1.2. Організаційно-економічні особливості функціонування різних видів підприємств

Закон України "Про підприємства" припускає організацію та функціонування наступних видів підприємств (мал. 2).

) Залежно від форми власності розрізняють:

1. Підприємства, що засновані на приватній власності.

Право приватної власності виникає на підставі отримання грома­дянином доходів від участі в суспільному виробництві, від індивіду­альної праці, ведення підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одер­жане внаслідок успадкування або укладення, інших угод, не заборо­нених законом.

Об'єктами приватної власності є:

• індивідуальні підприємства, засновані на особистій власності фізичної особи та виключно на її праці;

• сімейні підприємства, засновані на власності та праці громадян України - членів однієї сім'ї, що проживають разом; Ш *

• приватні підприємства, засновані на власності окремого грома­дянина України, з правом найму робочої сили;

• селянські (фермерські) господарства;

• підприємства, засновані на власності іноземних громадян.

Крім перерахованих видів підприємств об'єктом приватної власно­сті є також: майно, що належить громадянам, зокрема тим, які зай­маються підприємницькою діяльністю без створення юридичної осо­би, а саме: житлові будинки, квартири, предмети особистого користу­вання, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, про­дуктивна та робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транс­портні засоби, грошові кошти, інші цінні папери, а також майно споживчого та виробничого призначення; твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки та інші результа­ти інтелектуальної праці.

2. Підприємства, засновані на колективній власності.

Право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян та юридичних осіб для створення коопе­ративів, акціонерних товариств, інших господарських товариств та об'єднань; передавання державних підприємств в оренду; перетворен­ня державних підприємств в акціонерні та інші товариства; держав­них субсидій; пожертвувань організацій та громадян, інших цивіль­но-правових угод.

У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперати­вів, сільськогосподарських акціонерних товариств, зокрема створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств за рішенням загальних зборів.

Власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об'єктами власності, які йому належать.

Вищими органами управління суб'єктів колективної форми влас­ності є загальні збори, конференції, з'їзди тощо.

Окремі функції господарського управління колективним майном можуть бути покладені вищими органами управління власника на створювані ними органи.

Суб'єктами права колективної власності є:

• орендні підприємства;

• організації орендарів;

• товариства покупців;

• кооперативи;

• колективні підприємства в тому числі і колективні сільського­сподарські підприємства;

Основні види підприємств, що функціонують в Україні

_■с

1. Залежно від форми власності

Залежно від обсягів діяльності чисельності робітників

_с

^ Великі	^ Середні

Малі

3. Залежно від рівня агрегування майна

_с

Автономні підприємства

Об'єднання

_J

Залежно від основної мети діяльності

Некомерційні)

Рис. 2. Класифікація видів підприємств

Тозділ 1. JliqnftueMctZgo g cucth~eM.ifiUHK.ogux giqnocuH

• споживчі товариства та їхні спілки;

• господарські товариства;

• спільні підприємства;

- об'єднання недержавних підприємств (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та інші об'єднання).

3. Підприємства, засновані на загальнодержавній власності. Об'єктом загальнодержавної власності є майно державних підпри- ємств, а суб'єктом - держава в особі Верховної Ради України.

4. Підприємства, засновані на комунальній власності. Суб'єктами права комунальної власності є:

- Автономна республіка Крим в особі її Верховної Ради;

- адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, район­них, міських, селищних, сільських рад народних депутатів.

Форми власності як економічні категорії системи відносин влас- ності розглядаються під час аналізу статистичної та фінансової звіт- ності підприємств, розробки статистичних бюлетенів разом з іншими класифікаціями, насамперед — організаційно-правових форм госпо- дарювання та видів економічної діяльності. Це дає змогу проводити поглиблений аналіз стану господарської діяльності в Україні або в окремих її регіонах. "'(

Залежно від організаційно-правової форми проведення підприємницької діяльності

Виділяються 14 організаційно-правових форм господарювання підприємств, перелік та характеристика яких наведена у таблиці 2.

