- •Економіка підприємства
- •Під редакцією
- •Модуль 1. Підприємство та підприємництво
- •Глава 1. Підприємство як основа ринкової економіки
- •1. 1. Підприємство, його основні ознаки та принципи функціонування
- •1.2. Правові основи функціонування підприємства в Україні
- •1.3. Класифікація підприємств
- •7. Кількістю працюючих та обсягом валового доходу від реалізації продукції протягом фінансового року:
- •1.4. Структура підприємства
- •1.5. Характеристика основних типів об’єднань підприємств
- •Питання для самоконтролю
- •Глава 2. Підприємницька діяльність
- •2.1. Сутність підприємницької діяльності
- •2.2. Характеристика організаційно–правових форм підприємницької діяльності
- •Корпорації (акціонерні товариства).
- •Характеристика видів підприємницької діяльності: види та їх сутність
- •Порівняльна характеристика організаційно–правових форм підприємницької діяльності
- •2.3. Договори і форми забезпечення договірних зобов’язань
- •Класифікація підприємницьких договорів
- •Питання до самоконтролю
- •Глава 3. Управління підприємством
- •3.1. Сутність, функції і принципи процесу управління підприємством
- •3.2. Методи управління діяльністю підприємства
- •3.3. Організаційні структури управління підприємством
- •3.4. Вищі органи державного управління підприємствами та організаціями в Україні
- •3.5. Організаційна побудова фармацевтичної галузі
- •3.6. Шляхи удосконалення управління підприємством
- •Питання для самоконтролю
- •Глава 4. Організація виробництва
- •4.1. Сутність, завдання, методи та принципи організації виробництва
- •4.2. Характеристика виробничої системи
- •Взаємозв’язок “вхід – перетворення – вихід” у типових виробничих системах
- •4.3. Виробнича структура підприємства
- •4.4. Типи виробництва
- •Порівняльна характеристика типів виробництва
- •4.5. Організація виробничого процесу
- •Питання для самоконтролю
- •Модуль 2. Ресурси забезпечення підприємства
- •Глава 5. Основні фонди підприємства
- •5.1. Поняття, класифікація та структура основних виробничих фондів
- •Класифікація основних фондів
- •5.2. Форми обліку та методи оцінки основних фондів підприємства
- •Середньорічна вартість основних фондів
- •5.3 Знос та амортизація основних фондів
- •5.4. Показники використання основних фондів та шляхи їх покращення
- •Динаміка показників оновлення основних фондів
- •5.5. Резерви підвищення ефективності використання основних фондів
- •Питання для самоконтролю
- •Глава 6. Оборотні засоби підприємства
- •6.1. Економічна сутність і структура оборотних засобів підприємства
- •Класифікація оборотних засобів підприємства
- •6.2. Нормування оборотних засобів
- •6.3. Показники обігу оборотних засобів підприємства
- •6.4. Шляхи підвищення ефективності використання оборотних засобів
- •Питання для самоконтролю
- •Глава 7. Матеріально-технічне забезпечення діяльності підприємства
- •7.1 Матеріальні ресурси та їх економічне значення
- •Структура собівартості лікарських засобів
- •Розрахунок забезпеченості підприємства субстанцією новокаїну
- •7.2. Визначення потреби в матеріально–технічних ресурсах
- •7.3. Показники витрат та ефективності використання матеріальних ресурсів
- •Розрахунок впливу зміни структури випуску продукції на матеріалоємність
- •7.4. Сутність, зміст і завдання матеріально–технічного забезпечення підприємства
- •Питома вага витрат матеріально–технічного забезпечення (на прикладі компаній сша)
- •7.5. Контроль за використанням матеріальних ресурсів
- •7.6. Резерви економії матеріальних ресурсів
- •Питання до самоконтролю
- •Глава 8. Нематеріальні ресурси і активи підприємства
- •8.1. Сутність і об’єкти нематеріальних ресурсів
- •1. Об’єкти промислової власності:
- •8.2. Механізм оцінки нематеріальних активів
- •8.3. Методи оцінки вартості нематеріальних активів
- •8.4. Актуальність і сутність процесів комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності у фармації
- •Ефективність форм комерціалізації технологій у відповідності з механізмом їх реалізації
- •Питання для самоконтролю
- •Глава 9. Праця та заробітна плата
- •9.1. Значення трудових ресурсів у підвищенні ефективності виробництва
- •9.2. Склад і структура промислово–виробничих кадрів на підприємстві
- •Робітники
- •9.3. Облік кадрів на підприємстві
- •9.4. Продуктивність праці та методи її вимірювання
- •9.5. Трудомісткість продукції та методи її визначення
