Витрати на нддкр у провідних фармацевтичних фірмах

Фірма, країна	Частка витрат на НДДКР від продажу, %
“Merck & Co”, США	12
“Hoechst”, Німеччина	17
“Ciba-Geigy”, Швейцарія	18
“Monsanto”, США	24
“Upjohn”, США	18
“Pfizer”, США	13

Це, в свою чергу, змусило фармацевтичні компанії збільшити інвестиції на проведення фундаментальних досліджень, пов’язаних з усвідомленням базових біологічних закономірностей, які управляють існуванням живої матерії.

Крім цього, якщо в минулому основні завдання фармацевтичних дос-ліджень включали, перш за все, розробку ЛЗ для лікування бактеріальних і грибкових інфекцій, полегшення больових симптомів, лікування гіпертонії, безсоння, психічних розладів, то сьогодні основними напрямками досліджень є розробка засобів для лікування атеросклерозів, дегенеративних захворювань цетральної нервової системи і кістково-м’язової системи, хронічних запалювальних захворювань, порушень імунної системи, астми, вірусних інфекцій в т.ч. СНІДу та ін. Проведення досліджень в цих сферах потребує значних обсягів фінансових ресурсів і координованих зусиль різних фахівців, яких одна фірма може й не мати.

У перспективі, в світовій фармацевтичній галузі очікується крутий перелам, пов’язаний з новим переосмисленням її традиційної ділової стратегії. З епохи, коли компанії одержували основні доходи від продажу обмеженої кількості препаратів масового попиту, вони повинні будуть перейти в нову епоху з новою маркетинговою стратегією, що заснована на виробництві широкого спектру ЛЗ, розрахованих на більш вузькі групи споживачів, в тому числі препаратів, що призначені для людей з певним видом генетичного коду.

Високий науковий потенціал фармацевтичного виробництва і відпо-відно висока наукомісткість сучасного фармацевтичного ринку обумовлюють його й високу насиченість, що ускладнює процес реалізації готових ЛЗ і відповідно загострює конкурентну боротьбу. Це, в свою чергу, спонукає виробників ЛЗ до подальшої активізації інноваційної діяльності, яка розглядається ними як найважливіший фактор конкурентноздатності.

Сучасному фармацевтичному виробництву притаманна принципова нова модель інноваційного розвитку, для якої характерні такі риси:

• комерціалізація НДДКР;

• широке використання контрактних дослідних організацій;

• інтенсифікація НДДКР за рахунок нових методів управління;

• консолідація діяльності фармацевтичних фірм.

Якщо звернутися до аналізу інноваційного потенціалу вітчизняної фар-мацевтичної промисловості, то слід відмітити, що основними установами, що проводять наукові дослідження для фармацевтичної промисловості є Державний науковий центр лікарських засобів, Державний науково-дослідний інститут хімічних технологій “Хімтехнологія”, Інститут органічної хімії НАН України, Інститут екстремальної патології, онкології та радіобіології НАН України та ін.

Значний обсяг наукових досліджень проводять також вищі навчальні заклади фармацевтичного і медичного профілю або як контрактні дослідні організації, або спільно з Національною Академією Наук України, міністерствами чи підприємствами.

Провідні фармацевтичні підприємства проводять наукові розробки у своїх власних лабораторіях.

Головними напрямками наукових досліджень у фармацевтичній галузі України є:

• розробка нових ЛЗ та технологій для їх виробництва;

• розробка нових хімічних субстанцій;

• розробка нових виробничих технологій для виробництва генеричних ЛЗ;

• конструкторські розробки нового фармацевтичного обладнання та удосконалення існуючого обладнання;

• розробка нових стандартів та нормативних правил;

• маркетинг.

Що стосується вітчизняного науково-дослідного сектора, він сьогодні переживає складні часи. За останні роки практично призупинені програми державного фінансування, що призвело до відкладення або закриття багатьох наукових досліджень.