Продовження таблиці 2
Організаційно-правова форма господарювання	Характеристика організаційно-правової форми господарювання
14. Господарські товариства	Підприємства, установи, організації, створені на заса­дах угоди юридичними особами і громадянами шля­хом об'єднання їхнього майна та підприємницької ді­яльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: - акціонерні товариства; - товариства з обмеженою відповідальністю; - товариства з додатковою відповідальністю; - повні товариства; - командитні товариства.
13.1. Акціонерне товариство	Товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки май­ном товариства. '
13.2. Відкрите акціонерне товариство	Вид акціонерного товариства, акції якого можуть роз­повсюджуватися шляхом відкритої підписки та купі-влі-продажу на біржах.
13.3. Закрите акціонерне товариство	Вид акціонерного товариства, акції якого розподіляю­ться між засновниками і не можуть розповсюджува­тися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржах. Закрите акціонерне товариство може бути реорганізо­ване у відкрите шляхом реєстрації його акцій у по­рядку, передбаченому законодавством про цінні папе­ри і фондову біржу та внесенням змін до статуту товариства.
13.4. Товариство з обмеженою відповідальністю	Товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими доку­ментами. Учасники товариства несуть відповідаль­ність у межах їх вкладів.
13.5. Товариство з додатковою відповідальністю	Товариство, статутний фонд якого поділено на частки визначених установчими документами розмірів. Учас­ники такого товариства відповідають за його борги своїми внесками до статутного фонду, а за недостатні­стю цих сум - додатково належним їм майном в одна­ковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передба­чається в установчих документах.
13.6. Повне товариство	Товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і відповідають за зобо­в'язання товариства усім своїм майном.
13.7. Командитне товариство	Товариство, що включає поряд з одним чи більшістю учасників, що відповідають за зобов'язання товарист­ва всім своїм майном, також одного або більше учас­ників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників). Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, то вони несуть солідарну відповідальність за борги това­риства.
14. Дочірнє підприємство	Підприємство, єдиним засновником і власником якого є інше підприємство.
19

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організацій­них формах на вибір підприємця.

Класифікація підприємств за організаційно-правовими формами господарювання є складовою частиною державної системи класифіка­ції техніко-економічної та соціальної інформації, використовується під час збору та обробки інформації в автоматизованих системах дер­жавної статистики, фінансової звітності, Державному реєстрі звітних (статистичних) одиниць України, в наукових дослідженнях.

, " Залежно від обсягів діяльності та чисельності робітників — підприємства (незалежно від форми власності)

Виділяють великі, середні та малі підприємства.

До малих підприємств відносять підприємства, що створюються та функціонують, чисельність робітників яких не перевищує:

• в промисловості та будівництві - 200 осіб;

• в інших галузях виробничої сфери - до 50 осіб;

• в науці та науковому обслуговуванні - до 100 осіб;

• в галузях невиробничої сфери - до 25 осіб;

• в роздрібній торгівлі - до 15 осіб. -і—

Залежно від рівня агрегування майна

Можуть створюватися та функціонувати самостійні підприємства та об'єднання підприємств (асоціації, корпорації, консорціуми, кон­церни та інше), до складу яких входять на різних умовах дві або більше юридичних осіб.

Можуть бути організовані наступні види об'єднань:

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної коор­динації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

Корпорація - договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кож­ного з учасників.

Консорціум - тимчасове статутне об'єднання промислового та бан­ківського капіталу для досягнення спільної мети.

Концерн - статутне об'єднання підприємств промисловості, науко­вих організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців.

Об'єднання - інші об'єднання підприємств за галузевим, територі­альним та іншими принципами.

Всі перераховані види підприємств мають однакові права та обо­в'язки, визначені законодавством. В той же час організаційно-економічний механізм діяльності окремих видів підприємств має сут­тєві особливості.

Економічні особливості діяльності різних видів підприємств відо­бражені на рис. 3.

1. Підприємства різних організаційно-правових форм господарю- вання можуть мати різні джерела формування статутного фонду.

Ними можуть бути:

а) кошти державного бюджету;

б) власні кошти одного засновника (фізичної особи);

в) кошти декількох засновників - юридичних або фізичних осіб.