- •9.6. Резерви та шляхи підвищення продуктивності праці
- •9.7. Заробітна плата на підприємстві та принципи її організації
- •9.8. Форми та системи заробітної плати
- •9.9. Розрахунок фонду оплати праці
- •9.10. Участь працівників у розподілі прибутку підприємства
- •9.11. Державне та договірне регулювання заробітної плати
- •Глава 10. Фінанси підприємства
- •Сутність і функції фінансів підприємств
- •Фінансові ресурси підприємства
- •10.3. Фінансове планування
- •Питання для самоконтролю
- •Глава 11. Інвестиційні ресурси підприємства
- •11.1. Сутність інвестицій, їх класифікація та структура
- •Види інвестицій прийнято поділяти на:
- •За об’єктами вкладання інвестиції розподіляють:
- •8. За ступенем ризику інвестиції поділяють на такі види:
- •9. Відтворення може здійснюватися в одній з таких форм інвестицій:
- •11. 2. Інвестиційна діяльність підприємства
- •11.3. Інвестиційні проекти
- •Зміст циклу інвестиційного проекту
- •11.4. Методи оцінки інвестиційних проектів
- •11.5. Система комплексної оцінки інвестиційних проектів у фармацевтичному виробництві
- •Проекту у фармацевтичному виробництві
- •Питання для самоконтролю
- •Модуль 3. Результати та ефективність виробництва
- •Глава 12. Витрати і собівартість продукції
- •12.1 Поняття витрат та собівартості продукції, їх класифікація та структура
- •Групування витрат за класифікаційними ознаками
- •Типова структура витрат на виробництво лікарських засобів на фармацевтичних підприємствах України
- •12.2 Собівартість продукції
- •12.3. Методи врахування витрат і калькування собівартості продукції
- •Підсумкування попередньо визначеної собівартості окремих виробів:
- •Типовий перелік статей калькуляції собівартості одиниці продукції на виробничому підприємстві
- •12.4. Резерви зниження собівартості продукції
- •12.5. Економічна політика підприємства у сфері формування витрат
- •Модель господарського механізму підприємства щодо формування витрат та доходів за методикою визначення фінансових результатів за звітом про фінансові результати
- •Адміністративні витрати – Витрати на збут
- •Питання для самоконтролю
- •Глава 13. Ціни і ціноутіворення в ринкових умовах
- •Сутність ціни в ринкових умовах та її структура. Види цін
- •3Мл №10 різних виробників
- •Калькуляція собівартості тіаміну хлориду (в1) 5 %, (тис. Амп. Калькуляція планова
- •Структура відпускних цін на лікарські засоби в Германії
- •Структура відпускних цін на лікарські засоби в Марокко
- •13.2. Методи ціноутворення
- •13.3. Сутність і види цінової політики підприємств
- •Етапи формування цінової політики
- •Види еластичності попиту
- •Методологічні основи ціноутворення на лікарські засоби із врахуванням фармакоекономічних підходів
- •Дані параметричної оцінки нових лікарських засобів і препаратів порівняння
- •Питання для самоконтролю
- •Глава 14. Фінансово-економічні результати діяльності підприємства
- •14.1. Економічна сутність доходу підприємства
- •Класифікація доходів підприємства
- •14.2. Прибуток як узагальнюючий показник діяльності підприємства. Механізм його утворення і розподілу
- •14.3. Формування прибутку на фармацевтичному підприємстві
- •14.4. Розподілення і використання прибутку на підприємствах
- •14.5. Показники рентабельності
- •14.6 Показники прибутковості акціонерних товариств
- •Питання для самоконтролю
- •Глава 15. Економічна та соціальна ефективність виробництва
- •15.1. Сутність економічної ефективності виробництва
- •15.2. Соціальна ефективність виробництва
- •15.3. Загальний методологічний підхід до вимірювання ефективності виробництва
- •15.4. Система показників оцінки економічної ефективності виробництва
- •15.5. Напрямки підвищення ефективності виробництва
- •Питання для самоконтролю
- •Глава 16. Якість продукції та економічна ефективність її підвищення
- •16.1. Актуальність проблеми якості і міжнародний досвід управління якістю
- •16.2. Особливості управління якістю у фармацевтичній галузі
- •16.3. Міжнародні стандарти якості
- •16.4. Показники якості продукції
- •Одиничні показники якості продукції
- •Показники надійності
- •16.5. Сертифікація продукції, послуг та систем якості
- •Питання для самоконтролю
- •Глава 17. Планування діяльності підприємства
- •17.1. Сутність планування діяльності підприємства
- •17.2. Етапи та технологія планування діяльності підприємства
- •Основні показники за видами планування діяльності
