12.6. Управління грошовими коштами торговельного

підприємства

Грошові кошти можна розглянути як ресурс та результат діяль­ності підприємства.

Грошові кошти є матеріальною формою фінансових ресурсів під­приємства, їх наявність на момент оцінки характеризує обсяг наяв­них фінансових ресурсів, які можуть інвестуватися в новий цикл гос­подарської чи інвестиційної діяльності, визначає стан поточної платоспроможності підприємства та ліквідності його активів.

Одночасно гроші є результатом господарської (інвестиційної) та фінансової діяльності підприємства.

Обсяг їх формування (можливість генерування) в процесі госпо­дарської діяльності підприємства, підтверджують визнання ринком товарів та послуг, що пропонуються підприємством. Кількісно отри­мані гроші дорівнюють сумі грошей, авансованих в господарську ді­яльність плюс приріст грошей, отриманий в результаті реалізації то­варів (продукції, послуг) за ціною, що перевищує витрати.

Гроші, як результат інвестиційної діяльності, з одного боку, ха­рактеризують отриманий поточний ефект збільшення грошей порів­няно з їх сумою, авансованою в інвестиційні проекти, а з другого бо­ку, — обсяги іммобілізації грошової маси з інвестиційних проектів в зв'язку з їх закінченням або виходом з них.

Гроші як результат фінансової діяльності характеризують обсяги залучення підприємством грошей на фінансовому ринку. Можуть ви­користовуватися різні інструменти залучення - випуск акцій, обліга­цій, отримання кредитів, позик, облік векселів тощо. Можливі обсяги залучення грошей обумовлюються високою кількістю факторів зов­нішнього та внутрішнього характеру. При рівних умовах зовнішнього середовища обсяг залучення грошей конкретним підприємством обу­мовлюється факторами внутрішнього характеру - обсягами та ефекти­вністю господарської діяльності, наявними активами підприємства, його іміджем (репутацією) тощо.

Роль, яку виконують грошові кошти в процесі проведення кожно­го виду діяльності підприємства, наочно відображає рис. 140.

Як видно з малюнка, грошові кошти є стартовим чи фінальним етапом процесу кругообороту або обслуговуючим ресурсом, наявність якого забезпечує перехід від однієї стадії циклу до іншої.

Грошові кошти є одним з вагомих факторів, що визначають фі­нансове положення підприємства, його життєздатність. Наявні за­лишки грошових коштів (не зважаючи на джерела їх формування) характеризують фінансову здатність підприємства до проведення гос­подарської діяльності, є необхідною умовою її проведення чи поточно­го обслуговування. Наявні грошові кошти виступають факторами, що лімітують обсяги діяльності підприємства, а також можливість про­ведення певних операцій (зовнішньоекономічних, фінансових, інвес­тиційних тощо).

Відсутність грошей на момент виникнення потреби в них усклад­нює проведення запланованої діяльності, або взагалі зумовлює не­можливість її продовження.

Порівняння наявних залишків грошових коштів з поточними грошовими зобов'язаннями дозволяє оцінити стан поточної плато­спроможності підприємства, можливість своєчасного та повного роз­рахунку з кредиторами підприємства, формує імідж підприємства в діловому світі.

В процесі оцінки поточного фінансового положення підприємства найважливіше значення мають не тільки обсяги наявних грошових ком­понентів, джерела їх формування, забезпеченість ними зобов'язань, а й

по-перше, джерелом наявних грошових коштів може бути банків­ська позика чи комерційний кредит покупців. Або наявні гроші пов­ною мірою були використані на погашення кредиторської заборгова­ності, тому грошові надходження від реалізації товарів дозволяють лише покрити витрати на закупівлю товарів та витрати обігу (при нульовому прибутку);

по-друге, висока прибутковість обороту створює умови збільшення грошових активів (по відношенню до авансованих), але не визначає їх наявності. Поточна платоспроможність підприємства залежить пере­довсім від ефективного управління грошовими коштами та грошови­ми потоками підприємства, обсягів мобілізації та іммобілізації гро­шових коштів з поточного грошового обороту.

Взаємозв'язок між обсягом прибутку та грошовим оборотом під­приємства приведено на рис. 141.

Грошові кошти, авансовані

в господарську діяльність

Прибуток за результатами господарської діяльності.

Додаткова мобілізація грошових коштів

Іммобілізація грошових коштів з поточного обороту

Наявні грошові кошти

ґ Затримка руху грошей в процесі операційного І циклу

Рис. 141. Взаємозв'язок прибутку з грошовим оборотом підприємства

Найважливішими факторами отримання "грошового прибутку" є:

а) отримання позитивного грошового потоку з усіх напрямків (видів) діяльності підприємства;

б) забезпечення високої швидкості грошового обороту;

- в) проведення ефективної трансформації грошових потоків (без вартісних та часових втрат на окремих стадіях грошового обороту);

г) забезпечення синхронності та рівномірності грошових потоків під­приємства.

Таким чином, грошові кошти є складною та багатоплановою еко­номічною категорією, використовуються як інструмент оцінки, засіб платежу та заощадження, є ресурсом та результатом діяльності під­приємства, обумовлюють його поточне та майбутнє фінансове поло-лсєння»

Торгово-технологічний процес

Формування товарної пропозиції

Фінансування поточних витрат (витрати обігу)

Реалізація товарів W-

я

x x

>х з я а. в е О

Дебіторська заборгованість покупця

і Комерційний \л-| кредит покупця щ

' Комерційний v... ! кредит щ \ постачальника щ

( Дебіторська А

заборгованість [:-: v, постачальника Їі

Отримання авансу від покупця

Інкасація грошових коштів

Оплата за

фактом реалізації

Погашення заборгованості постачальника

Грошові кошти

Закупівля за фактом поставки

Авансування

вШШШШШ* постачальника

Виплата дивідендів Акціонерний та купівля акцій капітал ш.

s

•з в

S

а о о

X

я

X

Інвестиції

Виплата позик

Позика

Заборгованість |s

S

я

>s

X

X

>s

Основні фонди та нематеріальні активи ^

Придбання виробничих активів

Амортизація активів

Виручка від продажу

Здійснення фінансових вкладень

Проценти, дивіденди

Повернення суми вкладу

Фінансові вкладення

Рис (^140.^Потоки грошових коштів торговельного підприємства

внутрішні потенційні можливості підприємства щодо формування (утворення, генерування) грошових коштів в процесі господарської ді­яльності. Навіть при відсутності грошей на момент оцінки, підприємство може бути визнане фінансово сталим та привабливим при наявності по­тенцій (здатності) до утворення грошей у майбутньому.