2. Підприємства використовують різний механізм формування та поповнення статутного фонду

- для підприємства, що створюється:

а) шляхом перерахування коштів (або внесення наявних грошей) на розрахунковий рахунок підприємства;

б) шляхом передачі майнових внесків за оціночною вартістю;

в) шляхом випуску та придбання акцій підприємства за грошові кошти або в іншій погодженій формі;

- при перетворенні або продажу:

а) шляхом викупу підприємства його трудовим колективом;

б) шляхом купівлі підприємства новим власником за конкурсом, на аукціоні або безпосередньо у власника.

3. Підприємства можуть використовувати різні форми персоніфі- кації права власності:

а) акціонерний принцип;

б) пайовий принцип;

в) без персоніфікації права власності.

4. Персонал підприємств окремих організаційно-правових форм складають не тільки наймані робітники, але й співвласники (володарі акцій та пайовики) підприємства, а також його кредитори (володарі облігацій або цільових внесків).

5. Мають місце особливості в організації колективного стимулю­вання робітників, які застосовуються:

а) участь в капіталі (розповсюдження акцій підприємства серед робітників та відповідна виплата дивідендів);

б) участь в прибутку (виплата бонусів, тобто додаткових премій за результатами діяльності компаній);

в) участь в результатах росту продуктивності праці (гнучкі сис- теми оплати праці, що встановлюють залежність збільшення заробіт- ної платні від росту продуктивності праці).

Рис. 3. Економічні особливості діяльності різних видів підприємств

6. Розрізняльні особливості, притаманні механізму розподілу та використання прибутку. Відрізняють підприємства, що формуються за рахунок чистого прибутку. Це такі фонди як:

а) фонд виплати дивідендів за акціями та іншими цінними папе- рами;

б) фонд відрахувань на пайові внески та фонди стимулювання пайовиків;

в) фонд "участі в прибутках" робітників підприємства;

г) підприємства, які формують фонди участі робітників у прибутку. Мають місце і відмінності в обов'язковості формування за рахунок

чистого прибутку резервного фонду. В акціонерних товариствах він формується в обов'язковому порядку за розміром, що не перевищує п'яти відсотків чистого прибутку. В інших видах підприємств він створюється в порядку, який передбачено Статутом підприємства.

Знання організаційно-економічних особливостей функціонування окремих видів підприємств є необхідною умовою розробки загальної та функціональних стратегій його діяльності.

n 1.3. Підприємство та зовнішнє середовище його _:1; функціонування

Підприємство в умовах ринкової економіки є основним господа­рюючим суб'єктом ринку та працює в його визначеній структурній частині - відповідному сегменті ринку.

Торговельне підприємство, функціонуючи на ринку споживчих товарів, водночас є активним учасником інших сегментів ринку. На ринку засобів виробництва воно купує необхідне обладнання, інвен­тар, інші матеріальні цінності; на ринку цінних паперів купує і про­дає акції, облігації, векселі. Ринок праці, з одного боку, забезпечує торговельне підприємство кваліфікованою робочою силою, з іншого -приймає надлишкову робочу силу і перерозподіляє її між галузями і підприємствами. Торговельне підприємство має потребу у великому обсязі кредитних ресурсів в межах специфіки своєї діяльності та в інших видах інвестицій.

Ефективність підприємницької діяльності торговельного підпри­ємства певною мірою визначається станом та кон'юнктурою ринків, на яких працює або з якими взаємодіє підприємство. Це обумовлює необхідність розгляду основних узагальнюючих характеристик ринку (сфери діяльності) підприємства з точки зору їх впливу на господар­ську діяльність підприємства.

Ринок як структурну частину економіки можна класифікувати за такими ознаками (рис. 4):

1. За спеціалізацією ринку виділяють:

• ринок сировини та матеріалів;

• ринок засобів виробництва;

?бзділ f. Jllqnfiuємсні в о в системі /гайкових відносин

• споживчий ринок;

• ринок робочої сили (праці);

• ринок технологій;

• ринок фінансовий (ринок капіталів, цінних паперів, валютний, страховий та інше).

Спеціалізація ринку, на якому функціонує підприємство, визначає предмет його діяльності (виробництво продукції, робіт, послуг), випуск цінних паперів, видача кредитів, розробка технологій та інше).