- •17.3. Інформаційні аспекти планування діяльності підприємства
- •Інформаційна характеристика внутрішнього середовища підприємства
- •Питання для самоконтролю
- •Глава 18. Інноваційна діяльність підприємства
- •18.1. Сутність і класифікація інновацій
- •18.2. Актуальність активізації інноваційної діяльності фармацевтичних підприємств у сучасних умовах
- •Порівняльні дані щодо наукомісткості провідних галузей промисловості
- •Витрати на нддкр у провідних фармацевтичних фірмах
- •Порівняльний аналіз інноваційної і традиційної моделей розвитку фармацевтичного виробництва
- •18.3. Основні етапи та стадії інноваційного процесу
- •18.4. Державне регулювання інноваційної діяльності
- •18.5. Характеристика організаційних форм інноваційної діяльності
- •Стратегічні альянси фармацевтичних фірм для впровадження наукових проектів
- •Питання для самоконтролю
- •Глава 19. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства
- •19.1. Поняття та види зовнішньоекономічної діяльності підприємства
- •19.2. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності
- •19.3. Джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •19.4. Поняття та особливості зовнішньоекономічної угоди (контракту)
- •19.5 Методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •Питання для самоконтролю
- •Глава 20. Система економічної безпеки підприємства
- •20.1. Сутність та основні напрямки економічної безпеки підприємства
- •20.2. Методи оцінки потенціалу і системи економічної безпеки підприємства
- •20.3. Аналіз виробничого потенціалу підприємства
- •20.4. Аналіз інтелектуального та кадрового потенціалу підприємства
- •Фінансова, правова та інформаційна складові економічної безпеки підприємства
- •Питання для самоконтролю
- •Глава 21. Реструктуризація і санація підприємств та організацій
- •21.1. Сутність, характеристика і можливі форми реструктуризації підприємств
- •21.2. Вітчизняний та зарубіжний досвід реструктуризації різних суб'єктів господарювання
- •21.3. Сутність механізму санації
- •21.4 Особливості державної підтримки проведення санації потенційно конкурентноспроможних підприємств
- •Питання для самоконтролю
- •Глава 22. Банкрутство та ліквідація підприємства
- •22.1. Сутність банкрутства та характеристика чинників, які його спричиняють
- •22.2. Процедура визнання підприємства банкрутом
- •22.3. Контроль за ознаками загрози банкрутства
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Навчальне видання
- •Економіка підприємства
- •Підручник
- •Для студентів фармацевтичних вузів і факультетів
- •Під редакцією
- •Професора Посилкіної о.В.
Середньорічна вартість основних фондів
,
де Вп..р. – вартість основних фондів на початок року;
Ввв – вартість знов введених основних фондів;
Ввиб – вартість вибулих основних фондів;
Твв – кількість місяців до кінця року, протягом яких будуть функціонувати знов введені основні фонди;
Твиб – кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних фондів.
5.3 Знос та амортизація основних фондів
У процесі функціонування основні фонди поступово втрачають свої споживчі властивості, і по мірі цього відбувається перенесення їх вартості на готову продукцію.
Знос фондів – це процес втрати основними фондами своєї вартості. Розрізняють фізичний і моральний знос.
Фізичний знос – це втрата основними фондами своїх споживчих якостей під впливом природних сил, внаслідок експлуатації. Вимірювачем фізичного зносу є коефіцієнт фізичного зносу основних фондів, який можна обчислити таким чином:
де Вкап.рем. – вартість капітальних ремонтів обладнання від початку служби, грн;
Вперв – первісна вартість основних фондів, грн;
А – сума амортизаційних відрахувань від початку служби, грн.
Фізичний знос у відсотках можна обчислити за формулою:
де Тф, Тн – відповідно фактичний та нормативний строк служби основних фондів, роки.
Моральний знос – це передчасне (до закінчення строку фізичної служби) знецінення основних фондів, обумовлене або здешевленням відтворення основних фондів (моральний знос першого роду), або використанням більш продуктивних засобів праці (моральний знос другого роду). Моральний знос першого роду – це втрата основними фондами своєї вартості при збереженні фізичної придатності і споживчої вартості. Коефіцієнт морального зносу першого роду можна визначити за формулою:
де Вв – відновна вартість основних фондів.
