8.Формування витрат за центрами затрат

Приблизно в середині 40-х років ХХ ст. з’являється поняття «центр затрат», «оперативний центр затрат».

За своєю природою кожне робоче місце – це центр затрат.

Центри затрат – це первинні виробничі і обслуговуючі одиниці, що характеризуються одноманітністю функцій і виробничих операцій, приблизним рівнем технічної оснащеності та організації, направленістю (спрямуванням) затрат.

Їх виділяють в якості об’єкта планування і обліку затрат з метою деталізації затрат, посилення контролю і підвищення точності калькулювання. Групування витрат за центрами затрат пов’язане з додатковими обліково-вирахувальними роботами. Тому доцільність їх введення необхідно оцінити з точки зору корисності додаткової інформації щодо затрат виробництва.

Центри затрат, як і місця виникнення затрат класифікують за відношенням до процесу виробництва на виробничі, обслуговуючі і умовні.

До виробничих належить : виробничі комплекси, цехи, дільниці.

До обслуговуючих належать відділи (служби) управління та обслуговування виробництва.

До умовних належать статті собівартості, економічні елементи.

Ступінь деталізації центрів затрат залежить від трудомісткості обліку і можливої ефективності використання отриманої інформації. Номенклатура центрів затрат повинна передбачати єдину систему їх кодування, що дає можливість сортування і групування даних про затрати по будь-яких закодованих ознаках у різних комбінаціях.

Центри затрат відрізняються від місць виникнення затри тим, що являють собою групування затрат в аналітичному обліку за окремими роботами, операціями, функціями в середині виробничих підрозділів. У широкому розумінні слова, центри витрат являють собою сфери відповідальності за окремі стадії кругообігу засобів на підприємстві. Центри витрат виділяються з метою планування та обліку витрат на виробництво, аналізу відхилень фактичної собівартості продукції від планової, від виявлення резервів виробництва.

Розрізняють центри регульованих затрат і частково регульованих затрат. Для прикладу центром регульованих затрат можуть бути цехи основного виробництва у промисловості. До центрів частково регульованих затрат можна віднести адміністративно – управлінський апарат підприємства, конструкторське бюро, бюро економічного аналізу.

Кількість центрів витрат залежить від галузевих особливостей, технології виробництва, організації праці, структури управління , рівня техніки тощо. Виділення центрів витрат і збір інформації залежить від цілей і визначається потребами апарату управління.

Питания для самоконтролю

1. У чому полягає сенс для підприємства від формування центрів відповідальності?

2. Коли і ким було вперше сформульовано концепцією управління підприємством за центрами відповідальності?

3. За якими ознаками класифікують центри відповідальності на підприємствах?

4. Який зв'язок існує між центрами відповідальності та основними економічними показниками діяльності підприємства?

5. Що таке центр відповідальності,наведіть декілька прикладів ?

6. На які різновиди поділяються центри відповідальності?

7. Назвіть переваги управління витратами підприємства за центрами відповідальності.

8. Які різновиди центрів відповідальності виділяють за ознакою обсягу повноважень та відповідальності?

9. Що таке центр витрат та назвіть його види?

10. Яких критеріїв необхідно дотримуватись під час оцінки діяльності центрів?

11. Які функції виконує облік за центрами відповідальності в системі внутрішнього управління ?

12. Яким чином формування центрів витрат сприяє підвищенню ефективності прийняття управлінських рішень?

13. Назвіть проблеми ефективного функціонування центрів витрат на підприємствах та способи їх вирішення.