Певний зв'язок між прибутком та грошовими потоками підприєм­ства безумовно існує, але наявність та приріст грошей не є результа­том тільки проведення господарської діяльності.

Це обумовлено рядом причин:

Рис. 142. Характеристика статичного та динамічного підходу до визна­чення грошових коштів підприємства

Статичний підхід до характеристики грошей визначає їх як на­явний залишок (запас) коштів, що знаходяться в розпорядженні під­приємства на конкретний час.

В рамках статичного підходу грошові кошти прийнято розглядати з двох точок зору: бухгалтерської та економічної.

З бухгалтерської точки зору грошові кошти підприємства є су­купністю залишків грошей, які обліковуються на окремих бухгалтер­ських рахунках та знаходять відображення в балансі підприємства.

В складі грошових коштів виділяють:

I. Залежно від рахунку, на якому вони відображені: грошові кош- ти в касі (pax. 50); грошові кошти на розрахункових рахунках (pax. 51); грошові кошти на інших рахунках (pax. 55); грошові кошти на валютному рахунку (pax. 52); грошові кошти у підзвітних осіб ( pax. 77); грошові кошти в дорозі та інші (pax. 56). Короткострокові фінан- сові вкладення з бухгалтерської точки зору не відносяться до грошо- вих коштів, але існують спеціальні рахунки, на яких вони відобра- жаються.

II. За призначенням: грошові кошти для обороту, для спеціально- го призначення.

III. За місцем зберігання: грошові кошти в банку, в касі, у під- звітних осіб.

Економічна точка зору на грошові кошти підприємства передба­чає використання таких підходів до характеристики їх обсягу, складу та розміру (рис. 143).

І. Залежно від підходу до визначення обсягу грошових коштів ви­діляють:

а) в широкому сенсі - як грошові кошти, авансовані у майно під­приємства;

Рис. 143. Характеристики обсягу та складу грошових коштів підприємства (економічний підхід)

б) у вузькому сенсі - як частина оборотних активів, яка безпосе­редньо знаходиться в грошовій формі.

Розгляд грошових коштів у широкому сенсі базується на тому, що майно будь-якого підприємства має вартісне вираження, тому кошти, авансовані в це майно, опосередковують його використання та забез­печують безперервну зміну форм вартості. Наявне майно є по суті ма­теріально-речовою формою, в якій на певний момент знаходяться грошові кошти, вкладені в дане підприємство, і можуть при потребі (або в процесі кругообороту) знову прийняти грошову форму.

Розглядаючи грошові кошти у вузькому сенсі, ми маємо на увазі грошові кошти як частину оборотних активів, які відображаються у III розділі активу балансу. Це фактичні гроші, які на момент оцінки знаходяться у розпорядженні підприємства та можуть бути негайно використані для фінансування будь-яких потреб чи зобов'язань під­приємства. В подальшому розгляді буде використовуватися саме та­кий підхід до визначення поняття "грошові кошти".

II. Залежно від джерела утворення виділяють:

а) власні грошові кошти j

б) позикові грошові кошти.

Визначення джерела утворення грошових коштів може бути про­ведено лише гіпотетично, оскільки грошові кошти, отримані з різних джерел, використовуються підприємством як єдине ціле (одночасно) і, відповідно, на момент оцінки знаходяться на різних стадіях опера­ційного циклу.

Прийнято оцінювати лише ступінь достатності наявних грошових коштів для виконання зобов'язань стосовно повернення позикових грошових коштів (кредитів, позик). Проте якщо власні обігові кошти підприємства є від'ємною величиною, можна стверджувати, що всі грошові кошти — позикові.

III. Залежно від натурально-речової форми грошові кошти підпри- ємства можуть бути представлені:

а) готівкою (у вигляді грошових знаків);

б) безготівковими грошима (у вигляді запису на клієнтських ра- хунках, відкритих підприємством у комерційних банках);

в) субститутами грошових коштів, якими можуть бути:

• депозитні вклади до запитання, які у будь-який час при потребі та за розпорядженням підприємства перетворюються у грошову форму (повертаються банківською установою на розрахунковий рахунок під­приємства);

• короткострокові цінні папери, перш за все державні, які можуть при потребі та без втрат бути продані на вторинному фондовому ринку (вони застосовуються як засіб платежу, як форма застави тощо).

Виникнення та використання субститутів грошей є результатом компромісу між метою підтримування постійної платоспроможності підприємства та метою прибуткового використання наявного майна.

IV. Залежно від ступеня ділової активності грошові кошти під- приємства можуть бути розділені на: активні гроші та пасивні гроші.

До активної частини відносяться грошові кошти, які беруть участь в обороті, тобто "працюють", використовуються як засіб платежу. Пасивні гроші не використовуються в господарському обороті підприємства, а резервуються для покриття певних потреб підприємства (резервний запас грошових коштів) або інвестуються в різні субститути грошей (як засіб заощадження та збереження вартості).

Визначення пасивності грошей пов'язане не з формою чи рахун­ком, на якому вони знаходяться, а визначаються роллю в процесі функціонування підприємства.

V. Залежно від функціонального призначення наявні грошові ко- шти розглядаються як запас коштів, створений з певною метою.

Залежно від потреб, що задовольняються, виділяють чотири види запасів грошових коштів:

1. Операційний запас грошових коштів, потрібний для ведення бі­знесу, фінансування поточних господарських операцій.

