Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦІЇ - УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ.docx
Скачиваний:
6
Добавлен:
27.11.2019
Размер:
580.17 Кб
Скачать
  1. Метод, завдання та принципи калькуляційного обліку.

Процес калькулювання трактується як система економічних розрахунків собівартості калькуляційної одиниці продукції.

Калькулювання –це обчислення витрат, які необхідно здійснити для виробництва та реалізації одиниці продукції.

Калькулювання є складовою частиною більш загального поняття, а

саме управлінського обліку, який охоплює всі аспекти підготовки й отримання інформації про процес виробництва, включаючи і калькуляційний облік. Калькуляційний облік - це групування витрат в таких аналітичних розрізах, які допомагають визначити собівартість продукції.

Стосовно завдань, що вирішуються калькулюванням, то ними є:

1. Забезпечення достовірної калькуляції одиничного продукту, його частин і процесів;

2.. Контроль рентабельності виробництва окремих продуктів і збереження планового рівня їх собівартості;

3. виявлення ефективності конструкторських і організаційно-технічних умов виробництва продукту;

4. забезпечення співставленості калькуляцій для порівняльного аналізу і використання його на макрорівні.

Незалежно від масштабів і сфери діяльності калькуляційний облік організовується за такими принципами:

1. науково-обгрунтована класифікація витрат

2. визначення об'єктів обліку витрат, об'єктів калькулювання і калькуляційних одиниць;

3. вибір методу розподілу накладних витрат;

4. вибір методу обліку витрат і калькулювання.

Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) умовно можна поділити на три етапи. На першому етапі вираховується собівартість всієї випущеної продукції в цілому, на другому — фактична собівартість по кожному виду продукції, на третьо­му — собівартість одиниці продукції, виконаної роботи або на­даної послуги.

Сучасні системи калькулювання більш збалансовані. Інфор­мація, яка міститься в них, не тільки дозволяє виконувати тради­ційні завдання, а й допомагає при:

  • визначенні доцільності подальшого випуску продукції;

  • встановленні оптимальної ціни на продукцію;

  • оптимізації асортименту продукції, що випускається;

  • визначенні ефективності оновлення діючої технології і ма­шинного (верстатного) парку;

  • оцінці якості роботи управлінського персоналу.

Значення калькулювання за умов дії ринкових відносин вкрай важливе. Зіставлення фактичної й планової (нормативної) собіва­ртості, інформація про які міститься у відповідних калькуляціях, дає можливість виявити «вузькі місця» у виробничому процесі, проаналізувати перевищення рівня витрат, розрахувати вплив факторів на відхилення, розробити конкретні заходи щодо зни­ження собівартості та підвищення рентабельності окремих виро­бництв.

Калькулювання собівартості сприяє посиленню контролю за дотриманням норм витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, виявленню непродуктивних і економічно недоцільних витрат.

Таким чином, калькулювання собівартості є одним з основних елементів системи управління не тільки собівартістю продукції, але й виробництвом в цілому.

  1. Об’єкт та одиниця калькулювання

Процес калькулювання передбачає вирішення таких методичних питань:

  1. установлення об'єкта калькулювання;'

  2. вибір калькуляційних одиниць;

  3. з'ясування виду калькуляції;

  4. вибір методу калькулювання;

  5. обґрунтування калькуляційних статей витрат і методики їх обчислення.

Основною метою калькулювання є визначення витрат на одиницю їх носія (об'єкта калькулювання).

Об'єкт калькулювання (носії витрат) — це та продукція (роботи, послуги), собівартість якої обчислюється.

Об'єктами калькулювання на підприємстві можуть бути:

  • окремі види продукції (робіт, послуг);

  • продукція (роботи, послуги) окремого підрозділу;

  • уся товарна продукція.

В багатьох випадках об'єкти калькулювання не співпадають з об'єктами обліку витрат.

Об'єктами обліку витрат є місця їх виникнення, види чи групи однорідних продуктів.

Місцем виникнення витрат в управлінському обліку називаються структурні одиниці і підрозділи підприємства, в яких відбувається, первинне споживанню,виробничих, ресурсів (робочі місця, бригади, цехи і т.д.)

Для кожного об'єкта калькулювання вибирається калькуляцій­на одиниця — одиниця його кількісного виміру, стосовно якої обчислюються витрати (кількість у штуках, маса, площа, об'єм). Наприклад, об'єкт калькулювання — трактори, калькуляційна одиниця — один трактор, відповідно вугілля — одна тонна, пи­во — декалітр, електроенергія — одна кіловат-година і т. п. Ве­личина калькуляційної одиниці принципового значення не має. Вона вибирається з огляду на зручність планування й обліку у виробництві та товарообігу.

В практиці калькулювання .використовуються наступні види калькуляційних одиниць:

1. Натуральні (штуки, тони, кг, кіловат-години)

2. Умовно-натуральні (узагальнені, опосередковані — 100 пар взуття певного типу, виробниче замовлення, один верстато-комплект)

3. Умовні (сода каустична, з вмістом 92 % натрію міндобрива у перерахунку на відсоток діючої речовини )

4. Вартісні (грн.)

5. Одиниці часу (год., м-год.)

6. Експлуатаційні одиниці (потужність, продуктивність та ін.)

7. Ефективні (застосовуються для виміру виготовленої продукції, що має різні якісні характеристики. їх застосування дозволяє калькулювати собівартість продукції з врахуванням якісних параметрів. При цьому кількість виготовленої продукції в ефективних одиницях визначається множенням її натуральних одиниць на коефіцієнт якості.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.