Але слід відмітити, що не зважаючи на всі труднощі, поступово відбувається відновлення виробничого потенціалу вітчизняних фармацевтичних підприємств і активізація асортиментної політики, що за останні роки сприяло виводу на ринок приблизно 500 нових препаратів (більш ніж 20% з яких є оригінальними).

Але незважаючи на певні успіхи вітчизняна фармацевтична промис-ловість забезпечує тільки 20% необхідного асортименту ліків.

Дослідження стану задоволеності потреб населення України в ЛЗ свідчить, що по декотрим фармакотерапевтичним групам сьогодні виробництво зовсім відсутнє або представлене 1-2 малоефективними препаратами: засоби для неінгаляційного наркозу, снотворні засоби, антидепресанти, ноотропні й аналептичні препарати, протисудомні засоби для лікування паркінсонізму, антиаритмічні; недостатньо впроваджуються у виробництво препарати, що покращують мозковий кровообіг, діуретики, засоби, що впливають на мускулатуру матки, кортікостероїдні препарати, амінокислоти, препарати для лікування і профілактики променевої хвороби, препарати для онкології та ін.

Отже, серед основних рис, притаманних вітчизняній фармацевтичній промисловості на сучасному етапі розвитку, слід відзначити: орієнтацію на генериковий тип виробництва; активне розширення асортименту ЛЗ, які виробляються; надання переваг методам цінової конкуренції; невисокі темпи оновлення основних фондів (ОФ) і впровадження нових технологічних процесів; підвищення уваги до питань виходу на перспективні ринки субстанцій; поступову модернізацію виробничої бази у відповідності з правилами GMP; зростання вимог до рівня професійної підготовки кадрів; обмеженість інвестиційних ресурсів; переважання в структурі інвестиційних витрат – витрат на технічне переозброєння виробництва та ін.

Аналіз практики діяльності провідних зарубіжних фармацевтичних компаній свідчить про те, що більшість з них сьогодні вже обрали інноваційну парадигму розвитку, що по суті відкрило їм “друге дихання”. Ця проблема є досить актуальною і для України, тому питання щодо передчасності її постановки перед вітчизняними фармвиробниками (через обмеженість інвестиційних ресурсів) не повинно виникати, оскільки її невирішеність генерує загрозу подальшого зменшення інвестиційних можливостей українських фармвиробників, а відтак, реальність поступового скорочення контрольованої частки вітчизняного фармацевтичного ринку внаслідок втрати конкурентоспроможності і неможливість виходу на зарубіжні ринки.

В основу моделі інноваційного розвитку вітчизняного фармацевтичного виробництва повинні бути покладені такі принципи: безперервність, економічність, гнучкість інноваційної діяльності та її адаптованість до зміни факторів зовнішнього і внутрішнього середовища; відповідність умовам ресурсного забезпечення підприємств, їх потенціалу; орієнтація на потреби ринку; пріоритет процесних інновацій над продуктовими; надання переваг неціновим методам конкурентної боротьби, зокрема якості ЛЗ; інтеграція науки і виробництва з активним залученням підприємницького капіталу (банківського, торговельного та ін.); комерціалізація НДДКР.

Загальний вигляд інноваційної моделі розвитку фармацевтичного виробництва і аналіз її відмінностей у порівнянні з традиційною моделлю представлено у табл. 18.3. Наведена модель характеризується високим потенціалом саморозвитку завдяки дії ефекту інноваційного важеля. Економічна ефективність її функціонування досягається за умов:

Т_П > Т_ВР > Т_НА > Т_А > Т_ІВ > Т_ОВ,

де Т_П – темпи росту прибутку;

Т_ВР – темпи росту виручки від реалізації;

Т_НА – темпи росту нематеріальних активів;

Т_А – темпи росту активів;

Т_ІВ – темпи росту інноваційних витрат;

Т_ОВ – темпи росту операційних витрат.

Таблиця 18.3.