2. Страховий запас, представлений грошовими коштами (або суб­ститутами грошових коштів), які зберігаються в резерві на випадок непередбачених змін. Чим менше непередбачений рух грошових кош­тів підприємства, тим більший розмір необхідних запасів грошей.

3. Спекулятивний запас грошових коштів, метою створення яко­го є отримання додаткового прибутку від спекулятивних операцій за­вдяки використанню сприятливої кон'юнктури окремих ринків для проведення позапланових закупок ресурсів тощо.

Умовою отримання додаткового прибутку є швидке реагування, а отже — необхідна сума вільних грошових коштів, яка може бути ви­користана на ці потреби.

4. Компенсаційний запас грошових коштів, потреба та розмір якого залежить від практики взаємодії підприємства з банком, що його обслуговує. Як правило, комерційні банки вимагають від борж- ника підтримувати певний залишок коштів на рахунку в банку, пря- мо пропорційний або сумі кредиту, або сумі комісійних. Ці мінімаль- ні залишки визначені в літературі як компенсаційні залишки. їх обсяг коливається залежно від кон'юнктури ринку кредитів та спе- цифіки відносин між підприємством та банком.

Фактичний обсяг грошових коштів не є арифметичною сумою окре­мих видів запасів грошей. Одна і та ж одиниця грошей може використо­вуватися для формування кількох видів запасів, тобто утримуватися у формі запасів для досягнення не одного, а кількох завдань. Кількіс­но розподілити наявні грошові кошти та визначити розмір кожного ви­ду запасів на момент оцінки не є можливо та доцільно. В той же час в ході проведення планових розрахунків цільовий розмір кожного виду запасів грошових коштів має бути визначений.

IV. З точки зору достатності для функціонування підприємства розмір запасів грошових коштів оцінюється як:

а) мінімальний запас (базовий);

б) середній запас;

в) оптимальний запас;

г) максимально-допустимий запас (граничний).

Мінімальний запас (базовий) - це запас грошових коштів підпри­ємства, нижче якого підприємство не може опускатись, позаяк це по­тягне за собою збої функціонування. Цей запас забезпечує мінімаль­ний рівень платоспроможності підприємства.

Середній запас грошових коштів - це запас, який підтримує підпри­ємство протягом всього періоду свого функціонування. Він є результатом практики проведення діяльності, що склалася на шдприємстві.

Оптимальний запас грошових коштів - це запас, який дозволяє підприємству забезпечити виконання всіх його цілей та завдань з мі­німальними витратами на його формування та підтримання.

Максимально-допустимий залишок (або граничний запас) - це максимальний розмір грошових коштів, понад який підприємство не повинне їх утримувати. Надлишок доцільно використовувати для авансування грошей в матеріальні цінності або для проведення реаль­ного та фінансового інвестування.

Суттєвим недоліком статичного підходу визначення грошових ко­штів є ігнорування фактора часу. Це не дозволяє аналітикові об'єк­тивно оцінити платоспроможність підприємства, етапи процесу упра­вління грошовими коштами, позаяк вони є наймобільнішою частиною активів підприємства й швидко трансформуються в інші види акти­вів. Це обумовило виникнення та широке розповсюдження в літера­турі динамічного підходу до визначення грошових коштів, в основі якого лежить поняття грошового обороту.

Грошовий оборот є результатом (процесом) функціонування ре­альних грошей та охоплює виконання ними функцій засобів обігу, засобів платежу й засобів накопичення. В процесі кругообороту гро­шові кошти підприємства утворюють грошові потоки, обсяг яких ха­рактеризує кількість залучених або використаних грошових коштів.

Між статичним та динамічним підходом до оцінки грошових кош­тів підприємства існує діалектична взаємозалежність, яку відображає мал. 144.

₎

Запас грошових

коштів на початок періоду

Сальдо грошового обороту за період

^Запас грошових коштів на кінець періоду

_J

'Надходження лзрввшг Витрачення грошових ||| . грошових коштів ill V коштів

Динамічний підхід до оцінки грошових коштів

Статичний підхід до оцінки грошових коштів

Рис. 144. Взаємозв'язок статичного та динамічного підходів до оцінки грошових коштів

Грошові потоки торговельного підприємства можуть бути класи­фіковані за різними ознаками (рис. 145).

І. Залежно від напрямку руху потоку розглядають:

а) вхідний грошовий потік.

б) вихідний грошовий потік.

в) сальдовий (результативний) грошовий потік.

Вхідний грошовий потік характеризує обсяг надходження грошо­вих коштів в цілому та за окремими джерелами їх утворення, вихід­ний - обсяги витрачення грошових коштів в цілому та за окремими напрямками використання. Сальдовий (результативний грошовий по­тік) формується як сума вхідного та вихідного потоків. Його знак (напрямок руху) залежить від співвідношення обсягів їх формування.

^н«р»гуліірний \.

( пріоритвтний ґ поточний дискреційний \./ довгостроковий "v

«шжйввввшш* 'звйв8шшй8їв8ї? '*ішш!і8№шшкшг

Рис. 145. Характеристика грошових потоків підприємства

II. Залежно від напрямку діяльності виділяють:

а) грошовий потік від операційної виробничої (комерційної) дія- льності;

б) грошовий потік від інвестиційної діяльності;

в) грошовий потік від фінансової діяльності.

Кожен вид грошового потоку визначається як різниця між над­ходженням грошей від проведення певної діяльності та витраченням грошей на її фінансування.

Склад джерел надходження грошей та напрямків їх використання характеризує таблиця 58.

III. Залежно від способу визначення розмірів грошового потоку виділяють:

а) чистий грошовий потік;

б) розрахунковий грошовий потік;

в) загальний грошовий потік.

Чистий грошовий потік характеризує зміну наявних грошових коштів за період та визначається як різниця між залишком грошових коштів на кінець та початок періоду, що аналізується. Таким чином він характеризує сальдовий (результативний) потік без відображення обсягу грошових операцій.

