15.5. Напрямки підвищення ефективності виробництва

Економічна діяльність кожного підприємства в умовах ринкової економіки повинна бути спрямована на виробництво високоякісної продукції для задоволення потреб населення і одержання максимального прибутку при мінімальних витратах всіх видів ресурсів. Це можливо досягти тільки шляхом систематичної роботи, спрямованої на підвищення ефективності виробництва. Для забезпечення технічного і соціально-економічного розвитку, підприємству необхідно максимально знижувати витрати виробництва (собівартість), для чого необхідно постійно слідкувати за тим, як складається співвідношення між доходами і витратами, пов’язаними з виготовленням продукції і наданням послуг. Саме це співвідношення є визначним для прийняття рішень про те, що виробляти, яким чином і які надавати послуги. Зниження собівартості – багатоплановий процес, який вимагає системного підходу. Це зумовлено тим, що собівартість є узагальненим показником усіх видів витрат на одиницю продукції – трудомісткості, матеріаломісткості, фондомісткості, енергомісткості та ін. Слід звернути увагу на те, що робота зі зниження собівартості продукції – це не одноразовий акт, а кожноденний безперервний процес. Методи зниження собівартості можуть бути самими різними. Зниження трудоємності потребує підвищення технічного оснащення праці, а зниження матеріаломісткості – впровадження нових технологій.

Одним з напрямків підвищення ефективності виробництва, що пов’язаний зі зниженням собівартості, є виявлення резервів, необхідних для цього: це скорочення витрат сировини і робочого часу, ліквідація простоїв, боротьба з нераціональним використанням сировини і матеріалів. В умовах ринкової економіки величина резервів і скорочення витрат всіх видів ресурсів залежить не тільки від об’єму виробництва, а і від коливання цін на сировину, можливості швидкого її придбання і т. ін.

Незважаючи на багатоплановість можливих шляхів економії матеріальних ресурсів, можна виділити такі головні її напрямки:

- раціональне використання сировини, матеріалів, палива, електроенергії;

• скорочення відходів і збитків;

• ліквідація браку;

• впровадження нових видів, більш економічних матеріалів і замінювачів;

• комплексне використання сировини і матеріалів та ін.

Важливе значення в забезпеченні економії сировини і матеріалів має перехід на ресурсозберігаючу техніку і прогресивні технології виробництва, мало - або безвідходні засоби обробки матеріалів.

Не менш важливим напрямком підвищення ефективності виробництва є забезпечення зростання продуктивності праці. Головним напрямком вирішення цієї задачі є:

• інтенсифікація виробництва;

• технічне переозброєння підприємств;

• впровадження більш сучасної техніки і технології;

• докорінне підвищення якості продукції;

• покращення організації виробництва і праці за рахунок покращення матеріально-технічного забезпечення;

• покращення культури виробництва;

• посилення ролі “людського фактору”.

Всі ці напрямки не рівноцінні як за результатами зростання продуктивності праці, так і за витратами, пов’язаними з ними. Суттєве підвищення продуктивності праці може бути досягнуте тільки при безперервному процесі впровадження результатів науково-технічного прогресу у виробництво.