4.6. Нормування та планування товарних запасів

Центральною ланкою механізму управління товарними запасами на рівні торговельного підприємства є нормування та планування їх обсягу.

Метою нормування товарних запасів є визначення їх оптимальних розмірів для забезпечення планового обсягу товарообороту у визначе­них умовах, місці та часі створення необхідних матеріальних переду­мов для ритмічного та безперебійного продажу товарів при наймен­ших витратах щодо їх формування, зберігання, регулювання.

Норми товарних запасів використовуються торговельними організа­ціями (підприємствами) при:

• розробці планів товарного забезпечення (запасів та надходжен­ня товарів);

• визначенні обсягу оборотних коштів та необхідного розміру кредиту для їх формування;

• регулюванні завозу товарів та оперативному управлінні запаса­ми, виявленні дефіциту або формування понаднормативних запасів (неходових, залежалих, надмірно завезених товарів);

• контролі за забезпеченням товарними запасами товарообороту, розрахунку планової суми витрат на зберігання запасів товарів;

• удосконаленні статистичного та управлінського обліку та кон­тролю товарних запасів та діяльності підприємства в цілому.

Нормування товарних запасів базується на таких принципах: 1. Оптимальність. Нормативи повинні передбачати найменші розміри товарних запасів, при яких забезпечується безперервність процесу обігу, задоволення попиту населення на товари. Критерії оп-тимальності визначаються по-різному залежно від того, на якому рів­ні вирішуються завдання управління запасами.

Критеріями оптимальності можуть бути такі показники, як:

• рівень сукупних витрат обігу, пов'язаних із доставкою та збері­ганням товарів при умові найбільш повного задоволення попиту насе­лення на товари народного споживання (для роздрібних підприємств);

• час обігу товарів при максимальній надійності постачання роз­дрібної торгівлі (для гуртових підприємств);

• ступінь концентрації запасів нерегулярного оновлення в окре­мих ланках торгівлі або місцях зберігання;

- частка неходових та залежалих запасів в загальному обсязі та ін.

2. Надійність. Реалізація цього принципу досягається за рахунок формування страхових запасів з метою захисту торговельного процесу від непередбачених коливань з боку попиту (виникнення ажіотажного попиту) або пропозиції товарів (в результаті порушення графіків завозу). Особливо важливо з соціальної точки зору забезпечити утворення стра­хових запасів в обсягах, що повністю виключають можливість виник­нення дефіциту щодо товарів першочергового попиту (борошно, крупа, бобові, макаронні вироби, цукор, сіль, сірники, мило, керосин та інше).

3. Науковість. Відповідно до даного принципу нормування товар­них запасів має здійснюватися на базі застосування техніко-економічних та економіко-математичних методів, базуватися на ви­явлених в результаті аналізу основних закономірностях формування товарних запасів (їх зміні в часі, співвідношенні між товарними за­пасами та товарооборотом, залежності від найважливіших економіч­них та організаційних факторів, розподілі товарів між гуртовими та роздрібними ланками та інше).

4. Реальність. При розробці нормативів слід враховувати матері­альні передумови формування їх розміру: обсяг товарних ресурсів, які може бути закуплений підприємством; складські площі та ємкос­ті, що забезпечують зберігання певної кількості товарів, їх технічна оснащеність; обсяг власних оборотних коштів, який обумовлює ре­альні можливості накопичення товарних запасів. При використанні економіко-математичних моделей реальність нормативів забезпечує­ться введенням ряду обмежень.

5. Ефективність. Нормування товарних запасів має забезпечити прискорення їх обіговості, раціональне розміщення між гуртовою та роздрібною ланкою, по підприємствах та місцях зберігання, скороти­ти сукупні витрати, пов'язані з доставкою та зберіганням товарів.

В процесі нормування повинен забезпечуватися не тільки власне економічний ефект, але й враховуватися соціальні аспекти проблеми ритмічності та безперервності товаропостачання населення необхідни­ми товарами.

В умовах планової економіки в торгівлі існувало два поняття нор­мативу товарних запасів як економічної категорії:

1. Норматив як запас, необхідний для забезпечення безперервної ре­алізації з метою найбільш повного задоволення обсягу та структури споживчого попиту населення. В цьому розумінні норматив товарного запасу забезпечує зберігання більш або менш стабільного рівня запасів з тенденцією до розширення товарного асортименту. Норматив товарного запасу відображає потреби організації (підприємства) в товарах незалеж­но від ресурсних можливостей держави забезпечити ці потреби.

2. Норматив як товарний запас, що забезпечує рівномірний розпо­діл ресурсів по районах, організаціях та періодах року (тобто в прос­торі та часі) відповідно можливостей суспільства направити визначену масу товарів до сфери обігу. Норматив товарних запасів в такому ро­зумінні був рухомим та змінювався як в бік збільшення, так і в бік зменшення залежно від обсягу товарних ресурсів, ступеня насиченості товарами каналів обігу.

В умовах ринкової економіки суперечності, що існували між "нормативом за можливостями" та "нормативом за потребами" змі­нюють свій зміст, але за суттю проблеми залишаються. Конкретне торговельне підприємство може стати неспроможним сформувати не­обхідний товарний запас не в зв'язку з ситуацією відсутності пропо­зиції товарів, а у зв'язку з фінансовими труднощами. У наш час ця проблема є найбільш гострою.

Нормування товарних запасів торговельними підприємствами суттєво відрізняється від організації та методики здійснення цього процесу в інших галузях народного господарства. Причина різниці -в характері витрат.

Використання виробничих запасів суворо обумовлене виробничою програмою. Його можна розрахувати, якщо знати план випуску про­дукції та норми використання сировини, матеріалів на одиницю ви­робу; воно більш детерміноване. Ця обставина при ідеально налаго­дженій доставці дозволяє взагалі відмовитись від складських примі­щень, вести постачання "з коліс".

Використання товарних запасів носить непослідовний та важко прогнозований характер, оскільки це пов'язано з такою рухомою ка­тегорією, як попит населення, чітко реагуючий на будь-які соціально-економічні, кліматичні, психологічні та інші зрушення. Тому часті випадки, коли дефіцитні на момент замовлення товари в час надход­ження до торговельної мережі підпадають під категорію, що користу­ється слабким попитом і осідає у запасах, та навпаки, товари з ряду неходових починають користуватися підвищеним попитом.

Товарні запаси є функцією попиту індивідуальних споживачів (населення), схильних до великого впливу випадкових обставин (їх кількісне співвідношення виявляється лише в досить великій кілько­сті елементів сукупності, знаходить своє відображення в масі явищ), а отже, потребує систематичного вивчення.

Норматив товарних запасів має виступати як середня величина, що нівелює випадкові та другорядні відхилення як закономірність стохастичного характеру. Проблема полягає у вивченні та моделю­ванні закономірностей товарних запасів та створенні на цій основі на­уково обгрунтованих нормативів.

Нормування товарних запасів може здійснюватися різними мето­дами (рис. 48).