4. Вплив методів оцінювання запасів під час їх вибуття на витрати підприємства.

Згідно з П(С)БО 9 «Запаси» оцінювання запасів під час передачі їх у виробництво, продажу та іншому вибутті здійснюється одним із таких методів:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

• середньозваженої собівартості;

• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

• нормативних витрат;

• ціни продажу.

Доцільність використання різних методів для визначення со­бівартості запасів визначається підприємством самостійно.

1.Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці за­пасів застосовують для тих видів виробничих запасів, що вико­ристовуються для виконання спеціальних замовлень та проектів, а також для видів запасів, які не замінюють один одного. Отже, він передбачає ведення індивідуального обліку з кожного виду запасів.

Цей метод доцільно застосовувати, коли існує можливість ви­значення (ідентифікації) собівартості кожної списаної одиниці матеріалів, а також коли номенклатура матеріалів відносно неве­лика і їх можна розглядати як окремі одиниці та легко ідентифі­кувати.

Такий метод застосовують у виробництві кораблів, літаків, виконанні індивідуальних замовлень або торгівлі нерухомістю, автомобілями, коштовностями тощо.

За використання методу середньозваженої собівартості собі­вартість кожної одиниці визначається шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вар­тості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і отриманих у звітному місяці запасів.

Згідно з методом оцінювання за середньозваженою собівартіс­тю вибуття запасів може оцінюватися за:

1. щомісячною середньозваженою собівартістю:

(4.1.)

де К_3п — кількість запасів на початок місяця;

КЗзм_і –кількість запасів і-тої партії, отриманих у звітному місяці;

Цз_п – ціна одиниці запасу на початок місяця;

Цз_зм_і –ціна одиниці запасу і-тої партії, отриманого у звітному місяці.

2)періодичною середньозваженою собівартістю запасів щодо кожної одиниці запасів :

, де (4.2)

- сумарна вартість залишку запасів на дат операції;

- сумарна кількість запасів на дату операції за їх вибуття.

Проблема цього методу полягає, головним чином, у складності відстеження за середньою ціною в умовах, коли виробничі запаси витрачаються щоденно, а також надходять досить часто. Цей метод доцільно застосовувати на підприємстві , де бухгалтерія безпосередньо розташована при складі, а організація документообігу добре налагоджена.

Перевагою його є можливість за залежного використання дати об’єктивну картину про стан та рух запасів. Недоліком є те,що простота методу приховує загрозу легкого маніпулювання цифрами в бік завищення або заниження показників витрачених запасів.

3)Використання методу собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО) ґрунтується на припущені, що одиниці запасів, які надішли першими і вибувають першими. Таким чином, вартість запасів на кінець звітного періоду відображається фактично за вартістю останніх за часом придбання.

Перевага методу ФІФО полягає в тому, що він простий у застосуванні, об’єктивний, перешкоджає маніпулюванню даними в сторону штучного завищення або заниження вартості запасів, забезпечує відображення у балансі суми запасів, яка приблизно збігається з поточною ринковою вартістю. Метод ФІФО виправдовує себе в умовах низької інфляції. Застосування його ж в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості матеріальних залишків, заниження собівартості готової продукції та , як наслідок, завищення результатів від реалізації.

Саме відображення нереальних доходів, що призводять до невиправданого завищення прибутку, є недоліком методу.

4) Оцінювання запасів за нормативними витратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), встановлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та чинних цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних затверджені норми витрат і ціни у нормативній базі мають регулярно перевірятися і переглядатися.

Застосування методу допускається лише тоді, коли результати оцінювання запасів приблизно дорівнюють їх собівартості.

Метод нормативних витрат застосовується у разі стабільності цін на запаси.

5) Оцінювання за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього процента торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки на ці товари.

Отже, вибір методу оцінювання запасів значною мірою впливає на суму витрат та прибутку підприємства. Неможливо сказати, що один з методів є кращим за інший . кращий метод – той, який відповідає політиці ціноутворення підприємства.