Моральний знос другого роду – це повна втрата основними фондами своєї вартості незалежно від втрати споживчої вартості (при збереженні фізичної придатності).
Нормативний знос другого роду розраховується за формулою:
де Вперв.с, Вперв відповідно первісна вартість старого та нового обладнання;
ПС, ПН – річна продуктивність старого та нового обладнання;
ТС, ТН – термін служби старого та нового обладнання.
Загальний коефіцієнт зносу основних фондів (Кзаг. знош) визначається:
Аналіз виробничого потенціалу українських фармацевтичних підприємств, який в значній мірі визначає рівень технологій, що застосовуються, показав, що рівень зносу основних фондів у галузі залишається високим і перевищує аналогічні показники на підприємствах інших галузей промисловості. В середньому він коливається в діапазоні 60-75%. Дані щодо динаміки коефіцієнту зносу основних фондів по окремих фармацевтичних підприємствах наведені на рис. 5.1.
Рис. 5.1. Динаміка коефіцієнту зносу основних фондів на хіміко-фармацевтичних підприємствах України
Застаріла в певній мірі технічна база ускладнює впровадження у виробництво прогресивних технологічних процесів, частка яких залишається ще незначною.
Процес відшкодування зношення основних фондів здійснюється шляхом амортизації.
Амортизація – це процес поступового перенесення вартості основних фондів на вартість готової продукції з метою нагромадження коштів для повного їх відновлення.
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає амортизацію основних фондів і нематеріальних активів як “...поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм
амортизаційних відрахувань”.
Грошовим вимірювачем розміру амортизації є амортизаційні відрахування, які визначаються по нормах.
Норма амортизації – встановлений щорічний розмір відрахувань у відсотках до вартості основних фондів, який використовується для визначення суми амортизаційних відрахувань. Норма амортизації для певної групи обладнання визначається за формулами:
або
де Тсл – термін служби основних фондів, який визначається технічною документацією.
Згідно чинного законодавства (Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”), норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):
Група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини. Норма амортизації – 2%
Група 2 – автомобільний транспорт та запасні частини до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше офісне обладнання, устаткування та приладдя до них. Норма амортизації – 10%
Група 3 – будь-які інші основні фонди, не включені до групи 1, 2 і 4. Норма амортизації – 6%
Група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення ін формації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість МШП. Норма амортизації – 15%
Підприємство може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм визначених діючим законодавством.
Частина вартості основних фондів, яка щорічно переноситься на продукцію, що виробляється, називається амортизаційними відрахуваннями.
Сума амортизаційних відрахувань від вартості основних засобів має покрити витрати підприємства на придбання і поліпшення основних засобів (реконструкція, модернізація). Виходячи з цього, побудована система нарахування амортизації за різними, несхожими між собою принципами в системі податкового обліку (для цілей оподаткування) та в системі бухгалтерського обліку (за стандартом №7).
В системі податкового обліку порядок розрахунків амортизаційних відрахувань диференційовано за групами основних засобів. Нарахування амортизації здійснюється за кожним інвентарним об’єктом основних засобів першої групи і за сукупною балансовою вартістю другої, третьої та четвертої групи – незалежно від балансової вартості кожного об’єкта і часу введення його в експлуатацію.
Нарахування амортизації основних засобів у системі бухгалтерського обліку побудоване на таких принципах:
– всі основні засоби, крім землі, є об’єктом амортизації;
– наявність декількох методів нарахування амортизації і права будь-якого підприємства у межах обраної облікової політики застосовувати той чи інший метод за своїм вибором;
– право підприємства застосовувати різні методи нарахування амортизації до різних об’єктів;
– норми амортизаційних відрахувань диференціюються, як правило, залежно від терміну корисного використання (експлуатації) об’єктів, при цьому ці терміни визначаються підприємством самостійно;
– базою для амортизаційних відрахувань є “вартість, яка амортизується”.
Для здійснення правильної амортизаційної політики важливим є знання можливих методів амортизації основних фондів. Згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку, а також використовуючи світовий досвід, у практиці господарювання можуть застосовуватись такі методи нарахування амортизації.
1. Прямолінійний метод передбачає перенесення вартості основних фондів на собівартість готової продукції за однаковими нормами амортизаційних відрахувань протягом всього амортизаційного періоду (нормативного строку служби).
