Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦІЇ - УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ.docx
Скачиваний:
7
Добавлен:
27.11.2019
Размер:
580.17 Кб
Скачать
  1. Види калькуляцій і їх використання в управлінні витратами.

Залежно від тієї ролі, яку відіграє калькулювання собівартості у діяльності підприємств, наявності різних показників і видів собівартості розрізняють різнома­нітні види калькуляцій.

На практиці застосовуються такі найбільш поширені ознаки, згідно з якими вони класифікуються. До них слід віднести:

І За часом складання калькуляцій (директивні і звітні);

Директивні калькуляції складаються до початку виготовлення продукції, виконання робіт чи надання послуг для обґрунтування і удосконалення нормативів витрат виробництва.

До них належать планові, кошторисні, нормативні .

Планові калькуляції складають на основі планових норм ви­трат у розрахунку на, плановий обсяг продукції (робіт, послуг). Вони визначають максимально допустимий рівень витрат на ви­робництво певної продукції (виконання робіт чи надання послуг). В основі складання планових калькуляцій лежать затверджені у встановленому порядку вироб­ничі норми використання ресурсів. У плановій калькуляції діс­тає своє відображення завдання щодо зниження собівартості продукції.

Кошторисні калькуляції складають на основі кош­торисних норм витрат використання ресурсів, діючих цін і тари­фів, рівня оплати праці, які діють на момент формування кошторису. Кошторисні калькуляції призначені для економічного обґрунтування нового будівництва, розширен­ня і реконструкції діючих підприємств, модернізації виробничого устаткування та будівельної техніки, розробки но­вих технологічних процесів.

Нормативні калькуляції складають на основі на­уково обґрунтованих діючих виробничих норм і нормативів ви­трат, які відображають досягнутий рівень техніки, технології, ор­ганізації виробництва і праці.

Нормативні калькуляції у порівнянні з плановими, на перший погляд, досить подібні між собою, проте між ними є певні від­мінності. Планова калькуляція відрізняється від нормативної тим, що вона складається за усередненими нормами за певний період (квартал, рік), а нормативна калькуляція — за чинними нормами за кожний окремо взятий період.

Звітні калькуляції складаються на підставі даних бухгалтерсь­кого обліку про фактичні затрати на виробництво в розрізі каль­куляційних статей витрат і характеризують величину окремих видів витрат на виробництво конкретної продукції. Звітні каль­куляції застосовуються для контролю виконання планового за­вдання зі зниження собівартості продукції.

ІІ За періодичністю складання калькуляцій (змінні, декадні, міся­чні, квартальні, річні);

ІІІ За рівнем охоплення витрат (галузеві, виробничі, внутрішнього­сподарські, технологічні);

Галузеві калькуляції відображають рівень собівартості певного виду продукції у конкретній галузі (наприклад, собівартість елек­троенергії, продуктів харчування, автомобільних перевезень пев­них видів вантажів тощо).

Виробничі калькуляції характеризують собою сукупність ви­трат, пов'язаних з виробництвом продукції, виконанням робіт на конкретному підприємстві чи організації.

Внутрішньогосподарські калькуляції складаються на продук­цію окремих цехів основного, допоміжних чи підсобних вироб­ництв.

Технологічні калькуляції уособлюють в собі витрати на окремі деталі, вузли, конструктивні елементи робіт і характеризують рі­вень технології на підприємстві чи в організації.

IV За місцем виникнення витрат (підприємство (організація), цех, дільниця, бригада);

V За характером виробництва (масові, індивідуальні, проміжні);

Масові (періодичні) калькуляції складаються за певний період часу (квартал, рік) з метою розрахунку середньої собівартості од­ного виробу.

Індивідуальні калькуляції поширені в індивідуальних виробни­цтвах. Вони складаються лише після завершення виробництва окремого замовлення або групи виробів.

Проміжні калькуляції складаються на окремі етапи робіт по об'єктах з тривалим циклом виробництва.

VІ За складом витрат, що включаються у собівартість про­дукції, розрізняють калькуляції повної й неповної (часткової) со­бівартості.

Калькуляція повної собівартості включає, крім витрат на ви­робництво продукції, ще й позавиробничі витрати, тобто витрати, пов'язані з її реалізацією.

Калькуляція неповної (часткової) собівартості відображає лише частку витрат, пов'язаних з виготовленням продукції. Цими витратами є так звані змінні витрати, розмір яких залежить від обсягів виробництва.

VІІ За властивістю калькуляційного об'єкта (загальні, параметричні, госпрозрахункові).

Загальні калькуляції — це калькуляції, які складаються на увесь калькуляційний об'єкт окремий вид продукції, об'єкт бу­дівництва тощо.

Госпрозрахункові калькуляції (за центрами витрат) відобра­жають певне коло витрат, які залежать безпосередньо від роботи бригади, цеху, дільниці та інших внутрішньогосподарських госп­розрахункових підрозділів.

Параметричні калькуляції складаються з метою отримання уявлення про собівартість продукції в розрахунку на одиницю певного параметра. Для вказаної мети з усієї сукупності корис­них властивостей виділяється основний техніко-економічний па­раметр, який найповніше і найбільш точно характеризує споживну вартість продукту .

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.