Розрахунковий грошовий потік - це приблизна оцінка поповнення грошових коштів підприємства за результатами господарської діяль­ності, яка використовується в планових та експертних розрахунках. За своїм власним складом він становить суму чистого прибутку та амортизаційних відрахувань. Не враховує інші складові грошового потоку, а отже, може некоректно відображати реально досягнутий ре­зультат господарювання.

Загальний грошовий потік використовується для оцінки обсягів усіх видів операцій підприємства, що пов'язані з рухом грошових коштів, незалежно від напрямку руху коштів.

IV. Залежно від ритмічності здійснення грошові потоки підпри­ємства визначаються як:

а) регулярні грошові потоки;

б) нерегулярні грошові потоки.

Перші є, як правило, результатом господарсько-фінансової діяль­ності підприємства. їх обсяг є сталим в часі або має певну тенденцію до зміни. Надходження та витрачення грошей здійснюється система­тично, з певною періодичністю. Це обумовлює можливість їх регулю­вання та планування.

Нерегулярні грошові потоки пов'язані, як правило, з проведенням окремих господарських операцій. Вони виникають спонтанно, не ма­ють сталого обсягу та періодичності. Планування утворення та здій­снення цих потоків може проводитися лише методом прямих розра­хунків, відповідно до часу та обсягів операцій, що їх породжують.

V. Залежно від почерговості та напрямків здійснення платежів грошові потоки поділяються на:

• пріоритетні грошові потоки;

• поточні грошові потоки;

• дискреційні грошові потоки;

• довгострокові грошові потоки.

Пріоритетний грошовий потік - це обов'язкові грошові виплати, які мусить здійснити підприємство в першочерговому порядку для запобігання фінансовим ускладненням та з метою подовження нор­мальної життєдіяльності. До нього належать процентні, податкові ви­плати, погашення боргів, термін сплати яких настав, інші виплати, що є пріоритетними відносно інших напрямків використання коштів. Склад останніх визначається самим підприємством залежно від умов господарювання (наприклад, орендна плата, заробітна плата, ремонт, реклама тощо).

Поточний грошовий потік характеризує обсяги та напрямки ви­користання грошових коштів для фінансування поточної господар­ської діяльності підприємства (крім пріоритетних платежів), для за­безпечення обіговими активами запланованих обсягів діяльності під­приємства (товарообороту). В рамках операційного потоку грошові кошти витрачаються на закупівлю товарних та інших матеріальних ресурсів, погашення кредиторської заборгованості, фінансування ви­трат обігу (крім пріоритетних статей) тощо.

Дискреційний грошовий потік характеризує надходження та ви­трачення грошових коштів на цілі, що не пов'язані безпосередньо з поточною господарською діяльністю. Дискреційний грошовий потік формується в результаті інвестиційної діяльності як виручка від про­дажу або здачі в оренду основних фондів та інших елементів постій­ного капіталу підприємства.

До складу дискреційних грошових виплат входять купівля постійних активів, здійснення фінансових вкладів, виплата дивіден­дів за акціями підприємства, витрати, пов'язані з поглинанням ін­ших підприємств, придбанням філіалів, засновництвом дочірніх під­приємств тощо. Такі виплати грошових коштів не є обов'язковими, при необхідності їх можна відкласти. В рамках дискреційного грошо­вого потоку може проводитися ранжирування платіжних потреб за­лежно від їх значущості та почерговості здійснення.

Довгостроковий грошовий потік формується як сукупність дже­рел та напрямків використання грошових коштів, що призводять до довгострокової зміни структури капіталу підприємства. Цей вид гро­шового потоку є результатом, з одного боку, фінансових надходжень -емісії акцій, довгострокових облігацій, отримання банківських позик, тощо, з другого — витрачання грошових коштів на виплату основної суми боргу (якщо ці виплати не розглядаються як пріоритетні), ви­куп компанією частини власних акцій, погашення інших довгостро­кових фінансових інструментів.

Розглянуті характеристики грошових потоків підприємства є ви­значальними. Вони використовуються в процесі дослідження стану грошового обороту та аналізу грошових коштів, визначення цілей, інструментів та методів управління.

Стан грошового обороту підприємства визначається такими харак­теристиками: обсягом та ритмічністю надходження грошових коштів; обсягом та ритмічністю витрачення грошових коштів; обсягом форму­вання запасів грошових коштів.

Можливості формування грошових коштів є результатом сукуп­ного впливу факторів зовнішнього та внутрішнього характеру.

Фактори зовнішнього характеру визначають загальні умови функціонування підприємства. До цих факторів належать загальна макроекономічна ситуація, стан та спрямованість законодавства, що регулює підприємницьку діяльність, стан платіжної дисципліни в державі, кон'юнктура ринку збуту (споживчого ринку), кон'юнктура фінансового ринку тощо. Ці фактори не залежать від діяльності окремого торговельного підприємства, але обумовлюють його потен­ційні можливості з формування грошових коштів. Чим сприятливіша макроекономічна ситуація, ліберальніше до підприємця господарське право (орієнтоване на його розвиток, а не покарання), чим вищий по­пит на споживчому ринку (можливості реалізації товарів), тим краща (за розмірами та умовами надання) пропозиція на фінансовому ринку, тим (за інших рівних умов) кращі можливості підприємства щодо формування грошових коштів.

Фактори внутрішнього характеру залежать від характеру та специ­фіки діяльності самого підприємства. На рівні підприємства можливості формування грошових коштів визначаються такими факторами.

1. Утворення грошей обумовлюється обсягами та ефективністю проведення господарської (торговельної) діяльності підприємства, які в свою чергу залежать від:

• організації маркетингової діяльності: вивчення споживачів, прогнозування їх потреб, визначення форм, методів реалізації товарів, проведення рекламної діяльності;

• організації закупівельної діяльності: вибору постачальників, оцінки та селективного відбору комерційних пропозицій із закупівлі товарів, організації товаропостачання;

• організації торгово-технологічного процесу, залучення необхід­них матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, визначення спо­собів їх найбільш ефективного використання;

• обсягу товарообороту підприємства, його складу та асортимент­ної структури, рівня цін реалізації товарів.

