10.3. Фінансове планування
Фінансове планування – це процес визначення майбутньої потреби в фінансових ресурсах, необхідних для реалізації обраної підприємством стратегії, та обґрунтування оптимальних напрямків їх залучення.
Фінансове планування пов’язане передусім з плануванням виробничої діяльності підприємства. Всі планові показники базуються на показниках з обсягу виробництва, асортименту товарів і послуг, собівартості продукції.
Таким чином, фінансові плани можна розглядати як фінансові документи, які забезпечують взаємоув’язування показників розвитку підприємства з наявними фінансовими ресурсами.
Серед головних задач фінансового планування на підприємствах можна виділити:
визначення найважливіших показників розширеного відтворення в межах реалізації цільових настанов підприємства, стратегії інвестування, намічених накопичень;
забезпечення нормального процесу відтворення необхідними джерелами фінансування;
додержання інтересів власників (акціонерів) та інших інвесторів;
гарантії виконання зобов’язань підприємства перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками та іншими кредиторами;
виявлення резервів і мобілізація ресурсів з метою ефективного використання прибутку та інших доходів, у тому числі і позареалізаційних;
контроль за фінансовим станом, платоспроможністю і кредитоспроможністю підприємства.
Система фінансових планів на фармацевтичних підприємствах в умовах ринкової економіки повинна включати: стратегічні плани, середньострокові плани та оперативні плани (бюджети) (рис. 10.2).
Стратегічне фінансове планування включає в себе розробку довгострокової стратегії фінансування, фінансової політики підприємства і системи довгострокових прогнозів, до якої входять прогноз продажів, прогноз фінансових результатів, прогноз грошових потоків, прогноз балансу і інвестиційний план.
Поточне фінансове планування є плануванням «здійснення», його призначення – конкретизація показників стратегічного плану.
Оперативне фінансове планування здійснюється з метою організації повсякденного контролю за надходженням коштів на розрахунковий та інші рахунки підприємства та їх витратами, що є необхідною умовою синхронізації грошових потоків, збалансування процесу формування фінансових ресурсів і їх використання.
Приблизний зміст розділів фінансового плану можна уявити наступними основними статтями доходів і витрат підприємства:
І. Доходи та надходження коштів.
Прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг.
Прибуток від іншої реалізації (основних засобів, інших активів).
Позареалізаційні доходи, що плануються, у тому числі:
доходи від пайової участі в статутному капіталі інших підприємств;
доходи одержані від цінних паперів;
доходи від зберігання грошових коштів на депозитних рахунках у банках та інших фінансово-кредитних установах;
доходи від здавання майна в оренду.
Амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів і по нематеріальних активах.
Надходження коштів від інших підприємств, у тому числі:
в порядку пайової участі у будівництві;
по госпдоговорах на науково-дослідні роботи.
Надходження від позабюджетних фондів.
Інші доходи.
ІІ. Видатки та відрахування коштів.
Податки, що сплачуються з прибутку (по видах податків).
Розподіл чистого прибутку:
Рис. 10.2. Алгоритм процесу фінансового планування
на фармацевтичних підприємствах
Довгострокові інвестиції (за формами інвестицій), у тому числі:
за рахунок амортизаційних відрахувань;
за рахунок інших джерел фінансування (за видами джерел).
Інші видатки.
У фінансовому плані акціонерного товариства у доходній частині необхідно виділити кошти, що мобілізуються шляхом випуску акцій.
При розробці фінансового плану слід мати на увазі, що ПДВ та акцизи у фінансовому плані не відображаються, тому що вони сплачуються до утворення прибутку. Розрахунки слід почати з визначення планової суми амортизаційних відрахувань, тому що вони є частиною собівартості і передують плановим розрахункам прибутку.
Амортизаційні відрахування розраховуються виходячи з норм амортизації та середньорічної балансової вартості основних фондів (по групах основних фондів).
При складанні фінансового плану важливим моментом є розрахунок потреби в оборотних коштах.
При перевищенні доходів над видатками сума перевищення спрямовується на поповнення резервного капіталу. При перевищенні видатків над доходами визначається сума нестачі фінансових коштів та джерела їх покриття.
В ринкових умовах невід’ємним етапом фінансового планування по-винне стати бюджетування.
Під бюджетуванням у сучасних умовах господарювання слід розуміти планування діяльності підприємства шляхом розробки системи взаємопов’язаних бюджетів, комплексно орієнтованих на ринкові потреби і покликаних забезпечити стійкий фінансовий стан і поступальний розвиток підприємства відповідно до його головної місії та статутних завдань. Сам бюджет являє собою плановий документ, що відображає у вартісних показниках майбутні господарські операції підприємства та фінансові результати, пов’язані з їх реалізацією.
