6. Поділ витрат стосовно прийняття управлінських рішень.

Існуюча і використовувана в практиці роботи вітчизняних підприємств і організацій класифікація витрат не повністю відпо­відає вимогам ринкової економіки. Зокрема, відсутній поділ ви­трат стосовно прийняття управлінських рішень, що є надзвичайно актуальним у сучасних умовах господарювання. Доцільно, на нашу думку, використати класифікацію витрат західних фірм, яка показана на рис. 6.1.

Класифікація витрат

Напрямок

Оцінка запасів та визнання фінансового результату

Прийняття рішень

Контроль виконання

Вичерпні та невичерпні

Релевантні та нерелевантні

Контрольовані і неконтролтьовані

Витрати на продукцію та витрати періоду

Постійні та змінні

Прямі та непрямі

Маржинальні та середні

Основні та накладні

Дійсні та можливі

Рис. 6.1. Класифікація витрат

Коротко охарактеризуємо витрати, про які не зазначалося вище.

Вичерпані (спожиті) витрати — це збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отри­мання доходу звітного періоду. У першу чергу невичерпані (не спожиті) витрати — це збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходів або іншої вигоди в майбутніх періодах.

Невичерпані витрати відображаються в активі балансу, а ви­черпані — у звіті про фінансові результати.

Витрати на продукцію — це витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом, продажем або з придбанням товарів для реалізації. У виробничій сфері до них належать усі витрати, пов'язані з функцією виробництва продукції, що формують її іс­торичну собівартість. До таких витрат належать: сировина і ма­теріали, заробітна плата виробничих робітників з відрахуваннями від неї, амортизація устаткування тощо.

Витрати періоду - це витрати, що не включаються у собі­вартість запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Підприємства, що виробляють про­дукцію, до таких витрат відносять витрати на здійснення всіх інших функцій (управління, маркетинг, розробки тощо) вартіс­ного ланцюжка.

Виробничі витрати, пов'язані з безпосереднім перетворенням сировини і матеріалів на готову продукцію за допомогою праці виробничих робітників з використанням виробничого устатку­вання, називають основними.

Основні витрати — це сукупність прямих витрат на виро­бництво продукції. Вони поділяються на три групи: прямі ма­теріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати.

Матеріальні затрати

Витрати

Виробничі витрати

Прямі витрати

Витрати на оплату праці

Відрахування на соціальні заходи

Амортизація

Інші витрати

Накладні витрати

Загальновиробничі витрати

Невиробничі витрати

Загальногосподарські (адміністративні) витрати

Витрати на збут

Інші операційні невиробничі витрати

Рис. 6.2. Формування виробничих витрат

Виробничі накладні витрати — це витрати, пов'язані з про­цесом виробництва, які не можуть бути віднесені до певних ви­робів економічно можливим шляхом.

Прикладом цих витрат є допоміжні матеріали, заробітна плата обслуговуючого персоналу, (непряма зарплата), витрати на утри­мання і ремонт будівель, приміщень, устаткування, орендна пла­та, оплата комунальних послуг тощо).

Залежно від характеру участі в процесі виробництва витрати поділяються на основні і накладні (рис. 6.2). Основні витрати пов'язані з безпосереднім виконан­ням технологічних операцій із виробництва продукції (робіт, послуг), а накладні — з управлінням та обслуговуванням діяльності підрозділу.

Невиробничі витрати (адміністративні витрати, витрати на збут, інші невироб­ничі витрати операційної діяльності) не відносяться на собівартість виробленої про­дукції і покриваються за рахунок прибутку господарюючого суб'єкта.

Для прийняття управлінських рішень вкрай необхідно розріз­няти релевантні та не релевантні витрати.

Релевантні — це витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття рішень.

Не релевантні — це витрати, що не залежать від прийняття рішень.

Наприклад, розглядається питання — придбати новий верстат або взяти його в оренду. У цьому разі вартість верстата та орендна плата є релевантними витратами, на відміну від вартості ви­трачених на його обслуговування мастильних матеріалів, витрат на заробітну плату обслуговуючого персоналу, які є нерелевантними витратами, оскільки вони матимуть місце в обох випадках.

Різницю між витратами, які виникають при прийнятті альтернативних рішень, називають диференційними витратами.

Дійсні (реальні) витрати — це витрати, які вимагають спла­ти грошей або витрачання інших активів.

Ці витрати відображаються в бухгалтерських регістрах у міру їх виникнення.

Можливі витрати (втрати) — це вигода, яка втрачається, коли вибір одного напрямку дії вимагає відмовитися від альтернатив­ного рішення.

Наприклад, підприємство розглядає альтернативу викорис­тання вільних обігових коштів: придбати цінні папери або комп'ю­тер і здати його в оренду.

У цьому разі релевантні витрати для наведених варіантів ста­новлять:

Дійсні витрати + Можливі витрати = Релевантні витрати

Можливі витрати не відображають в облікових регістрах і бе­руться до уваги тільки в разі використання обмежених ресурсів.

Маржинальні (граничні) витрати — це витрати на виробни­цтво додаткової одиниці продукції. Характерною особливістю їх є те, що вони знижуються в розрахунку на одиницю продукції зі збільшенням обсягів виробництва.

Середні витрати характеризують собою середній розмір ви­трат на виготовлення одиниці продукції, виконаної роботи чи на­даної послуги.

Контрольовані витрати — це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив.

Неконтрольовані витрати — це витрати, які менеджер не може контролювати чи впливати на них.

Практичний розподіл витрат на контрольовані та неконтро­льовані залежить від сфери повноважень менеджера.

Класифікація витрат на контрольовані та неконтрольовані ле­жить в основі системи обліку за центрами відповідальності.