Логіка впливу перелічених факторів на обсяги формування гро­шових коштів може бути визначена так: джерелом утворення грошей є факт реалізації товарів, здійснення акту купівлі-продажу. На дося­гнення цього результату і повинна бути спрямована діяльність з управління факторами для максимізації надходження грошових кош­тів.

2. Можливості утворення грошової маси пов'язані з обсягами та ефективністю проведення інвестиційної діяльності, що обумовлюється:

• вибором інвестиційного портфеля підприємства, тобто переліку інвестиційних проектів, що визнаються доцільними для реалізації;

• ходом реалізації інвестиційних проектів та їх фактичною до-ходністю (рівнем та можливістю сплати дивідендів, частки прибутків спільних та дочірніх підприємств, можливістю своєчасного та повного виконання зобов'язань з процентних виплат);

• можливістю та формами, що використовуються для виходу з проектів в разі їх недостатньої ефективності.

Отже, можливості з формування грошових коштів від інвести­ційної діяльності визначаються, головним чином, ще на рівні експер­тизи та вибору проектів, що обумовлює значущість цієї роботи для управління грошовими потоками підприємства.

3. Надходження грошових коштів пов'язане не тільки з можливос- тями підприємства щодо утворення "нових" грошей, отримання їх в яко- сті плати за товари (продукцію, послуги, інвестиційні вкладення). Дже- релом надходження можуть бути і "старі" гроші, які були сформовані в попередніх періодах, але втратили грошову форму, "утекли" з поточного грошового обороту або "заморозилися" на його певній стадії.

Причиною цих явищ може бути створення надмірних товарних запасів, неможливість реалізації товарів, на закупівлю яких витраче­ні грошові кошти, невиконання зобов'язань дебіторів підприємства з погашення заборгованості або затримка їх в часі тощо.

З метою запобігання втраті грошей та їх поверненню в грошовий оборот торговельне підприємство мусить використовувати спеціальні інструменти та методи управління товарними запасами та дебіторсь­кою заборгованістю. Ефективність їх використання і обумовлює мож­ливий обсяг іммобілізації грошових коштів підприємства.

4. Джерелом надходження грошових коштів може бути і продаж частини постійних активів підприємства - основних фондів, невстано- вленого устаткування, нематеріальних активів.

Можливість формування грошових коштів за рахунок цього дже­рела визначається такими факторами, як: відповідність постійних ак­тивів стратегічним цілям та потребам підприємства; наявність над­мірних основних фондів та нематеріальних активів, що не використо­вуються в господарській діяльності; ступінь ліквідності постійних ак­тивів, наявність попиту на них; можлива ціна реалізації та форма розрахунків з покупцем.

5. Джерелами надходження грошових коштів підприємства можуть бути також зовнішні джерела: отримання банківських та комерційних позик, емісія акцій та облігацій. їх залучення є результатом фінансової діяльності підприємства та визначається ефективністю її проведення.

Можливості надходження коштів обумовлюються: інвестиційною привабливістю підприємства для зовнішніх інвесторів; кредитоздатні-стю підприємства щодо обслуговування зовнішніх боргів; наявною структурою капіталу, обсягом кредитів та позик, термінами їх повер­нення; іміджем та діловою репутацією підприємства.

Потреба у використанні грошових коштів торговельного підприємст­ва також залежить від факторів зовнішнього та внутрішнього характеру, проте їх перелік та напрямок впливу мають істотні особливості.

До найважливіших факторів зовнішнього характеру відносяться:

• кон'юнктура ринків товарних, трудових та матеріальних ресур­сів, яка визначає ціни їх закупівлі;

• податкове та митне законодавство, яке обумовлює розміри ви­трачення грошових коштів на сплату податків, митних зборів, інших обов'язкових платежів;

• інвестиційний клімат країни, який обумовлює доцільність та обсяги інвестиційних вкладень підприємства;

• кон'юнктура фінансового ринку, під впливом якої формуються процентні ставки за банківські кредити, необхідний рівень сплати дивідендів за акціями підприємства тощо.

Значно більшою мірою потреба у використанні грошових коштів визначається впливом внутрішніх факторів.

На обсяги використання грошових коштів в процесі господарської (торговельної) діяльності впливають такі фактори: обсяг товарообо­роту підприємства, його витратомісткість, рівень та склад витрат обі­гу; обсяги закупівлі товарів, ефективність закупівельної діяльності, проявом якої є рівень цін закупівлі товарів порівняно з середньорин-ковим рівнем, склад обороту щодо закупівлі товарів за формами та часом розрахунків; чисельність персоналу підприємства, ефективність управління залученням, використанням та стимулюванням персона­лу; обсяги та склад матеріально-технічної бази підприємства, її вік, ремонтна політика підприємства; тривалість оперативного циклу, час обороту товарних запасів, погашення дебіторської заборгованості.

Використання грошових коштів в процесі інвестиційної діяльно­сті обумовлюється: стратегічними цілями підприємства в питаннях темпів та напрямків розвитку; забезпеченістю грошовими коштами поточного грошового обороту та можливістю їх використання в інвес­тиційних цілях; обсягами та напрямками інвестування, капіталі­зацією окремих інвестиційних проектів, що реалізуються, графіком їх інвестування тощо.

Потреба в грошових коштах, пов'язана з фінансовою діяльністю, визначається такими факторами, як: обсяги зовнішнього фінансуван­ня, терміни надання позик, необхідність їх фактичного погашення в певний період часу; ціна зовнішнього фінансування (рівень процент­них виплат) та графік розрахунків за процентними зобов'язаннями; склад співвласників (акціонерів) підприємства, їх стратегічні цілі та економічні інтереси; дивідендна політика підприємства, рівень та пе­ріодичність виплати дивідендів; доцільність викупу власних акцій та обмеження кількості акціонерів підприємства, ризик зниження вар­тості акціонерного капіталу в результаті їх продажу на вторинному ринку тощо.