На підприємстві можуть розроблятися бюджети різних рівнів, а при формуванні окремих із них поряд із вартісними можуть використовуватися і натуральні показники.
Бюджет, як і будь-який з інструментів управління фінансовою діяльністю підприємства, базується на науково обґрунтованих принципах, практичне застосування яких є необхідною умовою ефективності процесу бюджетування.
Найважливішими серед таких принципів є:
принцип повноти – полягає у тому, що розроблення бюджету має охоплювати всі сторони діяльності та усі підрозділи підприємства. На підприємстві можуть розроблятися різні види бюджетів. Залежно від об’єкта охоплення це можуть бути загальний (зведений) бюджет підприємства та функціональні бюджети окремих його підрозділів;
принцип реальності, який виходить із необхідності пріоритету реалізації продукції над її виробництвом та врахування обмеженості ресурсів, які є в розпорядженні підприємства;
принцип інтегрованості, що зумовлюється потребами тісного взаємозв’язку (як горизонтально, так і вертикально) між різними видами і рівнями бюджетів. Виконання цього принципу означає: при розробленні бюджетів нижчого рівня (наприклад, бюджети окремих підрозділів підприємства) обов’язково повинні враховуватися завдання, передбачені бюджетом вищого рівня (бюджет підприємства). Аналогічно і в часовому плані розроблення короткострокових (поточних) бюджетів здійснюється, базуючись на завданнях, передбачених більш довгостроковими (стратегічними) бюджетами;
принцип гнучкості, який припускає при розробленні й виконанні бюджетів можливість їх коригування при зміні внутрішніх чи зовнішніх умов діяльності підприємства. Адже не секрет, що сьогодні в Україні часті зміни нормативно-правового поля, особливо у сфері податкового законодавства, змушують підприємства іноді радикально міняти правила гри, що, безперечно, спричиняє зміни у їх фінансовому менеджменті;
важливим для процесу бюджетування є принцип економічності, оскільки між результатами самого бюджетування та витратами грошей і часу на його здійснення має бути раціональне співвідношення. Забезпеченням цього може бути розробка раціональних форм бюджетів, вилучення дублю-ючої та неістотної, за певних умов, інформації, а головне – ефективна організація всього досить складного процесу бюджетування.
Найважливішим завданням всього процесу бюджетування є формування і реалізація стійкого беззбиткового основного бюджету з бездефіцитним варіантом обігу коштів (фінансових потоків).
Основний бюджет – це фінансове, кількісно визначене вираження маркетингових і виробничих планів, необхідних для досягнення визначеної мети. За оцінками спеціалістів, підприємства, які не формують річних бюджетів, втрачають за рік до 20 % своїх доходів.
Щоб уникнути подібних втрат, керівництво фірми мусить завжди мати достатньо достовірну інформацію про поточні та майбутні грошові потоки, постійно порівнювати бюджет із фактичними даними, аналізувати відхилення, посилювати сприятливі й зменшувати несприятливі тенденції, удосконалювати методологію планування.
Забезпечення ритмічного безперервного функціонування підприємства в умовах динамічних змін потребує постійного спостереження за надходженням коштів, виділенням конкретного виду діяльності, що забезпечує пози-тивний грошовий потік, прогнозування його обсягів та приблизних термінів надходження.
Загалом, формування основного (загального) бюджету підприємства включає розробку трьох обов’язкових фінансових документів:
прогноз звіту про прибутки і збитки;
прогноз звіту про рух коштів;
прогноз балансового звіту.
Процес бюджетування умовно можна поділити на дві складові:
підготовка операційного бюджету;
підготовка фінансового бюджету.
Формування операційного бюджету включає розробку таких елементів:
бюджет продажу;
бюджет виробництва;
бюджет виробничих запасів;
бюджет прямих витрат на матеріали;
бюджет загальновиробничих накладних витрат;
бюджет прямих витрат на оплату праці;
бюджет витрат на збут;
бюджет адміністративних витрат;
звіт про фінансові результати.
Складовими фінансового бюджету є:
інвестиційний бюджет;
бюджет потоку грошових коштів (касовий);
балансовий звіт.
Логічну послідовність процесу бюджетування подано на рис. 10.3.
