4.5.4. Аналіз асортиментної структури товарних запасів

З метою визначення ступеня задоволення попиту населення на конкретні товари, виявлення причин накопичення окремих товарів в каналах торгівлі проводиться аналіз асортиментної структури товар­них запасів. Джерелами такого аналізу є форми №3 - торг та №4 -торг, а також дані контрольно-асортиментних пунктів (про продаж, запаси, надходження, незадовільний попит по внітрішньоасортимент-ній структурі), матеріали вибіркових обстежень, погодинних спосте­режень.

В процесі аналізу структури запасів по кожній товарній групі звичайно визначається рівень товарних запасів (в днях товарообороту по кожній групі), а також розраховується відхилення між наявними запасами та встановленими товарно-груповими нормативами (в сумі та днях обороту). Однак для обгрунтованої оцінки існуючих відхилень між наявними та нормативними показниками товарних запасів, ви­явлення причин їх виникнення (в результаті, недоліки у комерційній роботі чи помилки при обгрунтуванні товарних нормативів), рекомен­довано додатково використовувати показники частки запасів кожної групи в запасах в цілому по підприємству та частки товарообороту кожної товарної групи в загальному обсязі товарообороту.

При співставленні питомої ваги товарних запасів та товарообороту необхідно мати на увазі, що підвищення (зниження) частки товарної групи в товарообороті має супроводжуватися приблизно таким же збільшенням (зниженням) частки товарної групи в товарних запасах. Якщо питома вага запасів значно відрізняється від аналогічних пока­зників товарообороту, то це свідчить або про затоварювання, або про дефіцитність окремих товарів.

Перераховані показники аналізуються в динаміці для виявлення притаманних їм загальних тенденцій та закономірностей.

Наявність диспропорції між асортиментною структурою товаро­обороту та товарних запасів потребує прийняття термінових заходів щодо їх скасування.

Такими заходами являються:

• проведення вибіркових обстежень внутрішньогрупового стану товарних запасів;

• приведення наявного асортименту товарів у роздрібних підпри­ємствах у відповідність до встановлених асортиментних переліків;

• концентрація товарів складного асортименту в спеціалізованих підприємствах (секціях);

• організація своєчасного повернення товарів, завезених понад норму з магазинів на гуртові склади, а комісійних товарів - комітен­там;

- активізація торгівлі надмірними запасами;

• проведення їх ефективної уцінки для стимулювання збуту, ак­тивізація реклами неходових та залежалих товарів;

• покращення роботи з вивчення попиту на основі постійного врахування реалізованого та незадоволеного попиту для обгрунтовано­го складання заявок на поточний завіз товарів;

• підсилення контролю за станом товарних запасів, переміщення надмірних запасів в інші пункти продажу, зокрема— позамагазинні та інше.

4.5.5. Аналіз якості товарних запасів

Якість товарних запасів характеризується розміром та рівнем не­обхідних та залежалих товарних запасів. Тому в ході аналізу товар­них запасів слід приділяти увагу вивченню неходових та залежалих товарів, виявленню причин їх утворення.

До неходових товарів відносяться товари, що не користуються по­питом та знаходяться в торгівлі два роки з дня їх надходження (випуску). До залежалих відносяться товари, що знаходяться в кана­лах торгівлі понад два роки.

Утворення запасів цих товарів переважно відбувається через обра­хунки при визначенні потреби в товарах, при отриманні від поста­чальників виробів низької якості, застарілих фасонів та моделей, а також в результаті надмірного та нерівномірного їх завозу в торго­вельну мережу.

Мета аналізу неходових та залежалих товарів полягає у виявленні причин їх утворення, визначенні економічного збитку від наявності цих запасів, розробці заходів для зниження їхньої якості.

Основним джерелом інформації для такого аналізу є дані обліку неходових та залежалих товарів, матеріали інвентаризації, вибірко­вих спостережень.

Для аналізу використовуються наступні показники:

• питома вага неходових та залежалих товарів в загальній сукупній масі товарів;

• питома вага неходових та залежалих товарів конкретної групи в загальному обсязі цих запасів;

• частка залежалих товарів в загальній сумі неходових та зале­жалих товарів;

• темпи росту обсягу неходових та залежалих запасів;

• середній розмір уцінки товарів;

• процент реалізації уцінених товарів;

• коефіцієнт ефективності використання фонду уцінки (якщо та­кий створюється на підприємстві).

Наведені показники розраховуються та аналізуються в динаміці в цілому по підприємству та по окремих товарних групах.

Збільшення питомої ваги залежалих товарів веде за собою більші збитки та призводить до погіршення фінансового стану торговельної організації. Зростання залежалих запасів може бути обумовлено не­доліками в оперативній роботі з неходовими та залежалими товарами або несвоєчасністю їх уцінки.

Обсяг витрат та збитків торговельного підприємства від зберігання залежалих товарів збільшується пропорційно до перевищення часу перебування їх на підприємстві.

Для визначення можливого розміру уцінки товарів слід співстави­ти збитки від уцінки (У) з обсягом витрат, пов'язаних з обслугову­ванням та зберіганням товарних запасів (включаючи ще й відсотки за кредит, якщо він використовувався для їх формування) (Р_тз).

Максимальний розмір уцінки (Р_уц) визначається за наступною формулою:

Р

Р =—— - 100 ^уц РЦ_б '

де РЦ₆ - первісно встановлена роздрібна ціна відповідного товару (базова).

Конкретні розміри уцінки для окремих товарів визначаються на основі експертних оцінок з врахуванням ступеня втрати споживчих якостей знецінених товарів порівняно з аналогічними товарами, що користуються попитом населення, а також з урахуванням насиченості ринку цими товарами. Чим вищий рівень насиченості ринку, тим більшим повинен бути розмір уцінки, позаяк це забезпечує приско­рення обіговості знецінених товарів.

При обгрунтуванні розміру уцінки по групах товарів слід врахо­вувати також витратоємкість реалізації товарів та терміни перебуван­ня їх в каналах торгівлі.

Оцінка ефективності роботи з проведення уцінки товарів проводи­ться за допомогою показників обсягу продажу уцінених товарів (Т_у) та коефіцієнта ефективності уцінки (Е_уц), значення якого розраховує­ться так:

_ Д^уц

де Д_уц - доходи, отримані від реалізації уцінених товарів;

З_уц - збитки від проведення уцінки. Чим вище значення даного показника, тим своєчаснішим виявля­ється рішення про проведення уцінки.