Потреба у використанні грошових коштів формується під впливом багатьох факторів, які не завжди є керованими з боку підприємства. Грошові потоки, пов'язані з використанням грошових коштів, за роз­мірами та ритмічністю, як правило, не співпадають з процесами фор­мування грошових коштів, оскільки обумовлюються впливом різної сукупності факторів. Розбалансування грошового обороту, неплатосп­роможність підприємства має суттєве, навіть катастрофічне значення для підприємства, обумовлює загрозу виникнення ситуації банкрутст­ва. Це спричиняє необхідність детального вивчення грошових потреб підприємства, факторів, що їх обумовлюють, розробку заходів з упра­вління ними з метою збалансування надходження та витрачення гро­шових коштів.

Збалансування надходження та витрачення грошових коштів до­сягається певною мірою за рахунок утворення запасів грошових кош­тів, тобто грошових активів підприємства.

Обсяги формування запасів грошових коштів визначаються фак­торами внутрішнього характеру, перелік яких залежить від причин, що спонукають підприємство формувати грошові запаси операційно­го, резервного, спекулятивного та компенсаційного призначення.

Потреба у формуванні кожного виду запасів обумовлюється сис­темою самостійно діючих факторів.

Операційний (трансакційний) запас створюється з метою обслу­говування поточних платіжних потреб підприємства в зв'язку з роз­біжністю обсягів надходження та витрачення грошових коштів. Фор­мування цього запасу в торгівлі має певні особливості. Крім коштів на розрахунковому рахунку, необхідних для здійснення поточних ви­трат, підприємства роздрібної торгівлі повинні мати запас готівки в касі для забезпечення нормального ритму комерційної діяльності, проведення розрахунків з покупцями.

Потреба у формуванні запасу готівки в касі обґрунтовується са­мим торговельним підприємством та узгоджується (затверджується) з банківською установою через встановлення лімітів каси, тобто мак­симального обсягу формування запасу готівки.

Потребу у формуванні запасу грошових коштів в касі визначають такі фактори, як: обсяг середньоденного товарообороту; середня вар­тість однієї покупки; форма розрахунків за товари; кількість місць розрахунку (касових апаратів) в торговельному залі; умова та час ін­касації грошових коштів (торговельної виручки) банківською устано­вою; графік роботи підприємства; склад платіжних засобів (по номі­налу купюр), що є типовим для споживачів підприємства, тощо.

Необхідний розмір грошових коштів на розрахунковому рахунку та інших поточних рахунках підприємства визначається в сумі пла­тіжних потреб протягом одного циклу обороту грошових коштів, тобто на кількість днів протягом яких фінансування діяльності відбу­вається за рахунок резервного запасу грошей.

Отже, основними факторами, що визначають потребу в створенні операційного запасу грошових коштів є: обсяг платіжного обороту (потреба у використанні грошових коштів) та тривалість одного пері­оду обороту грошей.

Управління діяльністю торговельного підприємства в умовах ринку має враховувати наявність фактора ризику, невизначеності поведінки зовнішнього середовища та внутрішніх можливостей підприємства. Вра­хування фактора ризику в процесі управління грошовими активами під­приємства обумовлює необхідність формування резервного запасу грошо­вих коштів, його розмір визначається можливими ризиковими ситуаціями в діяльності підприємства, що можуть призвести до змін об­сягу та графіка надходження й витрачення грошових коштів.

В процесі операційної (торговельної) діяльності коливання над­ходжень та витрат грошових коштів пов'язане з такими ризиками, як: асортиментний ризик, транспортний ризик, ризик зберігання, ці­новий ризик, ризик продажу, ризик втрати товарів під час реалізації, ризик платежу, ризик невиконання дебіторських зобов'язань покуп­цями підприємства, ризик вибору постачальників тощо.

Відхилення від планових обсягів надходжень та витрат грошових коштів в процесі інвестиційної діяльності пов'язане з проявом таких видів ризику, як: в плані надходження грошей - ризик реалізації проекту, ризик невиконання зобов'язань контрагентами, ризик не­платоспроможності суб'єкта інвестування тощо; в плані витрачення грошей - ризик виникнення непередбачених інвестиційних витрат, зміни обсягу, графіка інвестування абощо.

Причиною коливання грошових потоків від фінансової діяльності підприємства можуть бути такі види ризику, як: емісійний, диві­дендний, кредитний, процентний ризики, ризик втрати довіри, ризик банкрутства тощо.

Означені види ризику повинні^ компенсуватися резервним запасом грошових коштів підприємства. Його розмір залежить від рівня ри­зиків, тобто вірогідності та розміру коливань грошових потоків, до яких вони можуть призвести.

Створення спекулятивного запасу грошових коштів пов'язане з проведенням спекулятивних операцій з придбання матеріальних чи фінансових активів за цінами, нижчими за ринкові, для їх подальшої реалізації. Обсяг спекулятивного запасу грошових коштів формується під впливом таких факторів, як: стратегія діяльності підприємства та його відношення до спекулятивних операцій; досвід та практика про­ведення спекулятивних операцій, їх питома вага в складі обороту та прибутку підприємства; середній розмір грошових коштів, необхідний для проведення спекулятивних операцій; вірогідність проведення спе­кулятивних операцій, кон'юнктура відповідного сегменту товарного, фондового ринку, ринку засобів виробництва; середній час, потрібний для проведення спекулятивної операції та вивільнення грошей, тощо.

В сучасний період для більшості торговельних підприємств ство­рення спекулятивного запасу грошових коштів не бачиться доречним та економічно виправданим. Проте посилення уваги до спекулятив­них операцій як засобу зростання прибутку або виживання може обумовити зростання зацікавленості у формуванні цього виду запасу.

Вимоги щодо створення компенсаційного запасу грошових коштів та його необхідні розміри визначаються банківською установою, в якій обслуговується торговельне підприємство. При цьому банком враховуються такі фактори, як: наявність практики використання компенсаційних залишків на рахунках як засобу оплати банківських послуг чи гарантування кредитів; маркетингова політика банку; ціно­ва та кредитна методика визначення розміру компенсаційного зали­шку, яка використовується, тощо.