2. За територіальною ознакою виділяють внутрішній та зовнішній ринки.

Внутрішній ринок в свою чергу поділяється за регіональною озна­кою на місцевий та загально-державний, міський та сільський.

Ця ознака характеристики ринку визначає територіальну сферу діяль­ності підприємства за збутом продукції, матеріально-технічним забезпечен­ням виробництва, отриманням капіталів, трудових ресурсів та інше.

3. За механізмом функціонування ринку розрізняють:

• планово-керований ринок;

• регульований ринок (ринок, що перебуває під впливом держа­ви);

• вільний ринок (функціонування якого відбувається відповідно із законами ринкової саморегуляції).

Ця ознака характеристики ринку діяльності підприємства дозво­ляє оцінити ступінь державного регулювання даного виду підприєм­ницької діяльності.

4. За ступенем монополізації виділяють монопольний, олігополь- ний та конкурентний ринок.

Ця характеристика ринку діяльності підприємства дає інформа­цію про розвиток конкуренції, гостроту конкурентної боротьби між учасниками ринку, в якій бере участь або вимушено братиме участь підприємство.

5. За ступенем насиченості ринку його характеризують як:

• ринок продавця, якщо пропозиція на цьому сегменті ринку мен­ша за попит, тобто має місце дефіцит продукції (робіт, послуг);

• ринок покупця, якщо пропозиція більша або дорівнює попиту.

Ця характеристика ринку відіграє важливу роль в розробці збуто­вої політики підприємства, стратегії ціноутворення на продукцію (роботи, послуги), що виробляє підприємство.

6. За ступенем відкритості ринку розрізняють:

• загальнодоступний ринок, для якого характерні широкі інте­граційні зв'язки з іншими регіональними ринками;

• замкнутий (автарктичний) ринок, тобто ринок, обмежений те­риторіальними рамками, визначеними шляхом введення заборони на ввіз, вивіз та іншими адміністративними заходами.

("освоєний J| (роз*^тьсяк (потенцІйний\ Гбєзпєрспєіс™вний\

\иши# іши# 'іішіішіїїаііР щттшшштт

Рис. 4. Характеристика ринку діяльності підприємств

Ця характеристика ринку, з одного боку, визначає можливості виникнення підприємств-конкурентів та обумовлює необхідність під­тримування певного рівня конкурентоспроможності підприємства, з іншого боку, визначає можливості збуту продукції, отримання мате­ріальних ресурсів та інше. Як правило, введення обмежень на доступ до визначеного регіонального ринку підприємств, розташованих поза ним, негативно впливає на економіку регіону в цілому та погіршує підприємницький клімат для діяльності окремих підприємств.

7. За інтенсивністю ринкових процесів розрізняють освоєний ри­нок, ринок, що розвивається, потенційний та безперспективний.

Ця характеристика ринку демонструє можливості підприємства щодо нарощування обсягів своєї діяльності, визначає вимоги щодо зміни спеціалізації підприємства, номенклатури продукції, що випу­скається (робіт, послуг).

Оскільки кожний ринок є широкою та розгалуженою системою ринків, що розрізняються товарною (продуктовою) спеціалізацією, підприємство має визначити свою "ринкову нішу", тобто конкретний сегмент ринку, для якого воно працює або з яким взаємодіє.

В ході своєї діяльності підприємство взаємодіє не тільки з визна­ченими ринками, що забезпечують його діяльність та споживають йо­го продукцію (ринок збуту), але й знаходяться під впливом держави та підприємств-конкурентів. Всі вони в сукупності утворюють зовні­шнє середовище функціонування підприємства (рис. 5).

—^

В умовах ринкових відносин діяльність підприємства нерозривно пов'язана з співвідношенням та тенденціями змін, що відбуваються в його зовнішньому середовищі. Тому невід'ємною частиною економіч­ної роботи підприємства стає моніторинг (постійне відстежування) зо­внішнього середовища, що дозволяє розробляти управлінські рішен­ня, спрямовані на максимальне використання сприятливих для підприємства змін, та нейтралізацію або пристосування підприємства до тих змін, які негативно впливають на його діяльність. '^~~7'