- •Тема 1. Сутнісна характеристика витрат. Лекція 1.Економічна суть, значення і завдання управління витратами.
- •Предмет, метод і зміст дисципліни
- •Принципи і завдання управління витратами
- •Роль і значення управління витратами в умовах ринкової економіки
- •Лекція 2. Характеристика виробничих витрат, їх класифікація і структура.
- •4. Поняття, склад і характеристика витрат.
- •Діяльність підприємства
- •5. Класифікація витрат на виробництво.
- •6. Поділ витрат стосовно прийняття управлінських рішень.
- •Класифікація витрат
- •Витрати
- •7. Структура виробничих затрат підприємства і організації.
- •Тема 2. Закономірності та чинники формування витрат.
- •Особливості динаміки витрат у коротко- і довгостроковому періодах
- •Функції витрат
- •Вплив виробничого навчання і досвіду на рівень витрат
- •Тема 3. Управління витратами.
- •Централізація і децентралізація - основні аспекти структури управління.
- •Функції управління витратами
- •Цикл управління
- •3. Основні методи управління витратами.
- •4. Центри відповідальності та їх необхідність.
- •Загальна схема обліку відповідальності.
- •Центри витрат поділяють на :
- •Оцінка та облік діяльності центрів відповідальності
- •Формування витрат за місцями виникнення.
- •8.Формування витрат за центрами затрат
- •Питания для самоконтролю
- •Тема 4. Формування витрат за місцями і центрами відповідальності.
- •Розроблення кошторисів центрів відповідальності
- •Розподіл витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів.
- •Методика складання кошторису підприємства.
- •Кошторис виробництва на _____ рік
- •Питания для самоконтролю
- •Тема 5. Собівартість продукції і калькулювання.
- •Зміст, мета й завдання виробничого обліку.
- •Метою виробничого обліку є:
- •Основними завданнями виробничого обліку є:
- •Етапами виробничого обліку є:
- •Метод, завдання та принципи калькуляційного обліку.
- •Об’єкт та одиниця калькулювання
- •Види калькуляцій і їх використання в управлінні витратами.
- •Питания для самоконтролю
- •Поняття й види собівартості.
- •Калькулювання за повнотою обліку витрат.
- •Управління виробничими затратами за об’єктами калькулювання:
- •Питания для самоконтролю
- •Управління виробничими затратами на основі діяльності.
- •Приклади факторів витрат, пов’язаних з різними видами діяльності та їх взаємозв’язок
- •Управління виробничими затратами на базі змінних витрат.
- •Питания для самоконтролю
- •Калькулювання у комплексному (сумісному) виробництві
- •Собівартість готової та реалізованої продукції
- •Питания для самоконтролю
- •Тема 6 : Контроль і стимулювання економії ресурсів
- •Роль і значення контролю в управлінні витратами.
- •Завдання, види контролю
- •Методи контролю витрат.
- •Функції витрат як засіб оцінювання роботи підрозділів – центрів витрат
- •Питания для самоконтролю
- •5. Суть внутрішнього управлінського контролю та його елементи
- •6.Методи вивчення поведінки витрат.
- •Облікові дані для побудови функції витрат, грн
- •7.Визначення ступеня надійності функції витрат.
- •Внутрішні резерви зниження витрат та стимулювання економії ресурсів.
- •Питания для самоконтролю
- •Тема 7. Аналіз системи «витрати-випуск-прибуток» , як інструмент обґрунтування виробничо-маркетингових рішень.
- •Сутність і передумови аналізу системи «витрати-випуск-прибуток»
- •Визначення маржинального прибутку в cvp-аналізі.
- •Аналіз рівноваги операційної діяльності.
- •4.Аналіз за умов невизначеності та безпека виробництва.
- •5.Залежність прибутку від операційної активності та структури витрат.
- •Поняття операційного важеля та його розрахунок.
- •Тема 8. Методи цільового формування структурного аналізу та зниження витрат.
- •Роль концепції цільової собівартості в системі управління витратами, принципи таргет - костингу.
- •Основні етапи досягнення цільового рівня собівартості.
- •Функціонально-вартісний аналіз : суть, об’єкти та етапи проведення.
- •Кайдзен, кайдзен – костинг – методи зниження витрат.
- •Тема 9. Адаптація операційної системи до зміни її завантаження за критерієм витрат.
- •Сутність і форми адаптації.
- •Вплив різних форм адаптації машин на експлуатацію витрати
- •Кількісна адаптація і довгострокова мінімізація витрат під час її здійснення.
- •Тема 10. Мінімізація витрат на створення та зберігання запасів.
- •Вплив системи управління запасами на ефективність діяльності підприємства.
- •Сучасні моделі управління товарно-матеріальними запасами
- •Визначення оптимального розміру замовлення .
- •Вплив методів оцінювання запасів під час їх вибуття на витрати підприємства.
- •Питания для самоконтролю
- •Список використаної літератури
Калькулювання за повнотою обліку витрат.
