Інформаційна характеристика внутрішнього середовища підприємства

Тип діяльності	Характеристика інформації
1	2
Виробництво	Розміри, потужність і тип обладнання Джерела постачання сировини та матеріалів Тенденції виробництва Інноваційні можливості Нормування робіт Рівень браку

Продовження табл. 17.3.

1	2
Маркетинг	Номенклатура продукції Якість продукції Ємність та частка ринку Якість маркетингових досліджень Ефективність застосування реклами Організація продажу та сервісу
Фінанси	Активи Валові накопичення Дохід Джерела грошових надходжень Показники балансу
Управління персоналом	Програми навчання персоналу Процедури підбору кадрів Аналіз трудових операцій Змістовність роботи Система премій
Організаційна структура	Форми делегування повноважень Тип організаційної структури Відношення між робітниками Характер власності

Зовнішньою інформацією для планування є інформація про постачальників, конкурентів. Джерелами такої інформації можуть бути:

• законодавча база,

• офіційна бухгалтерська та статистична звітність,

• публікації, інформаційна індустрія;

• самостійні маркетингові дослідження.

Джерела інформації мають різнорідний характер:

• легальний;

• не легальний.

Класифікація джерел інформації наведено на рис. 17.2.

Створення нормативної бази планування – це основа раціональної організації і планування діяльності підприємств різних форм власності.

В умовах ринкових відносин основою наукового обґрунтованого планування є нормативна база.

Рис. 17.2. Джерела інформації для процесу планування.

Нормативна база планування складається із системи норм і нормативів. В основу покладено економічні норми та нормативи - науково-обґрунтовані величини, що характеризують кількісну та якісну ступінь витрат робочого часу, матеріалів і грошей.

Норми - це максимально припустима величина абсолютної витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, витрати праці для виготовлення одиниці продукції (чи виконання роботи) обумовленої якості в умовах виробництва планового року.

Нормативи - це показники, що характеризують відносну величину використання знарядь і предметів праці, їх витрати на одиницю площі, ваги, обсягу.

Норми та нормативи повинні бути обґрунтованими, прогресивними, динамічними й охоплювати всю сукупність використовуваних ресурсів. Норми повинні мати системний характер та забезпечувати раціональне використання живої та уречевленої праці.

Система норм і нормативів охоплює десять основних напрямків:

1. ефективність суспільного виробництва;

2. витрати та запаси сировини, матеріалів, палива та енергії;

3. витрати трудових ресурсів і заробітної плати;

4. використання виробничих потужностей і тривалість їх освоєння;

5. капіталовкладення і капітальне будівництво;

6. використання у обладнання;

7. фінанси;

8. витрати на виробництво;

9. соціально-економічні норми;

10. охорону навколишнього середовища.

Класифікація норм і нормативів підприємства наведена на рис. 17.3.

За часом дії у плановому періоді норми та нормативи поділяються на:

– перспективні норми та нормативи, які використовуються для розробки стратегічних планів, їх величина розраховується основі виробленої стратегії з урахуванням перспектив технічного розвитку.

– оперативні норми та нормативи діють у певний момент і використовуються для оперативно-виробничого планування. За ними видаються у цеха матеріали на конкретний місяць, декаду, зміну та на основі встановлюються розцінки по заробітній платі.

Норми є динамічною величиною та переглядаються в наслідок впровадження організаційно–технічних заходів.

За характером розповсюдження норми та нормативи бувають:

– цехові, заводські - розробляються на підприємстві;

– міжзаводські - розробляються для однотипного виробництва;

– галузеві - регламентують витрати всіх підприємств галузі;

– міжгалузеві - розробляються на визначені види робіт і процесів, які характерні та здійснюються приблизно в однакових умовах на підприємствах різних галузей промисловості, транспортні операції тощо.

За ступенем агрегованості продукції норми розподіляються на:

– подетальні (поопераційні), які характеризують витрати матеріалів чи витрати праці, необхідні для виготовлення деталі чи на виконання окремої операції відповідно до креслень і технічних умов;

– вузлові - характеризують витрати ресурсів для виготовлення визначеного вузла;

– індивідуальні - встановлюються на певний вид готової продукції чи робіт;

– групові - визначаються середньозважені величини та встановлюються на групу однойменної продукції у натуральному або вартісному виразі.

Рис. 17.3. Класифікація норм і нормативів підприємства

За ступенем деталізації:

– локальні — визначають величину витрат певного виду матеріалу на виробництво одиниці виробу;

– зведені — складаються за укрупненою номенклатурою матеріалів.

Головними методами розробки норм є:

– розрахунково-аналітичний метод, який ґрунтується на вивченні факторів впливу величин витрат ресурсів на рівень норми та передбачає ретельне вивчення технологічного і трудового процесів виготовлення продукції, досвіду економії ресурсів, проведення необхідних розрахунків.

– дослідно-статистичний метод нормування праці полягає у встановленні норм на основі фактичних даних про витрати праці або матеріалів на одиницю продукції у минулий період. Він є неточним, тому що на практиці відбувається значне відхилення фактичних витрат від планових, що обумовлено не використанням внутрішньовиробничих резервів і не врахування факторів, які впливають на оптимізацію витрат ресурсів. Тому дослідно-статистичний метод може використовуватися при орієнтованих і укрупнених розрахунках.

– комбінований метод нормування - спосіб розробки індивідуальних норм витрат сировини, матеріалів, палива й енергії з використанням одночасно двох або трьох методів: розрахунково-аналітичного, дослідного і дослідно-статистичного.