслуговування певного товарного чи регіонального ринку.

Водночас торговельні підприємства вступають в міжгалузеву кон­куренцію з суб'єктами господарювання інших галузей та сфер еконо­міки за необхідні матеріальні, трудові та фінансові ресурси (позики, інвестиції), можливі обсяги та умови їх залучення. Особливе значен­ня має міжгалузева конкуренція на фінансовому ринку. Кредитори та інвестори порівнюють ефективність та ризики господарювання під­приємств різних галузей народного господарства, оцінюють їх креди-тоздатність та інвестиційну привабливість. Отже, можливість отри­мання кредиту чи інвестиції залежить не тільки від ефективної діяльності окремого підприємства (проекту, що фінансується), а й ви­значається гостротою конкурентної боротьби та наявними конкурент­ними перевагами у використанні капіталу.

Основні п'ять умов конкуренції були визначені ще А. Смітом:

1. Кількість конкурентів повинна бути достатньою, щоб виникла боротьба за переваги.

2. Конкуренти повинні діяти незалежно і не бути у змові.

3. Всі економічні суб'єкти повинні володіти достатніми знаннями про ринкові можливості.

4. Потрібен час, щоб ресурси почали відповідати знанням про ринкові можливості.

5. Необхідна свобода дії на ринку, тобто свобода вступу економіч­них суб'єктів на ті чи інші ринки та свобода виходу з них.

Залежно від виконання даних умов в економічній літературі виді­ляють 4 типи ринкових структур: досконалу конкуренцію, монополі­стичну конкуренцію, олігополію, чисту монополію.

Порівняльна характеристика ринкових структур в узагальненому вигляді наведена у табл. 3.

Таблиця З

Характеристика ринкових структур

Модель ринку	Кількість фірм	Харак­тер про­дукції	Умови вступу до галузі	Контроль над ціною	Доступ до ін­форма­ції	Типові галузі
Доскона­ла конку­ренція	Велика кількість	Одно­рідна	Досить легкі	Відсутній	Рівний	Сільське госпо­дарство, роздріб­на тор­гівля
Монопо­лістична конкурен­ція	Багато	Різно­рідна	Відносно легкі	Деякий, але обме­жений	Деякі обме- ЯС6НИЯ	Роздрібна та оптова торгівля, вироб­ництво одягу, взуття
Олігопо-лія	Декілька	Однорід­на та різно­рідна	Можливі перепони	Обме­жений взаємною залеж­ністю	-	Вироб­ництво сталі, ав­томо­білів, си­гарет
Моно­полія	Одна		Блоко­вано	Значний		Місцеві підпри­ємства суспіль­ного значення

Як правило, на споживчому ринку торговельні підприємства пра­цюють в умовах досконалої конкуренції, яку можна характеризувати за допомогою наступних ознак: наявність великої кількості роздріб­них торговельних підприємств, які реалізують однаковий асортимент товарів; однорідність сегментів ринку, які обслуговуються різними підприємствами торгівлі; можливість достатньо вільної заміни асор­тименту товарів, що реалізуються; можливість виходу на ринок при незначних обсягах капіталу, що інвестується, а також відносно низь­кому рівні витрат при виході з ринку.

На окремих сегментах споживчого ринку торговельні підприємст­ва працюють в умовах монополістичної конкуренції, розрізняльними ознаками якої є різнорідний характер товарів, що реалізуються, об­меження у входженні до галузі, обмеження у доступі до інформації та незначний контроль за цінами.

Тип конкурентного середовища на окремому товарному, регіо­нальному ринку чи їх сегментах обумовлює характер економічної вза­ємодії підприємств між собою і їхнє ставлення до покупців, визначає методи та ступінь конкурентної боротьби.

Основними методами конкурентної боротьби між продавцями споживчого ринку є цінова та нецінова конкуренція.

При ціновій конкуренції основним засобом суперництва є знижен­ня цін на свої товари порівняно з цінами на аналогічну продукцію інших продавців. В даному разі торговельне підприємство може вико­ристовувати переваги нижчих витрат, або свідомо йти на втрату при­бутку для розширення своєї частки ринку.

В сучасних умовах в країнах з розвинутою ринковою економікою відкрита цінова конкуренція може не використовуватися. Зниження цін у одного з продавців товару викликає аналогічні дії інших конку­рентів, що не призводить до зміни позиції фірми на ринку, а лише зменшує прибутковість галузі в цілому.

Зниження цін для активізації споживчого попиту застосовується переважно у короткостроковому періоді для нормалізації товарних запасів, оновлення асортименту тощо, з подальшим поверненням до традиційного рівня цін.

При неціновій конкуренції більш вигідне становище на ринку за­войовується завдяки якісним характеристикам діяльності продавця, його особливому іміджеві, додатковим умовам обслуговування тощо.

Нецінова конкуренція включає: зміну властивостей існуючої про­дукції (товарів), надання їм нових властивостей та якостей; створення продукції (реалізація товарів), що задовольняють споживчий попит іншим чином або задовольняють потреби, що не існували раніше; оновлення властивостей продукції (асортименту товарів, що реалізую­ться) з врахуванням потреб моди, престижу; удосконалення послуг, що супроводжують реалізацію товарів (демонстрація, пакування, га­рантійний ремонт та інше).