Найпершим кроком у складанні основного бюджету є бюджет продажу. Попередній етап при розробленні бюджету продажу – прогноз обсягів продажу, який здійснюється на підставі аналізу різноманітних факторів мікро- і макроекономічного характеру. На прогноз обсягів продажу впливають:
обсяги продажу попередніх періодів;
наявні виробничі потужності;
залежність продажу від загальноекономічних показників, рівня зайнятості, цін, рівня особистих доходів та ін.;
відносна прибутковість продукції (кожного виду продукції);
вивчення ринку, рекламна кампанія;
цінова політика, якість продукції;
конкуренція;
сезонні коливання;
довгострокові тенденції продажу для різних товарів.
Рис. 10.3. Блок – схема формування основного бюджету
Бюджет продажу включає очікуваний грошовий потік від продажу, який надалі увійде до дохідної частини бюджету потоків грошових коштів.
Виходячи з бюджету продажу, складається бюджет виробництва – план випуску продукції у натуральних показниках. Він враховує виробничі потужності, збільшення чи зменшення запасів (бюджет виробничих запасів), а також величину зовнішніх закупівель. При цьому розрахунок обсягу випуску продукції відбувається таким чином:
Необхідний обсяг випуску продукції = очікуваний обсяг продажу + фактичний запас готової продукції на кінець періоду – необхідний запас готової продукції на початок періоду.
При складанні бюджету прямих витрат на матеріали враховується розподіл витрат на прямі і непрямі. При цьому до прямих належать витрати на сировину і матеріали, з яких безпосередньо виробляється кінцевий продукт, заробітна плата основного виробничого персоналу, більша частина загальновиробничих витрат.
Бюджет прямих витрат на матеріали формується на основі виробничого бюджету і бюджету продажу. Він, як правило, складається з урахуванням термінів і порядку погашення кредиторської заборгованості за матеріали.
Бюджет загальновиробничих накладних витрат відбиває обсяг усіх витрат, пов’язаних із виробництвом продукції, за винятком прямих витрат на матеріали та оплату праці. Загальновиробничі накладні витрати включають постійну і змінну частини.
Постійна частина планується виходячи з потреб виробництва, змінна – як норматив, наприклад, від витрат на оплату праці основних виробничих працівників.
Бюджет загальновиробничих накладних витрат зазвичай включає такі стандартні статті, як: амортизація, оренда виробничого обладнання, страхування, додаткові виплати робітникам, оплата продуктивного часу та ін.
Розрахунок витрат на збут (реклама, комісійні торгових агентів, транспортні послуги) має співвідноситися з обсягом продажу. Більшість витрат, пов’язаних зі збутом продукції, планується як частка від обсягу продажу, за винятком платежів за орендну складських приміщень. Розмір планової частки залежить від життєвого циклу продукції.
Бюджет адміністративних витрат включає витрати, не пов’язані з виробничою чи комерційною діяльністю підприємства (наприклад, витрати на утримання відділу кадрів, юридичного відділу, відділу комп’ютерного забезпечення, освітлення та опалення споруд невиробничого призначення, відрядження, послуги зв’язку, податки й відсотки за кредити, що відносяться на собівартість, і т. ін.). Більшість управлінських витрат має постійний характер, а змінна частина витрат, якщо вона є, планується як частка (наприклад, від обсягу продажу).
Бюджет виробничих запасів містить інформацію, що необхідна для підготовки двох заключних фінансових документів основного бюджету:
прогнозу звіту про рух грошових коштів – у частині підготовки даних щодо виробничої собівартості реалізованої продукції;
прогнозу балансового звіту – в частині підготовки даних про стан нормованих обігових фондів (сировини, матеріалів і запасів готової продукції) на кінець планового періоду.
Обсяг незавершеного виробництва визначається виходячи з технолог-гічних особливостей виготовлення продукції.
Складання бюджету потоків грошових коштів – один із найважливіших і найскладніших кроків у бюджетуванні, за основу йому служить прогноз обсягу продажу. Надходження від основної діяльності визначаються з урахуванням змін у дебіторській заборгованості, видатки – з урахуванням змін у кредиторській. Окремо необхідно розрахувати надходження і видатки від фінансової та інвестиційної діяльності. При здійсненні прогнозу руху грошових коштів прямим методом із суми всіх витрат вилучається амортизація.
На основі аналізу складених бюджетів та отриманих фактичних значень показників керівництво підприємства може побачити всю картину фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому і його структурних підрозділів.
Застосування бюджетного методу в процесі управління фінансовою діяльністю підприємства сприяє підвищенню її ефективності, забезпеченню високого рівня конкурентоспроможності, дає можливість наперед спрогнозувати потребу у фінансових ресурсах підприємства, а отже, забезпечує резерв часу для пошуку найвигідніших джерел цього фінансування.