21.2. Вітчизняний та зарубіжний досвід реструктуризації різних суб'єктів господарювання

Перехід від планово – командної економіки до ринкових відносин потребує реструктуризації підприємств, пристосування їх діяльності в умовах конкуренції . Механізм реструктуризації полягає у зрівноваженому співвідношенні прямого державного регулювання шляхом міжгалузевого та внутрішньогалузевого розподілу ресурсів всіма методами (бюджетними, податковими, кредитними) та розробки регіональних програм розвитку на базі місцевого ресурсного потенціалу. Основні напрямки реструктуризації різних об'єктів господарювання забезпечується державою таким чином, щоб структурні перетворення були спрямовані на подолання існуючих в економіці диспропорцій: скорочення розриву між сферою виробництва і сферою послуг, зменшення частки військового виробництва, подолання значної нерівномірності в технічному , технологічному устаткуванні підприємств різних галузей і секторів економіки. Особливе місце в структурній політиці держави займають певні цілі – зменшення питомої ваги структурно – депресивних виробництв і збільшення підприємств від техніки, період експлуатації якої давно закінчився, скорочення, а в подальшому і припинення випуску застарілої продукції; перегрупування основних фондів підприємства.

Вивчення вітчизняного і зарубіжного досвіду подолання кризових ситуацій шляхом реструктуризації дозволяє сформувати певні загальні обов'язкові для кожного підприємства процедури , на основі яких можна виділити два найбільш розповсюджених види тактики: захисну та наступальну.

Захисна тактика ґрунтується на проведенні зберігаючих заходів, спрямованих на скорочення всіх витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом , які призводять до скорочення виробництва в цілому. На відміну від захисної тактики наступальна тактика полягає у тому, що проводяться здебільшого не оперативні, а стратегічні заходи. Вона більш ефективна, оскільки одночасно з ресурсозберігаючими заходами, здіснюється активний маркетинг, вивчається можливість завоювання нових ринків збуту, установлюються більш високі ціни, збільшуються витрати на удосконалення виробництва за рахунок його модернізації, відбувається відновлення основних фондів, впровадження інноваційних технологій.

З метою подолання глибокої загальної кризи в економіці України проводиться структурна перебудова підрозділів (одиниць) у самостійні підприємства, розробляються комплекси заходів по реструктуризації, які передбачають:

• закриття окремих виробництв;

• консервацію оборонних потужностей;

• забезпечення необхідного рівня мобілізаційної готовності;

• соціальний захист працівників і їх працевлаштування;

• передачу об’єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність;

• реструктуризацію дебіторської заборгованості підприємства.

До комплексу заходів з реструктуризації підприємств згідно з чинним законодавством в Україні також включають:

• зміну керівництва підприємства;

• розподіл великих підприємств на частки;

• продаж або передачу в оренду частки основних фондів;

• часткову або повну приватизацію;

• відокремлення від підприємств непрофільних структурних підрозділів;

• конверсію і диверсифікацію виробництва;

• продаж залишкового устаткування, матеріалів і комплектуючих готових виробів;

• тимчасову зупинку капітального будівництва і продаж незавершеного будівництва;

• зменшення витрат на виробництво;

• впровадження нових прогресивних форм і методів управління;

• скорочення чисельності зайнятих із забезпеченням соціальних пільг при звільненні;

• залучення кредиторів в разі фінансовій реструктуризації.

З метою забезпечення виконання комплексу заходів, спрямованих на структурні перетворення, в Україні створений і функціонує Український центр реструктуризації підприємств і розвитку приватного сектора. Але належного досвіду реструктуризації в України поки що не накопичено, як це має місце в країнах з розвиненою ринковою економікою. Практично український центр реструктуризації здійснює перші кроки, проводить реструктуризацію лише 25 великих підприємств у 10 областях України. На підприємствах, які працюють рентабельно, проводиться діагностика, розробляються і реалізуються плани реконструкції, здійснюється перепідготовка персоналу, впроваджуються заходи по збільшенню обсягів продажу продукції і залученню іноземних інвесторів і партнерів. На підприємствах, які є потенційними банкрутами проводиться фінансова реструктуризація, створюються малі та середні підприємства.

Практика свідчить, що розроблені процедури і моделі реструктуризації підприємств дають підставу визначати їх позитивні результати. Процедури і моделі фінансової реструктуризації відпрацьовувалися у Дніпропетровській і Запорізькій областях, на Київському ЗАТ “Біомедскло” і ЗАТ “Коростеньхіммаш”. У результаті реструктуризації ЗАТ “Біомедскло” повністю ліквідувало бартер, майже у півтора рази була скорочена дебіторська заборгованість, а в ЗАТ “Корос-теньхіммаш” стало можливим майже на 100% збільшити обсяг продажу і на одну третину скоротити бартерні операції. Подібні позитивні результати мають місце і на інших підприємствах, які були задіяні у проектах реструктуризації.

Оцінка ефективності проектів реструктуризації визначається по очікуваним результатам покращення фінансово – економічного та екологічного становища підприємства за рахунок економії ресурсів, прискорення оберту капіталу за наявності гарантій соціального захисту працюючих.