Сьогодні практика встановлення компенсаційних залишків на Україні майже не використовується, хоча в західних країнах є дуже розповсюдженою. Розмір компенсаційних залишків встановлюється як абсолютний мінімум; мінімальне середнє сальдо за певний період (як правило, місяць); фіксований відсоток від суми кредиту (наприклад, в обсязі процентів за кредит, пю підлягають сплаті за мі­сяць, або в обсязі одноденного овердрафту).

Умови щодо розміру компенсаційного залишку визначаються між підприємством та банківською установою в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в кредитній угоді. Наявність компенсацій­них залишків грошей може суттєво знизити витрати підприємства на

проведення банківських операцій, тому створення та підтримка ком­пенсаційних запасів грошей відповідає інтересам підприємства.

Знання факторів, що обумовлюють обсяги надходження, витра­чення грошей та їх залишків, є необхідним етапом усвідомлення ме­ханізму грошового обороту підприємства та його окремих складових, визначення можливостей управління ним для підвищення ефективно­сті діяльності підприємства в цілому.

Управління грошовими коштами підприємства є одним з найваж­ливіших напрямків діяльності фінансового менеджера, оскільки на­явність та достатність грошових коштів обумовлює життєздатність підприємства, поточну ефективність його діяльності та можливі тем­пи її зростання.

Виходячи з ролі та функцій грошей, стратегічних цілей підприємст­ва в процесі управління фінансовою діяльністю, управління грошовими коштами спрямоване на реалізацію таких завдань (рис. 146).

Оптимізація запасів грошових коштів

Об'єкт управління

Завдання управління

Зміст управління

Збалансування надходження та витрачення коштів на

окремі види ДІЯЛЬНОСТІ

Нормування залишків грошових коштів

_с

Забезпечення ефективного використання тимчасово вільних грошових коштів

Коригування термінів платежів

Пошук резервів прискорення ШВИДКОСТІ

грошового обороту

Мінімізація витрат на тимчасове залучення додаткових грошових коштів

Мінімізація Інфляційних втрат вартості грошей

Функції управління

Аналіз

Планування (нормування)

Контроль

Коригування

Рис. 146. Напрямки та зміст управління грошовими коштами підприємства

1. Забезпечення стабільної платоспроможності підприємства, як в теперішній час, так і на перспективу.

Реалізація цього завдання передбачає управління грошовими пото­ками підприємства, створення умов для їх стабільності, ритмічності, синхронності, забезпечення достатності формування та обгрунтування витрачення грошових коштів, формування необхідного розміру запасів грошових коштів для захисту від ризику неплатоспроможності в зв'яз­ку з неочікуваним коливанням надходжень та витрат коштів.

2. Зростання ефективності (прибутковості) фінансової діяльно- сті за рахунок управління грошовими коштами.

Реалізація цього завдання передбачає максимізацію додаткових доходів (прибутку) від управління грошовим оборотом та мінімізацію "ціни ліквідності" підприємства, тобто додаткових витрат, на які йде підприємство для підтримки постійної платоспроможності.

Стосовно розміру грошових активів це завдання є протилежним до попереднього (конфліктує з ним). Це пояснюється тим, що з метою підтримки платоспроможності підприємство зацікавлене в максимі-зації грошових резервів (для захисту від затримки надходження гро­шей та їх неочікуваного витрачення). Водночас зростання ефектив­ності фінансової діяльності потребує мінімізації залишків грошей, їх максимального спрямування в господарський оборот, короткостроко­вого інвестування з метою отримання додаткового доходу, запобігання знеціненню "мертвих грошей".

Отже, завдання управління запасами грошових коштів можна сформулювати як оптимізацію їх розміру для досягнення підприєм­ством оптимальної позиції на шкалі "ліквідність-доходність".

Об'єктом управлінських зусиль є з одного боку, грошові потоки підприємства, з іншого - залишки грошових коштів. Визначені об'єк­ти управління тісно пов'язані між собою, оскільки характеризують, відповідно, динамічне та статичне розуміння грошових коштів під­приємства.

Управління грошовими потоками підприємства передбачає на­ступне.

1. Аналіз стану грошового обороту.

У ході аналізу досліджуються обсяг, склад та напрямки руху грошо­вих потоків, визначаються їх ритмічність та синхронність, оцінюються достатність формування та обгрунтованість витрачення грошових кош­тів. Проведення цієї роботи дозволяє виявити "проблемні місця", які по­требують посиленої уваги та прийняття відповідних заходів.

2. Планування грошового обороту та грошових потоків підприємства, визначення їх обсягів, термінів надходження та витрачення грошей. Розробка плану руху грошових коштів дозволяє оцінити стан плато- спроможності підприємства протягом планового періоду; дотримання встановлених нормативів формування запасів грошових коштів; при по- требі - при очікуваному дефіциті коштів - визначити час та обсяг необ­хідних надходжень грошей, організувати роботу з їх залучення.

3. Контроль за збалансованістю надходження та витрачення гро­шових коштів на окремі види діяльності (поточний, операційний, ін­вестиційний, фінансовий). Проведення цієї роботи спрямоване на створення умов для забезпечення платоспроможності підприємства в майбутньому, оскільки дисбаланс між джерелами та напрямками ви­трачення коштів може обумовити кризу платоспроможності та банк­рутство підприємства.

4. Коригування термінів платежів. Одним з інструментів дотримання постійної платоспроможності є застосування методу коригування термі­нів окремих платежів. Стосовно надходження грошей зусилля фінансо­вого менеджера спрямовані на наближення термінів отримання грошей, відносно здійснення платежів - на здійснення їх в найбільш пізні термі­ни. Безумовно, коригування термінів платежів не мусить погіршувати імідж та ділову репутацію підприємства, воно має проводитися вибірко­во, своєчасно узгоджуватися з партнерами підприємства.

