14.2.4. Механізм залучення зовнішніх власних фінансових ресурсів

Власні фінансові ресурси, необхідні підприємству для фінансуван­ня своєї діяльності, можуть бути отримані за межами підприємства за рахунок додаткових внесків для поповнення статутного фонду. В підприємствах, створених у формі акціонерних товариств збільшення, статутного фонду відбувається за рахунок додаткової емісії акцій підприємства.

Порівняно з внутрішніми власними джерелами фінансування, зо­внішні власні фінансові ресурси є найбільш дорогим джерелом отри­мання додаткового власного капіталу, їх залучення потребує значних часових, організаційних та фінансових зусиль.

З огляду на високу вартість збільшення статутного фонду підпри­ємства проводиться лише в разі неможливості покриття потреби в зростанні власного капіталу за рахунок внутрішніх джерел.

Потреба в залученні зовнішніх власних фінансових ресурсів ви­значається так:

ВФРз„_в„^вео6х=ЗВК_нво6х - ВФР_вн^можл, де ВФР_зовн^нео6х - необхідний обсяг залучення зовнішніх власних фінансових ресурсів;

ЗВК_нео6х - необхідне зростання власного капіталу;

ВФР_ВН^М0ЖЛ - можливий обсяг формування внутрішніх власних

фінансових ресурсів. Можливості торговельного підприємства із залучення зовнішніх власних фінансових ресурсів обумовлені дією таких факторів (рис. 162):

Фактори, що обумовлюють обсяги залучення зовнішніх власних фінансових ресурсів

Кон'юнктура фінансового ринку

Ефективність емісійної політики підприємства

Інвестиційна привабливість підприємства

Механізм державного регулювання залучення зовнішніх ресурсів

Рис. 162. Фактори, що обумовлюють можливості підприємства із залучення зовнішніх власних фінансових ресурсів

1. Кон'юнктура фінансового ринку, тобто попит та пропозиції ві­льних інвестиційних ресурсів (капіталів), вимоги інвесторів до рівня прибутковості та ризику використання інвестиційних коштів;

2. Інвестиційна привабливість торговельного підприємства, яка становить собою узагальнюючу комплексну характеристику доцільно­сті інвестування коштів в розвиток даного підприємства порівняно з іншими можливостями.

Інвестиційна привабливість торговельного підприємства обумов­люється, по-перше, галузевими факторами: спрямованістю бізнесу, стадією життєвого циклу галузі, стабільністю попиту на товари та послуги підприємства, суспільним відношенням до цієї сфери бізнесу, середньоринковим рівнем прибутковості капіталу та інше;

по-друге, факторами, пов'язаними з діяльністю конкретного тор­говельного підприємства: ефективністю господарсько-фінансової дія­льності та можливістю її поліпшення, темпами зростання обсягів дія­льності підприємства, фінансовою стійкістю та запасом фінансової стійкості, досвідом роботи на ринку, менталітетом керівництва під­приємства, станом менеджменту та інше.

3. Ефективність розробки та реалізації політики залучення до- даткового статутного капіталу (далі - емісійної політики).

Під емісійною політикою торговельного підприємства прийнято розуміти систему цілеспрямування дій керівництва підприємства на найбільш ефективне залучення необхідних ресурсів (в акціонерних товариствах - на організацію додаткового випуску акцій та їх най­більш ефективне розміщення (реалізацію)).

Оскільки найбільше значення емісійна політика має для акціоне­рних товариств, в подальшому будуть розглянуті методичні основи її розробки та реалізації на підприємствах цієї організаційно-правової форми бізнесу.

В процесі розробки емісійної політики підприємства необхідно визначити:

1. терміни проведення емісії;

2. орієнтацію емісії на певну групу потенційних інвесторів;

3. вид та номінал акцій додаткової емісії;

4. рекламну політику підприємства до та під час проведення емісії;

5. розмір курсової надбавки (виходячи з рівня попиту, що очікуєть­ся) та її диференціацію за періодами часу, обсягом придбання акцій тощо;

6. перелік фінансових посередників, які здійснюють реалізацію акцій додаткової емісії, форми взаємовідносин з ними;

7) форми та методи реалізації, застосування цінових знижок тощо;