8.2. Механізм оцінки нематеріальних активів
Використання нематеріальних активів вимагає їх оцінки і визначення амортизації. Необхідність оцінки виникає коли:
– залучення або відчуження державою нематеріальних активів;
– включаються об’єкти нематеріальних активів в уставний капітал;
– визначається доля майна в уставному капіталі при реструктуризації підприємства;
– виникає необхідність оцінки і переоцінки нематеріальних активів з метою одержання повного урахування усіх активів підприємства”;
– здійснюється оцінка вартості за одержання кредиту;
– здійснюється підготовка фінансової звітності підприємства;
– визначаються збитки від порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності;
– здійснюється організація франчайзінга тощо.
Оцінка вартості нематеріальних активів є дуже складною задачею. Вона обумовлена:
різноманітністю об’єктів інтелектуальної власності, кожний із яких являється оригінальним, а тому потребує окремого підходу;
різними способами їх прояву і формами практичного використання на підприємстві;
вірогідним характером одержаних результатів вартісної оцінки.
В Україні для оцінки нематеріальних активів використовуються міжнародні стандарти, розроблені Міжнародним комітетом по стандартам і оцінки майна (TIAVSC).
Оцінка вартості нематеріальних активів проводиться в певній послідовності і включає слідуючи етапи:
обслідування нематеріальних активів;
правової експертизи;
визначення типу вартості і вибір відповідного методу оцінки вартості;
формування інформаційної бази для проведення оцінки вартості;
розрахунок вартості нематеріальних активів за вибраним методом;
підготовки звіту про оцінку.
На четвертому етапі, в залежності від визначення типу вартості і вибраного методу, здійснюється формування відповідної інформаційної бази для визначення оцінки вартості.
До складу інформаційної бази входять:
характеристика об’ємів інтелектуальної власності або товарів, які виготовлені за допомогою таких об’єктів;
джерела одержання прибутку від використання об’єктів інтелектуальної власності;
характеристику ринку об’єктів інтелектуальної власності;
розрахунок витрат, пов’язаних з одержанням права і використання інтелектуальної власності;
розрахунки собівартості і ціни одиниці товару з використанням об’єктів інтелектуальної власності;
оцінка ризиків, пов’язаннях з одержанням права і використанням об’єктів інтелектуальної власності;
розрахунок чистого прибутку (доходу) від використання об’єктів інтелектуальної власності.
На останньому етапі складається звіт (акт) про оцінку вартості нематеріальних активів. Звіт є офіційним документом, який складається згідно з установленим порядком за результатами оцінки і має розділи:
вступ, в якому відображається мета оцінки;
характеристика об’єктів інтелектуальної власності;
аналіз зібраної інформації про нематеріальні активи, а також обмеження відновно одержаного результату.
інші необхідні для оцінки вартості нематеріальних активів свідоцтва.
Механізм оцінки нематеріальних активів (НА) являє собою сукупність принципів, методів та інструментів оцінки нематеріальних активів (рис. 8.2).
Як видно з наведеної схеми, методичною основою об´єктиної оцінки НА є використання певних принципів оцінки:
принципу корисності; який походить з того, що ринкову вартість мають лише ті ОІВ, які здатні задовольняти певні потреби користувачів при використанні протягом визначеного терміну;
принципу заміщення, який передбачає, що ринкова вартість ОІВ не може перевищувати найбільш імовірні витрати на придбання об’єкту еквівалентної корисності;
принципу очікування полягає в тому, що вартість об’єкту оцінки залежить від очікуваного розміру, тривалості та імовірності одержання доходу прибутку (грошових надходжень), який може бути одержаний за певний проміжок часу при найбільш ефективному використанні ОІВ;
принципу залежності полягає в тому, що в процесі оцінки ОІВ слід враховувати усю сукупність факторів, які впливають на їх вартість і рівень науково-технічної і комерційної привабливості ОІВ, рівень потенціального попиту, потребу в інвестиційних ресурсів для комерціалізації ОІВ, рівень економічних і соціальних ризиків, рівень
Рис. 8.2. Схема механізму оцінки нематеріальних активів
правої захищеності ОІВ, спосіб виплати винагороди за використанням ОІВ та ін.,
– принципу мінливості, який походить з того, що кожний ОІВ в процесі його розробки та комерціалізації проходить різні стадії життєвого циклу. В залежності від стадії життєвого циклу слід враховувати дію певних факторів в процесі його оцінки. Отже, оцінка вартості ОІВ повинна проводитися на чітко визначену дату.
Для оцінки НА можуть використовуватися різні методи і підходи. їх вибір обумовлюється видом об’єкту інтелектуальної власності, стадією його життєвого циклу, можливістю одержання достовірної інформації, потрібної для розрахунків та інших чинників.
До основних інструментів оцінки НА відносяться:
очікувані доходи (грошові надходження);
очікувані витрати на створення (заміщення) НА;
ставки дисконтування;
норми капіталізації;
показники науково–технічного і комерційного потенціалу НА.