Сучасний стан конкуренції на споживчому ринку України харак­теризується переважним розвитком цінової конкуренції між окреми­ми продавцями товарів. Причиною цього є зубожіння більшості верств населення, вкрай низький рівень доходів, невибагливість до якості торговельного обслуговування.

Проте на окремих сегментах ринку, при реалізації товарів, що орієнтовані на споживача з середнім та високим рівнем доходів, все більше (а іноді - визначальне) значення в боротьбі за покупця мають інструменти нецінової конкуренції.

Конкуренція може приймати особливої форми і в зв'язку з вико­ристанням особливих методів забезпечення тих чи інших переваг на ринку (права на особливо вигідне розміщення підприємства, першо­черговість забезпечення товаром, виключне право на торгівлю визна­ченим видом продукції тощо).

Конкуренція в сфері торгівлі має певні особливості, характерні для галузі:

1. Підприємства торгівлі, особливо роздрібної, орієнтовані на те- риторіально обмежений, локальний ринок, розміри якого залежать від місцезнаходження підприємства, його транспортної доступності для потенційних покупців.

Ця особливість обумовлює, з одного боку, певну локальність кон­курентної боротьби, обмеженість її учасників. З другого - посилює зацікавленість в перемозі, оскільки можливості переорієнтації на ін­ший регіональний ринок (розширення існуючого) обмежені та капіта-лообтяжливі.

2. Особливості конкуренції в торгівлі пов'язані з місцезнаход­женням підприємств торгівлі, або так званою рентною перевагою. Ця перевага дає можливість через особливості місцезнаходження отрима­ти додаткову вигоду у вигляді залучення більшої кількості покупців. Прикладом цього є розміщення торгових підприємств в районі транс­портних розв'язок, що забезпечує вагоміший потік покупців порівня­но з іншими аналогічними підприємствами, що не мають подібних переваг.

3. Особливий характер конкуренції пов'язаний з виконанням тор­гівлею функцій посередника між виробником та споживачем. Це ви­магає від торгових підприємств вивчення, з одного боку, можливостей виробників, якісних характеристик товарів, що ними виробляються, врахування їх конкурентоздатності, з іншого - запитів споживачів, обсягу і структури платоспроможного попиту. Лише на основі аналізу цих факторів торгове підприємство може вирішити проблему підтрим­ки своєї конкурентоспроможності.

4. Результати конкурентної боротьби торгових підприємств ви­значаються, перш за все, конкурентоспроможністю товарів, що реалі­зуються. Тому найбільше значення для перемоги в конкурентній бо­ротьбі мають не внутрішні можливості підприємства, а характер його взаємодії з ринком товарних ресурсів: рівень цін та умови закупки товарів, можливості отримання цінових знижок, широта, глибина та оновленість асортименту, якість товарів, що закуповуються та інше. Ці фактори визначають стартові умови "боротьби за покупця", та, відповідно, збільшення обсягів реалізації товарів.

Індикатором конкуренції виступає сила, з якою продавець бореть­ся за більш сильну позицію на ринку. Ця боротьба за кращу позицію для торговельних підприємств проявляється в прагненні кожного з них завоювати ширше коло покупців, отримати конкурентну перева­гу, яка дозволить збільшити обсяг реалізації товарів, масу чи норму отриманого прибутку.

Сила конкурентної боротьби залежить не тільки від кількості конкуруючих суб'єктів господарювання, кількості покупців, характе­ру встановлення цін. Згідно досліджень англійського вченого М. Пор-тера, який спеціалізується на питаннях конкуренції, стан конкурент­ної боротьби визначає взаємодія п'яти сил конкуренції (рис. 6.)

На споживчому ринку визначені сили конкуренції проявляють се­бе таким чином.

1. Суперництво між існуючими суб'єктами споживчого ринку, що конкурують, охоплює різні сторони їхньої діяльності, включаючи рівень цін товару, асортимент, технічні новинки, що застосовуються при обслу­говуванні, якість обслуговування, гарантії, стимулювання покупців, економія затрат часу і сил покупців і т.д. Посилення акценту на ту чи іншу сторону діяльності підприємства залежить від кон'юнктури спо­живчого ринку, характеру, "цільової аудиторії" тощо.

З метою визначення напрямків боротьби за конкурентні переваги окремі торговельні підприємства розробляють власні конкурентні стратегії, ефективність та результативність яких визначається не ли­ше їх якістю (своєчасністю, обгрунтованістю, дієвістю), а й відповід­ними характеристиками стратегій конкурентів. Успіх в конкурентній боротьбі одного суб'єкта господарювання - це завжди програш інших суб'єктів ринку (одного, групи чи усієї сукупності).

(

Суперництво між існуючими конкуруючими

системами ('Центральний ринг")

'шшшшштшшшшшш

Конкурентні сили, що виникають внаслідок загрози виникнення нових конкурентів

Рис. 6. Модель п'яти сил конкуренції відповідно досліджень М. Портера.

_•