Структура собівартості лікарських засобів
Підприємство |
Питома вага у собівартості ліків, % |
|||
матеріальні витрати |
заробітна плата |
нарахування на інші витрати |
нарахування на заробітну плату |
|
Усього у т.ч. по підприємствах: державні корпоративні приватні |
61,5
61,5 66,2 70,6 |
13,0
15,3 13,4 12,4 |
12,6
16,3 14,3 11,4 |
5,8
6,8 6,0 5,6 |
Для безперебійного забезпечення підприємства матеріальними ресурсами важливо визначення джерел покриття потреби в них. Джерела покриття розділяються на зовнішні та внутрішні.
До зовнішніх джерел відносяться матеріальні ресурси, що надходять від постачальників відповідно укладених договорах; внутрішні джерела – це мінімізація відходів сировини і матеріалів, використання вторинної сировини, виготовлення власних напівфабрикатів, економія субстанцій та матеріалів, а також зменшення втрат субстанцій, матеріалів і готових лікарських засобів протягом всього циклу виробництва, починаючи з моменту закупівлі субстанцій та матеріалів і закінчуючи збутом готових лікарських засобів.
Реальна потреба в матеріальних ресурсах визначається як різниця між загальною потребою в конкретному найменуванні сировини або матеріалу і величиною власних джерел її покриття.
Наприклад, для випуску розчину новокаїну необхідно 150 кг субстанції новокаїн, при цьому, за рахунок внутрішніх джерел покривається 30 кг субстанції. Необхідно визначити задоволення потреби виробництва розчину новокаїну. Дані для розрахунку наведені в табл. 7.2.
Таблиця 7.2
Розрахунок забезпеченості підприємства субстанцією новокаїну
Назва субстанції |
По–треба, кг |
Джерела покриття |
Укла–дено угод, кг |
Забезпе–чення потреби угодами, % |
Постав–лено постача–льника–ми, кг |
Вико–нання угод, % |
|
внут-рішні, кг |
зов-нішні, кг |
||||||
Новокаїн |
150 |
30 |
120 |
115 |
97 |
100 |
87 |
Коефіцієнт забезпечення (Кзаб) розраховується за формулою:
Кзаб =
де Qз, Qв – зовнішні та внутрішні джерела покриття, відповідно, нат.од.;
Q – загальна потреба в субстанції або матеріалі, нат.од.
за планом:
– фактично:
На підставі аналізу можна зробити висновок, що потреба в субстанції новокаїну задовольняється лише на 87%.
7.2. Визначення потреби в матеріально–технічних ресурсах
Потреба в матеріально-технічних ресурсах визначається по різному, у залежності від їхнього призначення. Кількість технічних засобів, тобто машин і обладнання, визначають епізодично при проектуванні виробничих систем. Розрахунки потреби в матеріалах є регулярними і здійснюються на єдиній методичній основі. Кількість матеріалів певного виду, необхідних фармацевтичному підприємству в розрахунковому періоді в натуральному вимірі (Мрн), і матеріалів, які слід закупити, розраховується за формулою:
,
де Мр – витрата матеріалів у розрахунковому періоді;
Мн, Мк – перехідний запас матеріалів відповідно на початок і кінець розрахункового періоду.
Матеріали витрачаються на наступні потреби:
операційну діяльність;
виготовлення технологічного оснащення;
ремонтно-експлуатаційні роботи;
заходи щодо підвищення технічного рівня виробництва;
капітальне будівництво власними силами.
Витрата матеріалів визначається множенням норми витрати на обсяг продукції (робіт). Цей основний принцип конкретизується відповідно до того або іншого об'єкту нормування. Зокрема, витрати матеріалів на виробництво продукції (Мр.п.) розраховують так:
де n – кількість найменувань продукції, що виготовляється;
Ni – обсяг випуску продукції і-го найменування в натуральному вимірі;
Мн i – норма витрат матеріалу на одиницю і-го виробу;
Мн.п – витрати матеріалу на зміну залишків незавершеного виробництва.
Витрати матеріалів на зміну залишків незавершеного виробництва (Мн.п) розраховуються тоді, коли істотно змінюються залишки незавершеного виробництва. Вони визначаються в залежності від широти номенклатури продукції і величини норм витрат. При обмеженій номенклатурі продукції і великих нормах витрат визначається зміна кількості виробів у незавершеному виробництві, яку помножують на норму витрат на один виріб. В інших випадках величина витрат матеріалу на зміну залишків незавершеного виробництва (Мн.п) обчислюється приблизно, виходячи з величини незавершеного виробництва у вартісному вимірі і витрат матеріалів на грошову одиницю за минулий рік.
У такий спосіб розраховуються витрати основних матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів та тих допоміжних матеріалів, що нормуються для виготовлення окремих виробів. Витрати матеріалів на допоміжні та обслуговуючі процеси визначаються множенням обсягу робіт або кількості об'єктів обслуговування на норму витрат. Об'єктами нормування витрат матеріалів у цьому випадку можуть бути одна година роботи обладнання (мастильні, охолодні матеріали, енергія), тонно-кілометр перевезень (матеріали для обслуговування транспортних засобів), одиниця ремонтоскладності обладнання (матеріали для ремонту, запасні частини), кількість працівників (спецодяг, спецїжа тощо).
Для фармацевтичної промисловості важливе значення має якість субстан-цій сировини та матеріалів. Якість субстанцій та матеріалів повинна відповідати вимогам АНД, ДСТУ, промислового регламенту та міжнародних стандартів.
Важливе значення в умовах ринкової економіки повинно приділятися термінам постачання субстанцій та матеріалів, та ритмічності постачань. У результаті неритмічності постачань субстанцій і матеріалів фармацевтичні підприємства не доодержують продукцію або взагалі простоюють. У цьому випадку втрати підприємства визначаються за формулою:
де ТП – втрати внаслідок неритмічності постачання субстанцій і матеріалів;
Кчп – кількість людино-годин простоїв через відсутність субстанцій і матеріалів;
ЧВ – середньогодинна виробка продукції.