Сума амортизації визначається як добуток балансової вартості основних фондів за станом на початок звітного періоду та встановленої для відповідної групи норм амортизації:
де А – сума амортизаційних відрахувань.
Суть даного методу полягає в тому, що сума амортизаційних відрахувань залежить тільки від терміну експлуатації об’єкта основних фондів. Це метод привабливий своєю простотою, логічністю, він дає змогу рівномірно розподілити суму амортизації на весь термін служби об’єкту і в кожному звітному періоді, але при його застосуванні відсутня можливість урахувати фактори морального зносу основних фондів, а також нерівномірність витрат на всі види ремонтів (в останні роки експлуатації об’єктів вони більші, ніж у перші роки). З огляду на обставини, прямолінійний метод більш доцільно використовувати для нарахування амортизації об’єктів пасивної частини основних фондів.
2. Прискорена амортизація – формування процесу накопичення капіталу, прискорення оновлення та модернізації машин та обладнання з метою підвищення конкурентоспроможності на світових ринках. Підприємства можуть застосовувати прискорену амортизацію по відношенню до основних фондів, що використовуються для збільшення випуску засобів обчислювальної техніки, нових прогресивних видів матеріалів, приладів, обладнання, розширення експорту продукції у випадках, коли здійснюється зміна застарілої техніки.
Нарахування прискореної амортизації не розповсюджується на машини та обладнання з нормативним строком експлуатації до трьох років, на унікальну техніку, що призначена лише для виробництва обмеженого кола виробів, а також на підприємствах, що випускають продукцію, ціни на яку встановлюються та регулюються державою, або які визнані такими, що займають монопольний стан на ринку.
Характерними рисами цього методу є те, що основна частина нарахувань концентрується в перші роки експлуатації основних фондів, скорочується амортизаційний період, створюються фінансові умови для прискорення заміни устаткування.
У країнах з розвиненою ринкової економікою використовують такі методи прискореної амортизації:
Кумулятивний метод – характеризується більш високими нормами амортизації у першій половині амортизаційного періоду і поступовим їх зниженням в другій половині.
Визначення річних сум амортизації цим методом здійснюється в декілька етапів:
– додаються числові значення років служби устаткування, наприклад, при шестирічному терміні служби 1+2+3+4+5+6=21;
– утворюються кумулятивні коефіцієнти типу 1/21; 2/21;...6/21 і розміщуються у зворотному порядку 6/21; 5/21;...1/21;
– обчислюються річні суми амортизації множенням кумулятивних коефіцієнтів на первісну вартість основних фондів.
де Кк – кумулятивний коефіцієнт.
Метод зменшуваного залишку. За цим методом амортизаційні відрахування визначаються за допомогою фіксованого (постійного) відсотка від залишкової вартості основних фондів (але у межах його амортизованої вартості). При цьому норма амортизації в два рази перевищує норму амортизації по рівномірному методу.
Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання і подвоюється. Річна норма амортизації визначається за формулою:
Слід зазначити, що в ряді країн норма амортизації збільшується не в 2, а в 1,5, 3 або 4 рази. Так, у Франції застосовуються такі коефіцієнти 1,5– у разі терміну служби засобу праці 3-4 роки; 2-якщо цей термін становить 5-6 років; 2,5-якщо строк служи перевищує 10 років.
Нарахування амортизації припиняється в період реконструкції, переозброєння основних фондів з повною їх зупинкою, при переведенні їх на консервацію.
Обираючи той чи інший метод нарахування амортизації, необхідно виходити з оцінки фінансового стану підприємства, його інвестиційних програм стану матеріально-технічної бази, при чому основним критерієм такої оцінки є досягнення оптимального співвідношення між величиною отриманих амортизаційних коштів і їх впливом на цінову конкурентоспроможність продукції (враховуючи, що амортизація – частина собівартості продукції).
На сьогодні найбільш гострою проблемою вітчизняних фармацевтичних виробників є незначний відсоток амортизаційних накопичень у структурі інвестиційних ресурсів фармацевтичних підприємств, який не перевищує 15%. Характерною для галузі є також низька питома вага статті “Амортизація” в структурі собівартості ліків.
Для подолання ситуації, що склалася на сьогодні для фармацевтичних підприємств, актуальною стає проблема розробки і впровадження цілеспрямованої амортизаційної політики, яка б передбачала: застосування доцільніших методів амортизаційних списань і норм амортизації; забезпечення цільового використання амортизаційних накопичень; оцінку ефективності амортизаційної політики кожного підприємства і внесення, при необхідності до неї певних коректив.