1. Калькулювання у комплексному (сумісному) виробництві

У ряді галузей промисловості виробництво є комплексним, або, як ще його називають, сумісним Особливість комплексного виробництва в тому, що з однієї і тієї самої сировини та в результаті одного технологічного процесу одержують декілька продуктів.

Щодо формування розподілу витрат важливою особливістю комплексних виробництв є співвідношення спільної для всіх продуктів частини технологічного процесу і диференційованої за їх видами. Ряд комплексних виробництв обмежуються одним спільним для всіх продуктів технологічним процесом (рис . 1.1) Продукти утворюються одночасно або з певним інтервалом вна­слідок одного технологічного процесу.

Готові продукти

Технологічний процес

А

С ировина

Б

Рис. 1.1. Схема виробництва із спільним для всіх продуктів технологічним процесом

Досить поширені комплексні виробництва, в яких частина технологічного процесу є спільною, а інша частина диференцію­ється за продуктами на наступних стадіях оброблення (рис.1.2).

Напівфабрикати Готові продукти

Технологічний процес

Технологічний процес

А₁ А

С

Технологічний процес

ировина

Б₁ Б

Рис. 1.2. Схема виробництва із розгалуженим технологічним процесом.

Співвідношення спільної та відокремленої за видами продук­ції частин технологічного процесу в комплексному виробництві суттєво впливає на методи і точність калькулювання.

Для визначення собівартості виробів у комплексних виробни­цтвах застосовують методи вилучення витрат, розподілу витрат і комбінований метод.

Метод вилучення витрат застосовується тоді, коли результа­том виробництва є один основний продукт і один або декілька супутніх. Вартість супутніх продуктів за цінами продажу відні­мається від сукупних витрат і решта ділиться на кількість виго­товленої продукції.

С_о = , (1.1)

де С₀ — собівартість одиниці основного продукту;

С — сукупні виробничі витрати за певний (звітний) період, віднесені на готову продукції;

В_с — вартість (виручка від продажу) супутніх продуктів;

С_в — собівартість товарних відходів (відходи, які можуть бу­ти використані за певною оцінкою);

N — кількість виготовленого основного продукту.

Метод досить простий, але його недолік в тому, що визнача­ється собівартість лише основного продукту. Він є прийнятним у однопродуктових виробництвах, у яких частка супутньої продук­ції у загальному її обсязі невелика.

Метод розподілу витрат застосовується у виробництвах, у яких із однієї і тієї самої сировини одночасно виготовляється де­кілька основних продуктів, а супутні продукти відсутні або ста­новлять суттєву частку загального обсягу виробництва і кальку­люються як основні. Сутність методу полягає в тому, що сукупні витрати розподіляються між продуктами за певними коефіцієн­тами, які опосередковано характеризують витратомісткість виро­бів. Універсальним показником для обчислення таких коефіцієн­тів є ціни на продукти, встановлені на ринку. Замість цін можна використовувати собівартість продуктів або їх аналогів в однопродуктових виробництвах (якщо такі існують).

Коли за основу розподілу витрат беруть ціни на продукти, то обчислення спрощуються. В цьому випадку витрати розподіля­ються пропорційно вартості готової продукції. Порядок розрахун­ків такий:

— обчислюється коефіцієнт витрат на 1 грн. випуску готової продукції

к_в = , (1.2)

— визначається собівартість окремих виробів

С_Оі = Ц_і * к_в (1.3)

де С — сукупні спільні витрати у комплексному процесі за роз­рахунковий період;

В — загальний обсяг виготовленої продукції за розрахунковий період у цінах продажу (товарна продукція);

С_0і, Ц, — відповідно собівартість і ціна і-го виробу.

Комбінований метод визначення собівартості продуктів не є самостійним, а поєднує в собі два попередні методи. Він застосо­вується у тих випадках, коли із однієї сировини одержують декі­лька основних і супутніх продуктів. Під час калькулювання у та­ких виробництвах із загальної суми витрат вилучають вартість супутніх продуктів, а решту розподіляють між основними продук­тами пропорційно встановленим коефіцієнтам.