5. Пошук резервів прискорення швидкості грошового обороту, терміну зарахування та перерахування грошей.

Проведення цієї роботи спрямоване на скорочення терміну перебу­вання грошей "у дорозі": на різних етапах процесу здійснення платежу, його обробки банківськими установами платника та отримувача грошей, їх зарахування на поточний рахунок. Оскільки підприємство має змогу використовувати як засіб платежу тільки грошові кошти, зараховані на його розрахунковий рахунок, час, необхідний для перетворення "грошей сплачених" в "гроші отримані", має суттєве значення для підтримки платоспроможності підприємства.

Основними резервами прискорення швидкості грошового обороту є застосування системи "овердрафта", факторингу та форфейтингу де­біторської заборгованості, прогресивних форм проведення розрахун­ків, інкасації торговельної виручки тощо.

Неабияке значення в цьому питанні має вибір банківських уста­нов для відкриття поточних рахунків та організація ефективного співробітництва з ними.

Управління залишками грошових коштів передбачає наступне.

1. Аналіз розміру грошових активів.

У ході аналізу визначається обсяг грошових активів, їх склад за місцезнаходження, оцінюється відповідність грошових залишків по­требам підприємства та встановленим нормативам, аналізується рі­вень миттєвої (статичної) платоспроможності підприємства, можливо­сті виконання платіжних зобов'язань за рахунок наявних грошей.

2. Нормування розміру залишків грошових коштів шляхом засто- сування економіко-математичних та факторно-аналітичних моделей.

Нормування залишків проводиться за окремими елементами запасу грошей залежно від їх призначення. Норматив грошових активів являє собою їх мінімально достатній розмір для забезпечення операційних, ре­зервних, спекулятивних та компенсаційних потреб підприємства.

3. Організація поточного контролю за дотриманням нормативу, а в разі його порушення - прийняття необхідних заходів з нормалізації залишку при мінімальній "ціні ліквідності", тобто додаткових витра- тах, на які йде підприємство для підтримки стабільної платоспро- можності (необхідних запасів грошових коштів). Мінімізація "ціни ліквідності" може бути досягнута за рахунок проведення моніторингу ринку капіталів, вивчення умов та можливостей короткострокового, зокрема термінового кредитування, вибору кредитора та умов креди- тування з найменшою вартістю.

Ефективною формою розв'язання завдання підтримки постійної платоспроможності є поширення практики банківського овердрафту, який надається при необхідності без спеціального оформлення в ме­жах визначеного ліміту з подальшим погашенням суми боргу з на­ступних грошових надходжень.

4. Забезпечення ефективного використання тимчасово вільних грошових коштів шляхом застосування різних форм їх інвестування. З огляду на їх короткий термін, поширеним інструментом інвесту­вання "вільних грошей" впроваджено відкриття депозитного рахунку, який автоматично поновлюється при перевищенні нормативу залиш­ку коштів, або депозиту з поповненням вкладу без письмового укла­дання угоди. За наявності досвіду, спеціалістів та розвинутого фондо­вого ринку "тимчасово вільні гроші" можуть використовуватися для проведення фінансових спекуляцій на вторинному фондовому ринку.

5. Забезпечення мінімізації інфляційних втрат вартості грошових активів.

Це завдання управління набуває особливого значення в умовах зростання інфляції, оскільки залишки грошей є інфляційно незахи-щеною частиною майна (обігових активів) підприємства.

Розв'язанню завдання збереження реальної вартості грошей спри­яє: по-перше, підтримка залишку грошей в межах встановленого нормативу та негайне використання для придбання матеріальних за­пасів або фінансових вкладень "вільних" залишків, що перевищують встановлений норматив. Забезпечення негайності вкладання коштів потребує попередньої роботи з вивчення цього питання та наявності певного "портфеля" можливостей, що можуть бути використані.

По-друге, для збереження вартості грошей доцільно оптимізувати склад грошових активів підприємства за видами валют, віддаючи пе­ревагу стійким конвертованим валютам.

Розглянемо методичний, інструментарій реалізації окремих зав­дань управління.

Аналіз грошових коштів та грошового обороту підприємства має за мету визначити їх існуючий стан, наявні та потенційні проблеми, пов'язані з утворенням та використанням грошових коштів, оцінити ефективність управління грошовим оборотом та рівень платоспро­можності підприємства.

Інформаційною основою проведення аналітичної роботи є:

1. Матеріали бухгалтерського обліку та звітності, а саме: ф. №1 "Баланс підприємства"; ф. №2 "Звіт про фінансові результати діяль­ності"; оборотні відомості по бухгалтерських рахунках, пов'язаних з рухом грошових коштів - №51 "Розрахунковий рахунок"; №50 "Каса2" та інші.

2. Планові розрахунки стосовно обсягу грошових потоків в періо­ді, що аналізується, план руху грошових коштів (бюджет готівки), встановлені на рівні підприємства планові нормативи утворення запа­сів грошових коштів, цільове значення показників платоспроможнос­ті тощо.

3. Матеріали оперативного та управлінського обліку операцій, що пов'язані з утворенням або витраченням грошових коштів протягом періоду, що аналізується.

В більшості країн зарубіжжя (як близького, так і дальнього) прове­дення аналізу грошових коштів підприємства базується також на "Звіті про рух грошових коштів", який є обов'язковим до складання. Цей до­кумент фінансової звітності відображає надходження, витрачення та зміну залишків грошових коштів підприємства за результатами госпо­дарської, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства за певний проміжок часу. Звіт про рух грошових коштів введено до стандартів бух­галтерської звітності в зв'язку з тим, що звіт про фінансові результати, в основі складання якого лежить принцип нарахування, не відображає фактичного надходження та наявності грошових коштів та не дає інвес­торам, кредиторам, акціонерам інформації про реальні грошові потоки та платоспроможність підприємства.

В Україні така форма бухгалтерської звітності вводиться з 1.01.2000 року.

Аналіз грошових коштів та грошових потоків підприємства пе­редбачає послідовне виконання таких етапів роботи (рис. 147).