Робітники

Рис. 10.1. Схематична структура кадрів підприємства

На виробничому підприємстві існує класифікація промислово – виробничих кадрів за професією , спеціальністю та рівнем кваліфікації. Професійно – кваліфікаційна структура кадрів складається під впливом професійного і кваліфікаційного розподілу праці . При цьому під професією розуміється особливий вид трудової діяльності, який вимагає певних теоретичних знань і практичних навичок необхідних для виконання визначеного виду робіт у визначеній галузі виробництва, а спеціальність – це вид діяльності в межах професії , який має специфічні особливості і вимагає від працівників додаткових спеціальних знань і навичок на певній ділянці виробництва. Працівники кожної професії і спеціальності відрізняються рівнем кваліфікації – сукупністю знань і практичних навичок, які дозволяють виконувати роботи визначеної складності.

Рівень кваліфікації працівників можна оцінити за розрядами (для робітників), категоріями (для спеціалістів), науковими ступенями і вченими званнями (для науковців).

За рівнем кваліфікації робітників поділяють на чотири групи : некваліфіковані, малокваліфіковані, кваліфіковані, висококваліфіковані. Конкретний рівень кваліфікації визначають за допомогою тарифно –кваліфікаційних довідників і характеризується розрядами. Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів і службовців залежать від рівня освіти і досвіду роботи. Для них існує також чотири категорії :1 , 2 , 3 категорії і без категорії. Тарифні розряди і категорії – це одночасно і показники, які характеризують ступінь складності робіт .

Професійно–кваліфікаційна структура службовців підприємства знаходить своє відображення в штатному розкладі – в документі , який щорічно затверджується керівником підприємства і являє собою перелік згрупованих по відділах і службах посад службовців з визначенням розряду (категорії) робіт і посадового окладу.

У залежності від строку , на який укладається договір найму , працівники підприємства поділяються на постійних, тимчасових і сезонних . До постійних належать працівники, яких прийнято на роботу без визначення строку; до тимчасових – прийнятих на роботу на певний строк , але не більше двох місяців (для заміщення відсутніх працівників ,за якими залишається їх місце роботи – не більше чотирьох місяців); до сезонних – що надійшли на роботу на період сезонних робіт, тривалість які не перевищують шість місяців.

Для аналізу та порівняння структури кадрів (співвідношення різних категорій працюючих в їх загальній чисельності) її проводять по кожному підрозділу підприємства. Можливо структуру кадрів розглядати за певними ознаками: вік , стать , рівень освіти , стаж роботи , кваліфікація , рівень використання норми , прибутковість.

На структуру промислово – виробничих кадрів підприємства впливають наступні фактори :

• рівень механізації і автоматизації виробництва ;

• тип виробництва (одиничний , дрібносерійний . крупно серійний , масовий);

• розміри підприємства;

• організаційно –правова форма господарювання ;

• складність і наукоємність продукції ,що випускається ;

• галузева приналежність підприємства ;

• оптимальне поєднання промислово – виробничих кадрів.

Ефективність роботи підприємства в значній мірі залежить від того наскільки раціонально і якісно розроблена та проводиться структурна кадрова політика, і її спрямованість на:

• створення здорового і працездатного колективу;

• створення трудового колективу , оптимального за статевою і віковою структурою , а також за рівнем кваліфікації ;

• створення високопрофесійної керівної ланки , здатної гнучко реагувати на зміну обставин , відчувати і упорядковувати все нове і передове , що вміє перспективно мислити ;

• підвищення рівня кваліфікації працівників підприємства.