6. Оцінка та облік діяльності центрів відповідальності

Різний характер і масштаби центрів відповідальності визначають різний підхід до оцінки їх діяльності.

Загальний підхід до вибору показників оцінювання діяльності центрів передбачає дотримання таких критеріїв :

1. Взаємозв’язок з цілями компанії

2. Баланс короткотермінових і довготермінових цілей

3. Відображення ключової діяльності керівництва

4. Відображення результатів діяльності працівників

5. Зрозумілість для працівників

6. Можливість використанні для оцінювання і заохочення працівників

7. Об’єктивність і відносна простота розрахунку

8. Послідовність і регулярність використання.

Для оцінки діяльності центрів відповідальності крім показників які містяться в бюджетах цікавлять ще й нефінансові показники діяльності, тобто показники, виражені не в грошовому вимірнику (н-д : використання робочого часу, плинність кадрів, кількість рекламації, отриманих від замовників, кількість нових клієнтів та ін.)

Облік за центрами відповідальності організовується :

1. На великих підприємствах, що діють як одне ціле

2. Функціонує паралельно з традиційною системою бухгалтерського обліку

3. Може бути впроваджений лише за умови, що на підприємстві чітко визначені сфери відповідності і конкретизована відповідальність менеджерів за статті витрат, надходжень.

Облік за центрами відповідальності в системі внутрішнього управління виконує наступні функції:

1. Задоволення інформаційних потреб внутрішнього управління

2. Дозволяє оперативно контролювати витрати і результати на різних рівнях підприємства і оцінювати діяльність менеджерів

3. Відіграє роль сигнальної системи в механізмі управління

4. Створює свого роду інформаційну противагу тій свободі дій, яка надана менеджерам центрів відповідальності з метою забезпечення рівноваги на підприємстві загалом.

Принципи організації обліку за центрами відповідальності:

1. Визначення контрольованих статей витрат і надходжень за умови, що менеджер повинен відповідати лише за ті показники, котрі він може контролювати і на величину яких може здійснювати вплив

2. Персоналізація облікових документів

3. Обов’язок менеджера центру відповідальності складати кошториси (бюджети) на визначений період і надати звітність.

7. Формування витрат за місцями виникнення.

З метою ефективного управління витратами надзвичайно важливого значення набуває інформація про витрати не в цілому по підприємству, а в розрізі більш деталізованих об’єктів формування затрат. У зв’язку з цим з’явилися такі об’єкти формування і обліку затрат, як місця виникнення затрат, центри затрат і центри відповідальності.

Місцем виникнення затрат називається місце, де вони фактично утворилися.

До місць виникнення затрат відносять структурні підрозділи (цехи, бригади, відділи, дільниці), які являють собою об’єкти нормування, планування і обліку затрат виробництва.

Стосовно процесу виробництва місця виникнення затрат можна класифікувати на виробничі і обслуговуючі. До виробничих належать цехи, дільниці, бригади, а до обслуговуючих – відділи і служби управління, склади і лабораторії тощо.

Облік затрат за місцями виникнення ввели у 20-х роках ХХ ст.. з метою підвищення точності калькулювання. Вихідним моментом групування затрат за місцями виникнення була неможливість їх первинного групування за видами продукції.

Поступово до мети обліку затрат за місцями виникнення приєднався також і контроль за обґрунтованістю і раціональністю витрачання ресурсів.

З часом облік затрат за місцями виникнення все більше відокремлювався від калькулювання, чому сприяла тенденція до укрупнення структурних підрозділів. На виробничих підприємствах місце виникнення затрат – це сфера відповідальності, яка пов’язана з певними видами витрат при виготовлені продукції або обслуговуванням виробництва і його управління. Ступінь деталізації витрат за місцями їх виникнення для кожного підприємства індивідуальний.

Обліком за місцями виникнення затрат надається особливо важливе значення, так як впливати на собівартість і рівень економічності виробництва можливо лише на даному етапі.