Управління витратами базується виключно на достовірній інформації. Яку забезпечує управлінський облік, який використовує у своїй практичній діяльності різноманітні системи і методи обліку затрат на виробництво.
Метод калькулювання — це сукупність прийомів розподілу витрат за калькуляційними статтями та віднесення їх на об'єкт калькулювання. Вибір методу залежить від особливостей виробництва, призначення калькуляцій, традицій підприємства тощо.
Класифікацію основних методів калькулювання наведено на рис. 2.1.1
У світовій практиці виділяють два методи калькулювання залежно від повноти охоплення витрат:
1) за повними витратами;
2) за неповними витратами.
Методи калькулювання
За повнотою обліку витрат
За оперативністю обліку
Метод калькулювання за повними витратами
Метод калькулювання за неповними витратами
Метод калькулювання фактичної собівартості
Метод калькулювання нормативної собівартості
За об’єктами калькулювання
Простий метод
Нормативний метод
Позамовний метод
Попроцесний метод
Рис. 2.1.1. Класифікація методів калькулювання
Калькулювання повних затрат – це метод калькулювання, що передбачає включення у собівартість всіх (змінних і постійних) виробничих затрат.
У такому разі прибуток підприємства від реалізації продукції обчислюється за формулою:
де 2.1.1
- прибуток від реалізації продукції;
- дохід (виручка) від реалізації продукції;
- повна собівартість реалізованої продукції.
Переваги застосування методу калькулювання за повними витратами:
відомі всі витрати на кожний виріб, що дозволяє визначити його прибутковість;
базою для встановлення ціни є повна собівартість одиниці продукції:
Цод = Сод + Под , де 2.1.2
Цод — ціна одиниці продукції;
Сод — повна собівартість одиниці продукції;
Под — прибуток на одиницю продукції.
Метод калькулювання витрат за повними витратами має певні недоліки:
неточність обчислення собівартості окремого виробу в багато продуктовому виробництві внаслідок неможливості точного розподілу непрямих витрат;
трудомісткість калькулювання, що зумовлено застосуванням складних методів розподілу витрат;
неповне покриття виручкою позавиробничих витрат (адміністративних витрат та витрат на збут) певного періоду у випадку, коли вироблену продукцію реалізовано і її залишки на складі зростають.
Схематично структура формування повних витрат показана на рис.2.1.2.
Прямі матеріали
Основні витрати
Виробничі витрати
Загальні витрати
Пряма зарплата
Інші прямі витрати
Виробничі накладні витрати
Витрати на збут і управління
Витрати періоду і операційні витрати
Рис.2.1.2. Калькулювання повних витрат.
Метод калькулювання за неповними витратами теоретично було обґрунтовано в першій половині ХХ століття. Його сутність полягає в тому, що не всі витрати включаються до собівартості продукції. Це значно спрощує процес калькулювання і робить його оперативнішим.
За цим методом частину непрямих витрат (адміністративних витрат та витрат на збут) не відносять до собівартості, а вважають витратами періоду, і безпосередньо віднімають від виручки за певний період часу в процесі визначення операційного прибутку:
Пр.п = Д р.п - С в.р.п - В пер , (2. 1.3)
де Пр.п — прибуток від реалізації* продукції;
Д р.п — доход (виручка) від реалізації продукції;
С в.р.п — виробнича собівартість реалізованої продукції;
В пер — витрати періоду.
Класичним методом калькулювання за неповними витратами є так званий метод «директ-кост». В її основу покладено такі положення:
1)усі витрати на виробництво продукції поділяються на прямі й непрямі, змінні та постійні;
2)облік витрат і визначення собівартості готової продукції ведеться тільки за змінними витратами. На думку авторів системи «директ-кост», включення до собівартості постійних витрат викривляє величину прибутку від реалізації, особливо за умов великого обсягу незавершеного виробництва;
3)головним оцінювальним показником операційної діяльності є маржинальний прибуток, який визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції та змінними витратами.
4)постійні витрати розглядаються як єдине ціле і не обчислюються окремо на кожний виріб.
Система «директ-кост» дозволяє спростити облік та аналіз витрат, виміряти внесок кожного виробу у відшкодування постійних витрат. Істотним недоліком цього методу є труднощі при визначенні ціни виробу. Система «директ-кост» ефективна у прийнятті короткострокових управлінських рішень, оскільки формує достовірну інформацію про витрати на виробництво, що не викривлена розподілом непрямих витрат.
Сучасні правила бухгалтерського обліку передбачають калькулювання лише виробничої собівартості, тобто застосування методу калькулювання за неповними витратами. Але слід зазначити, що обґрунтування ціни одиниці продукції завжди базується на повній собівартості. Тому на підприємствах слід застосовувати обидва методи калькулювання:
за неповними витратами — для цілей бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності;
за повними витратами — для цілей управлінського обліку, аналізу та планування витрат, формування цінової політики підприємства.