Облікові дані для побудови функції витрат, грн

Стаття витрат	Загальні витрати (У)	Постійні витрати (а)	Змінні витрати	Змінні ви­трати на одиницю продукції (в)
Сировина і матеріали	4000	—	4000	20,00
Заробітна плата виробничих робітників з відрахуваннями	3000	250	2750	13,75
Витрати на утримання та експлуатацію устаткування	2230	1800	430	2,15
Загальновиробничі витрати	900	900	—	—
Адміністративні витрати	789	789	—	—
Витрати на збут	400	250	150	0,75
Разом	11319	3989	7330	36,65

За результатами наведеного аналізу функція витрат ВАТ «Метеор» може бути описана так :

У= 3989 + 36,65х

Нехай в наступному періоді підприємство планує збільшити обсяг виробництва до 300 одиниць продукції, а витрати на оренду виробни­чого устаткування будуть збільшені на 100 грн., загальні планові витра­ти підприємства становитимуть:

(3989 + 100) + (36,65 • 300) = 15 084 грн.

Метод аналізу облікових даних досить широко застосовується на практиці. Проте слід враховувати, що він значною мірою базу­ється на досвіді та інтуїції менеджера і аналізі минулих подій. Тому вадою є певна суб'єктивність та можливість суттєвих відмінностей між минулими та майбутніми умовами діяльно­сті. Певною мірою уникнути зазначених вад можна за допомогою серії спостережень взаємозв'язку між фактором витрат та витра­тами з допомогою методу вищої — нижчої точки.

3. Метод вищої — нижчої точки передбачає визначення функції витрат на основі припущення, що змінні витрати— це різниця між загальними витратами при найвищому та найнижчому рівнях діяльності.

Для ілюстрації практичного застосування методу вищої—ни­жчої точки діяльності використаємо дані табл. 6.2 Вони свідчать, що найвищий обсяг діяльності становить 144 машино-години, а найнижчий — 69 машино-годин.

Таблиця 6.3

ВИХІДНІ дані ДЛЯ визначення функції витрат

Тиждень	Час роботи устаткування, машино-годин	Витрати на обслуговування устаткування, грн.
1	102	17 850
2	132	18 165
3	93	15 060
4	108	18 755
5	90	11 550
6	144	21 840
7	117	17 700
8	69	10 650
9	123	19 740
10	141	15 480
11	102	11280
12	72	14 445

Перенесемо результати спостережень у табл. 6.3 і розрахуємо різницю між витратами у вищій та в нижчій точках діяльності.

Таблиця 6.4

визначення функції витрат методом вищої—нижчої ТОЧКИ

Результат спостереження	Фактор витрат, машино-год.	Витрати на обслуговування устаткування, грн.
Найвище значення фактора витрат	144	21 840
Найменше значення факто­ра витрат	69	10 650
Різниця	75	11 190

Отже, при зростанні обсягу діяльності на 75 машино-годин за­гальні витрати зросли на 11 190 гривень. Звідси змінні витрати на 1 машино-годину складають:

b = 11 190:75= 149,2 грн.

Виходячи з цього, постійні витрати дорівнюють:

21 840 - (144 • 149,2) = 21 840-21 485 = 355 грн.,

або:

10 650 - (69 • 149,2) = 10 650 - 10 295 = 355 грн. Отже, функція витрат в даному випадку має такий вигляд:

Y=355 + 149,2Х.

Графічно цю функцію витрат зображено на рис. 6.5.

10 20 3040 50 60 70 80 90 100 110 120 130 140

Машино-годин

Рис. 6.5. Лінія функції витрат, визначена методом вищої—нижчої точки

При використанні даного методу лінія функції витрат прово­диться через вищу й нижчу точки графіка, ігноруючи всі інші точки. Але якщо всі інші точки не мають тісного взаємозв'язку з вищою та нижчою точками (рис.6.6), то функція витрат не відо­бражатиме реальної залежності між витратами та їх фактором.

10 20 30 40 50 60 70 80 90 100 110 120 130 140

Машино-годин

Рис. 6.6. Пастка методу вищої-нижчої точки

4.Наступним способом побудови функції витрат є метод візуа­льного пристосування. Метод візуального пристосування — це графічний підхід до визначення функції витрат, при якому ана­літик візуально проводить пряму лінію, беручи до уваги всі точки витрат.

Метод візуального пристосування дозволяє уникнути вад ме­тоду вищої-нижчої точки, але не уникнути суб'єктивності.

5.Спрощенийий статистичний аналіз – метод, що передбачає розподіл показників на дві групи, виходячи зі зростання значення фактора витрат та розрахунку постійних витрат на основі середніх значень фактора витрат і самих витрат.

а = , де

у₀, у₁ – середнє значення витрат;

х₀, х₁ – середнє значення фактора витрат.

х0	у0		х1	у1
70	1070		108	1370
72	1440		118	1880
90	1155		125	1970
94	1500		132	1810
102	1780		144	2180
428	6945		627	9210

х₀ = 428/5=85,6 у₀ = 6945/5=1389

х₁ = 627/5=125,4 у₁ = 9210/5=1842

а = (1389*125,4 – 1842*85,6) / 125,4-85,6 = 414,7

1389 = 414.7 + 85,6 b

b = 11,4