Тема 9. Адаптація операційної системи до зміни її завантаження за критерієм витрат.

Лекція 16.

1. Сутність і форми адаптації.

2. Вплив різних форм адаптації машин на експлуатацію витрати :

• Інтенсивність роботи;

• Вплив часу роботи машин на собівартість продукції;

• Вплив кількісної адаптації на витрати.

3. Кількісна адаптація і довгострокова мінімізація витрат під час її здійснення.

1. Сутність і форми адаптації.

Операційна система підприємства в цілому та її окремі складові працюють з неоднаковим заван­таженням. Завантаження потужності підприємства і його підроз­ділів є величиною змінною. Це стосується передусім виробничих підприємств. Зміна ринкової кон'юнктури, попиту на продукцію та послуги приводить до зміни обсягу виробництва і, відповід­но, — до зміни кількості виконуваної роботи виробничою систе­мою. Нерівномірне завантаження окремих ділянок виробничого апарату підприємства зумовлене також модернізацією виробів, зміною їх конструкції, освоєнням нової продукції та ін. Таким чином, виникає проблема пристосування виробничої системи до зміни її завантаження.

Виробничі процеси, а отже, виробнича робота, виконуються на технологічному устаткуванні (машинах). Тому пристосування операційної системи на виробничих підприємствах зводиться до пристосування їх основного устаткування щодо певного обсягу роботи (виробництва).

У загальному вигляді обсяг виконуваної роботи певного при­значення визначається формулою:

(1.1)

де N — обсяг роботи у відповідному вимірі;

£— інтенсивність роботи (продуктивність машини за одини­цю часу);

t — час роботи (як правило, годин);

т — кількість машин одного функціонального призначення, що виконують дану роботу.

При цьому параметри £, т , t можуть змінюватись у заданих інтервалах, тобто

(1.2)

де , , - відповідно нижні та верхні межі інтервалів, в яких здійснюється варіація інтенсивності й часу роботи машин;

— кількість наявних машин (максимальна кількість).

Поняття машина тут вживається у широкому розумінні. Воно охоплює всі види виробничого устаткування.

Як бачимо, один і той самий обсяг роботи N може бути вико­наний за різної комбінації параметрів ƛ , t, т у межах їх мінімаль­них і максимальних величин. Ці параметри називають парамет­рами адаптації, а їх варіацію в процесі пристосування до певно­го обсягу виробництва— адаптацією. Залежно від того, який параметр змінюється в процесі адаптації, виокремлюють форми адаптації: за інтенсивністю, за часом роботи і кількісну.

Якщо для виконання певного обсягу роботи (виготовлення продукції) попередньо встановлені кількість машин та інтенсив­ність їх роботи, адаптація здійснюється за часом роботи. Як ви­пливає із формули (1.3), час роботи дорівнюватиме

(1.3)

У випадку чіткої регламентації кількості машин і часу їх ро­боти, адаптація проводиться за інтенсивністю. Тоді

(1.4)

Коли встановлені інтенсивність і час роботи, адаптація здійс­нюється за кількістю машин, яка визначається за формулою

(1.5)

У наведених формулах символами ƛ^’ , t’, т' позначені попе­редньо встановлені (зафіксовані) величини параметрів, вони не підлягають варіації в процесі адаптації. Це так звані чисті форми адаптації. На практиці широко застосовується адаптація за двома-трьома параметрами. Тоді вона називається змішаною, або комбінованою. Частіше це адаптація за часом та інтенсивністю роботи.