4.3. Виробнича структура підприємства

Кожне промислове підприємство, у тому числі і фармацевтичне, складається з виробничих підрозділів – цехів, ділянок, обслуговуючих господарств, органів управління, організацій і установ, що покликані задовольняти потреби працівників підприємства і членів їхніх родин.

Комплекс виробничих підрозділів, організацій з управління підприємством і обслуговування працівників, їх кількість, величина взаємозв'язку та співвідношення між ними по розміру зайнятих площ, чисельності працівників і пропускній здатності являють собою загальну структуру підприємства.

Виробнича структура підприємства – це сукупність основних, допоміжних і обслуговуючих підрозділів підприємства, яка забезпечують переробку сировини, основних і допоміжних матеріалів на готову продукцію. Характер побудови підрозділів та їх кількість визначається такими формами організації виробництва, як: спеціалізація, концентрація, кооперування, комбінування.

Укрупнена виробнича структура фармацевтичного підприємства наведена на рис. 4.2. Виробнича структура підприємства, визначає рівень продуктивності праці, витрат виробництва, ефективність експлуатації техніки при певних техніко-економічних і економіко-географічних умовах матеріального виробництва.

До виробничих відділів відносяться цехи, ділянки, лабораторії, у яких проходить контрольні перевірки та дослідження, основна продукція що виготовляється підприємством, комплектуючі вироби, що постачаються зі сторони, матеріали та напівфабрикати, запасні частини для обслуговування виробів і ремонту в процесі експлуатації; виробляються різні види енергії для технологічних цілей і т.п.

До підрозділів, що обслуговують працівників, відносяться житлово-комунальні відділи, їхні служби, кухні, їдальні, буфети, дитячі сади та ясла, санаторії, пансіонати, будинку відпочинку, профілакторії, медсанчастини, спортивні суспільства, відділи технічного навчання та навчальні заклади, що займаються підвищенням виробничої кваліфікації, культурного рівня робітників, інженерно-технічних працівників і службовців.

Головною структурною виробничою одиницею підприємства (крім підприємств із безцеховою структурою управління) є цех – відокремлена в адміністративному відношенні ланка, що виконує визначену частину загального виробничого процесу (стадію виробництва).

Виробнича структура повинна постійно удосконалюватися під впливом змін в техніці, технології, формах організації виробничих процесів.

Рис. 4.2. Укрупнена виробнича структура фармацевтичного підприємства з предметнотехнологічним принципом побудови цехів (фрагмент)

При формуванні виробничих структур необхідно враховувати цілу низку факторів, що визначають вимоги до побудови раціональних структур.

Фактори зовнішнього середовища – це економічні, правові, науково-технічні, соціально-культурні, екологічні. Факторами внутрішнього середовища є – мета і стратегія розвитку підприємства, ресурсні обмеження, продукція, технологія, чисельність персоналу, потужність виробництва й ін.

Фактори, що впливають на формування виробничої структури підприємства:

1. Конструктивні і технологічні особливості продукції, її вид визначають характер виробничих процесів і тим самим безпосередньо впливають на склад основних цехів. Чим складніше конструкція і технологія виготовлення виробів, тим складніші внутрівиробничі зв'язки та залежності, розквітніше структура підприємства. Габаритні розміри і маса продукції, що випускається, також істотно впливають на структуру підприємства, тому що ними визначається вид технологічного обладнання, габаритні розміри та конструкція будинків, транспортних засобів, розміри і склад складського господарства.

2. Обсяг випуску продукції.

3. Спеціалізація та кооперація з іншими підприємствами. Чим вище рівень спеціалізації підприємства, чим більш однорідну продукцію воно випускає, тим за інших рівних умов менше в його складі різнойменних виробничих цехів і простіше виробнича структура, і, навпаки, чим більш універсальне підприємство, тим розвітніша та складніше його структура. Кооперування підприємства з іншими підприємствами обмежує розмаїття його виробничих процесів і усуває необхідність наявності у його складі тих або інших цехів.

4. Рівень механізації й автоматизації виробничих процесів, тобто наявність на підприємстві системи машин, потокових і автоматичних ліній. Для таких підприємств характерні предметно-замкнуті цехи та ділянки.

5. Район місцезнаходження підприємства. Вплив цього фактора полягає в тому, що для підприємств, які знаходяться в промислово- розвитих центрах, не обов'язкова така розвита виробнича структура, яку змушені мати підприємства у вилучених і освоюваних районах.

6. Розвиток техніки та технології.

7. Організаційне середовище.

Сукупність організаційних і структурних рішень залежить від цілей, стратегії і напрямків підходу до процесу виробництва. Розрізняють орієнтацію на виготовлення продукту (традиційний підхід) і операційний підхід з орієнтацією виробництва на інтеграцію процесу від одержання замовлення клієнта до постачання йому виготовленої продукції.

Виробничий підхід, прийнятий в управлінні, змінює і розширює традиційне розуміння процесів виробничих, технічних, економічних, управлінських служб, а також допоміжних і обслуговуючих виробництв підприємства.

Застосування цього підходу до побудови виробничих структур дозволяє орієнтувати їх на цільові проблеми, закріплювати за підрозділами підприємства операції на час досягнення поставленої мети, скорочувати кількість рівнів ієрархії. Цей підхід сприяє розширенню взаємозв’язків між підрозділами і створює широкі можливості для інтеграції, що забезпечує повноту інформації про потреби клієнтів і виробничі (сервісні) процеси, пов’язані з задоволенням цих потреб.

