Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦІЇ - УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ.docx
Скачиваний:
7
Добавлен:
27.11.2019
Размер:
580.17 Кб
Скачать
  1. Розподіл витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів.

Загальновиробничі витрати – це витрати на організацію виробництва та управління цехами, відділеннями та іншими підрозділами основного та допоміжного виробництва, а також витрати пов’язані з управлінням та експлуатацією машин та обладнання.

До загальновиробничих витрат належать:

  1. Витрати на управління виробництвом;

  2. Амортизація основних засобів загальновиробничого призначення;

  3. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

  4. Витрати на утримання, експлуатацію , ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів та інших необхідних активів загальновиробничого призначення;

  5. Витрати на вдосконалення технології і організації виробництва;

  6. Витрати на опалення, освітлення , водопостачання та інше утримання виробничих приміщень;

  7. Витрати на обслуговування виробничого процесу;

  8. Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

  9. Інші витрати.

Непрямі витрати основних виробничих підрозділів за джерелом їх формування, складаються з двох груп:

  • внутрішні непрямі витрати, місцем виникнення яких є без­ посередньо певний підрозділ;

  • непрямі витрати, пов'язані з послугами підрозділів допомі­жного і обслуговуючого виробництв.

Як зазначалося, розподіл витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів між основними підрозділами здійснюється пропор­ційно обсягу наданих ними послуг. Для конкретного віднесення витрат зазвичай використовують один з трьох методів:

  • прямого розподілу;

  • поетапного, або повторного розподілу;

  • системи рівнянь.

Щоб з'ясувати зміст названих методів, розглянемо умовний приклад.

Нехай підприємство має два основні виробничі підрозділи і два підрозділи допоміжного і обслуговуючого виробництв. Їхні витрати за квартал (без урахування витрат підрозділів допоміж­ного й обслуговуючого виробництв у кошторисах основних струк­турних одиниць) складають:

  • основні виробничі підрозділи 1 і 2 (В1 і В2)— відповідно 120 000 грн. і 80 000 грн.;

  • допоміжний і обслуговуючий підрозділи 1 і 2 (Д1 і Д2) — відповідно 20 000 грн. і 10 000 грн.

Частки обсягів наданих послуг, що є базою розподілу витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів, наведені у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ ОБЧИСЛЕННЯ ВИТРАТ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ПІДРОЗДІЛІВ ЗА ПОСЛУГАМИ ПІДРОЗДІЛІВ ДОПОМІЖНОГО І ОБСЛУГОВУЮЧОГО ВИРОБНИЦТВ, %

Постачальники послуг

Споживачі послуг

Основні виробничі підрозділи

Підрозділи допоміжного і обслуговуючого виробництв

В1

В2

Д1

Д2

Д1

30

40

30

Д2

50

30

20

Необхідно обчислити витрати основних виробничих підрозді­лів з урахуванням послуг структурних одиниць допоміжного й обслуговуючого виробництв за допомогою методів прямого роз­поділу, повторного розподілу і системи рівнянь.

Метод прямого розподілу. За цим методом усі витрати допо­міжних і обслуговуючих підрозділів відносяться на основні ви­робничі підрозділи одразу, без врахування взаємних послуг між підрозділами допоміжного й обслуговуючого виробництв.

Результати використання методу прямого розподілу для за­пропонованого прикладу подано в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

ПРЯМИЙ РОЗПОДІЛ ВИТРАТ ПІДРОЗДІЛІВ ДОПОМІЖНОГО Й ОБСЛУГОВУЮЧОГО ВИРОБНИЦТВ, грн.

Підрозділи

В1

В2

Д1

Д2

Початкові витрати

120 000

80 000

20 000

10 000

Розподіл витрат під­розділів допоміжно­го і обслуговуючого виробництв:

Д1

8571

(20 000 * 30/70)

11429

(20 000 * 40/70)

Д2

6250

(10 000 * 50/80)

3750

(10 000 * 30/80)

Всього витрат за підрозділом

134 821

95 179

Представлений метод простий і зручний у використанні. Сфе­ра його застосування обмежується ситуаціями, коли взаємні по­слуги допоміжних і обслуговуючих підрозділів мають відносно незначний обсяг.

Метод повторного розподілу. За цього підходу витрати кож­ного допоміжного й обслуговуючого підрозділу розподіляються між відповідними основними, допоміжними і обслуговуючими структурними одиницями поетапно. Процес розподілу триває доти, доки суми витрат, віднесені на обслуговуючі й допоміжні підрозділи, стають настільки малими, що їх подальший перероз­поділ є недоцільним. Коли такий момент настає, вказані суми ви­трат відносять на основні виробничі підрозділи прямо, минаючи розподіл на допоміжні й обслуговуючі підрозділи, і процес роз­поділу на цьому завершується. Результати розподілу витрат по­вторним методом для розглядуваного прикладу представлено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

РОЗПОДІЛ ВИТРАТ ПІДРОЗДІЛІВ ДОПОМІЖНОГО Й ОБСЛУГОВУЮЧОГО ВИРОБНИЦТВ ПОВТОРНИМ МЕТОДОМ, грн

Підрозділи

В1

В2

Д1

Д2

Початкові витрати

120 000

80 000

20 000

10 000

Розподіл витрат підроз­ділів допоміжного і об­слуговуючого вироб­ництв:

І етап Д1

6000

(20 000*0,3)

8000

(20 000*0,4)

6000

(20 000*0,3)

Д2

5000

(10 000*0,5)

3000

(10 000*0,3)

2000

(10 000*0,2) (10 000*0,2)

II етап Д1

600

(2000*0,3)

800

(2000*0,4)

600

(2000*0,3)

Д2

3000

(6000*0,5)

1800

(6000*0,3)

1200

(6000*0,2)

III етап Д1

514

(1200 * 30/70)

686

(1200 * 40/70)

Д2

375

(600 * 50/80)

225

(600 * 30/80)

Всього витрат за підрозділом

135 489

94 511

Цей метод є більш точним, ніж метод прямого розподілу, але й більш трудомістким. Його застосовують тоді, коли не можна ігно­рувати взаємні послуги допоміжних і обслуговуючих підрозділів.

Метод системи рівнянь. Цей метод ідейно повторює поперед­ній, але базується на іншому обчислювальному апараті, пов'яза­ному із положеннями теорії рядів.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.