Базою формування виробничих структур фармацевтичного підприємства є виробничий процес виготовлення лікарських засобів. Складові фази цього процесу – заготівельна, обробна, складська, дослідна – дозволяють перетворити вихідні ресурси в готову продукцію.

Виробнича структура знаходиться в постійному розвитку під впливом змін в техніці, технології, формах організації виробничих процесів.

Залежно від форми спеціалізації виробничі підрозділи підприємства можуть бути організовані за наступними принципами:

• технологічним;

• предметним;

• змішаним (предметно-технологічним) (рис. 4.3.).

Рис. 4.3. Види організації виробничих структур.

Характеристика різних виробничих структур наведена в табл. 4.2.

Виробнича структура фармацевтичного підприємства відрізняється від виробничих структур інших підприємств технологічними особливостями лікарських засобів і виробів медичного призначення; обсягом випуску лікарських препаратів; спеціалізацією та кооперуванням з іншими підприємствами; рівнем механізації та автоматизації виробничих процесів.

Фармацевтичне підприємство спеціалізується на використанні технологічної виробничої структури, що пов’язано особливостями фармацевтичного виробництва, вимогами міжнародних правил GMP та перевагами технологічної структури виробництва (забезпечення оптимального завантаження обладнання та використання матеріалів; висока кваліфікація робітників тощо).

Таблиця 4.2.

Характеристика виробничих структур підприємства

Принцип організації виробничої структури	Сутність виробничої структури	Переваги виробничої структури	Недоліки виробничої структури	Місце використання виробничої структури
Технологічний	Визначення чіткої технологічної відокремленості, тобто виділення окремих операцій або робіт. Обладнання розташовується відповідно виконанню однорідних технологічних операцій і його формують по однотипних групах	полегшує керівництво цехом або ділянкою: майстер, який відповідає за групу однорідного обладнання, може усебічно вивчити цю групу; при надмірному завантаженні одного обладнання робота може бути передана на будь-яке обладнання, що є вільним; дозволяє маневрувати розміщенням людей; полегшує перебудову виробництва з однієї номенклатури виробів на іншу.	1) при великій розмаїтості продукції потрібні часті переходи від одних технологічних операцій до інших. Це вимагає додаткового часу на переналагодження обладнання, подовжує цикл виготовлення продукції, ускладнює планування та виробничі зв'язки підрозділів і т.п. 2) виникнення зустрічних маршрутів; 3) ускладнення виробничих взаємозв'язків цехів; 4) витрати часу на переналагодження обладнання.	Застосовують в умовах одинич–ного та дріб–носерійного типу виробництва з великою номенклатурою продукції.
Предметний	Обладнання розташовується послідовно виконанню технологічних операцій. Цеха поділяються на окремі предметні ланцюги. Обладнання розташовується таким чином, щоб забезпечити прямоточність руху виробів.	1) спрощує та обмежує форми виробничих взаємозв'язків між цехами; 2) скорочує шлях руху виробів; 3) спрощує та удешевшує міжцеховий і цеховий транспорт; 4) зменшує тривалість виробничого циклу; 5) підвищує відповідальність працівників за якість робіт.	неповне завантаження обладнання на окремих операціях унаслідок невеликого обсягу робіт.

Продовження таблиці 4.2.

1	2	3	4	5
		6) дозволяє розставити обладнання по ходу техно–логічного процесу, застосувати високопродуктивне обладнання, інструменти, пристосування. Усе це, у кінцевому рахунку, за–безпечує збільшення випуску продукції, підвищення продук–тивності праці та зниження собівартості виробів. Розміщення обладнання по ходу виконання технологічних опера–цій різко скорочує шлях руху оброблюваних виробів і витрати часу на їхнє транспортування. Виникають сприятливі перед–умови для організації потокових і автоматичних ліній, більш повно використовується обладнання, робітники спеціалізуються на виконанні вузького кола операцій, у результаті чого підвищується їхня кваліфікація, поліпшується організація праці, підсилюється відповідальність за якість продукції, що випускається.
Змішаний (предметно-технологічний)	Характеризується наявністю на підприємстві основних цехів, які організовані за предметним, та технологічним принципами.	1)зменшення обсягів внутрі–цехових перевезень; 2) ско–рочення тривалості виробничого циклу виготовлення продукції; 3)поліпшення умов праці; 4) більш високий рівень завантаження обладнання; 5) зростання продуктивності праці; 6) зниження собівартості виробів.		Застосовується в масовому виробництві

При використанні предметного принципу підрозділи фармацевтичного підприємства спеціалізуються на виготовленні окремого виду лікарських препаратів, а обладнання при цьому розташовується в послідовності здійснення технологічного процесу таким чином, щоб забезпечити прямоточність руху предметів праці. Перевагами предметної виробничої структури є, по–перше, диспетчеризація виробництва та міжцехове оперативно–календарне планування, по–друге, кожний цех повністю відповідає за випуск закріплених за ним лікарських препаратів у встановлені терміни та визначеної якості, по–третє скорочення тривалості виробничого циклу. Недоліками є: збільшення кількості обладнання, ускладнення внутрішньоцехового керування тощо.