Питання до самоконтролю
Перелічте принципи, яких необхідно дотримуватися у відносинах з постачальниками.
Проаналізуйте способи постачання закуповуваних матеріалів.
Розкрийте механізм традиційної системи організації матеріально-технічного забезпечення.
Перерахуйте показники, що характеризують ефективність матеріально–технічного забезпечення підприємства.
Визначте резерви економії матеріальних ресурсів підприємства.
Охарактеризуйте основні відмінні риси показників локальної і питомої матеріалоємності продукції.
Визначте головні фактори впливу на матеріаломісткість продукції.
Охарактеризуйте сутність і завдання відділу матеріально–технічного забезпечення підприємства.
Визначте основні напрямки скорочення втрат матеріальних ресурсів на підприємствах.
Охарактеризуйте особливості основних напрямків реалізації резервів економії ресурсів для різних галузей промисловості.
Глава 8. Нематеріальні ресурси і активи підприємства
8.1. Сутність і об’єкти нематеріальних ресурсів
В умовах насичення ранку різноманітними товарами підприємство повинно постійно удосконалювати можливість виробництва, просування і реалізації своїх товарів і послуг. Дійовим механізмом у боротьбі за досягнення конкурентних переваг є ефективне використання усіх видів ресурсів, в тому числі і нематеріальних.
Нематеріальні ресурси підприємства – складова частина потенціалу підприємства, яка забезпечує економічну користь протягом тривалого періоду і має ту особливість, що в них відсутня матеріальна основа одержання прибутку (доходу) та не визначені майбутні розміри цього прибутку (доходу).
По своїй природі нематеріальні ресурси (нематеріальні активи) виникають як результат нових унікальних знань у любій формі, або як наслідок винятковості (природної або органічної).
Відповідно до визначення, що міститься в Міжнародних стандартах оцінки МСО 2003, нематеріальні активи являють собою інтереси, що містяться в нематеріальних об’єктах (навичках менеджменту та маркетингу кредитних рейтингах, гудвілі та різноманітних юридичних правах або інструментах (товарних знаках, авторських правах, патентах, контрактах ).
Класифікація нематеріальних активів (ресурсів) здійснюється за такими напрямками:
За складом нематеріальні активи розподіляються за такими напрямками
інтелектуальна власність,
майнові права;
відкладені, або відстрочені витрати;
гудвіл.
Інтелектуальна власність являє собою сукупність прав на інтелектуальний продукт і складається із промислової власності, авторського права і суміжних прав, а також об’єкти, які не мають спеціального правового захисту.
1. Об’єкти промислової власності:
– винаходи, об’єктами яких можуть бути продукти (пристрої, речовини, мікроорганізми та ін.);
– корисні моделі, об’єктами яких є конструктивне вирішення пристрою або його складових частин;
– промислові зразки – нове художньо–конструктивне вирішення виробів, коли досягається єдність технічних та естетичних властивостей;
– товарні знаки та знаки обслуговування – оригінальні позначення. За допомогою яких товари і послуги одних виробів відрізняються від однорідних товарів і послуг інших виробів.
Основними вимогами до товарних знаків та знаків обслуговування являються: їх новизна, оригінальність і охоронопригодність, тобто можливість офіційної їх реєстрації.
Центральне місце належить винаходам. Об’єктами винаходів можуть бути продукт і спосіб. Виділяють декілька основних видів продуктів, які можуть стати об’єктами винаходів:
пристрій (машина, механізм, прилад):
речовина (з’єднання, суміші, розчини, сплави);
штам мікроорганізмів, культура кліток рослинного і тваринного походження і ін.
Для визначення патентоспроможності винаходу в Україні установлені критерії:
наявність новизни винаходу;
наявність певного рівня винаходу;
промислова придатність винаходу.
Об’єкти, що охороняється авторським або суміжними правами. До складу таких об’єктів відносяться твори науки, літератури і мистецтва незалежно від їх обсягу, жанру, призначення, мети створення, які можуть існувати в промисловій, усній, образотворчій та об’ємно–просторовій формі.
Суміжні права – це права, які примикають до авторського права і є похідними від нього. Вони поділяються на три види: права виконавців, права виробників, права організації радіомовлення і ін.
Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності до складу яких належить результати творчої діяльності людини, які не мають спеціального правового захисту:
– фірмові найменування – стаж позначення підприємства або особи від імені якої здійснюється виробнича та інша діяльність;
– ноу–хау (знання чи досвід технічного організаційного, виробничого і економічного характеру, що можу бути практично використані і принести власникові певні переваги. Об’єктами ноу–хау являються посібники, рецепти, формули тощо, а також незапатентовані винаходи;
– комерційна таємниця (відомості безпосередньо пов’язанні з діяльності підприємства, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам).
Класифікацію об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ) наведено на рис. 8.1.
Майнові права – прав користування земельними ділянками, природними ресурсами, водяними об’єктами, підтвердження яких є ліцензія, орендні права.
Відкладені, або відстрочені, витрати - організаційні витрати, що здійснюються в момент створення підприємства (наприклад, витрати, пов'язані з утворенням юридичної особи - гонорари юристам за складання установчих документів, послуги за реєстрацію фірми і т. ін.).
Рис. 8.1. Класифікація об’єктів інтелектуальної власності
Гудвіл може бути визначений як сукупність тих елементів бізнесу або персональних якостей, які стимулюють клієнтів продовжувати користуватися послугами даного підприємства або даної особи і приносять фірмі прибуток понад того, який потрібний для одержання розумного доходу на всі інші активи підприємства, включаючи доход на всі інші нематеріальні активи, що можуть бути ідентифіковані й окремо оцінені . Часто гудвіл розглядається як вартість ділової репутації підприємства, його ділових зв'язків, популярності найменування, товарного знаку .
У стандартах бухгалтерського обліку гудвіл розуміється як інструмент відображення в звітності різниці між ціною продажу та балансовою вартістю активів, якщо цю різницю неможливо визнати як самостійну суму однієї чи декількох; інвентарних одиниць нематеріальних активів.
Гудвіл може або співвідноситися з усім бізнесом, або з особою, що керує бізнесом (персональний гудвіл). У першому випадку можливе його передавання іншій особі при продажу такого бізнесу (і занесення у фінансову звітність). В другому випадку гудвіл не може бути відчужений від свого носія, не передається при продажу і не включається в розрахункову вартість, крім випадків, коли власник продовжує працювати в бізнесі;
2. За строком корисного використання виділяють нематеріальні активи:
– функціонуючі (працюючі) – об'єкти, використання яких прино–сить підприємству доход у дійсному періоді;
– нефункціонуючі (непрацюючі) – об'єкти, що не використо–вуються з якихось причина, але можуть використовуватися в май–бутньому;
3. За оборотністю (тривалістю використання) виділяють нематеріальні активи:
– поточні - об'єкти, що використовуються в діяльності підприємства не більше року, тому що швидко втрачають свою споживчу вартість. Вони включаються в поточні витрати
підприємства;
– довгострокові - об'єкти нематеріальних активів, що використовуються в діяльності підприємства більше року. Їх вартість частинами переноситься на вартість виробленого з їх допомогою продукту (амортизується);
4. За ступенем відчуження нематеріальні активи поділяються на:
– відчужувані - об'єкти нематеріальних активів, що здатні цілком передаватися при їх продажу, передаванні, оренді;
– невідчужувані - об'єкти нематеріальних активів, що залишаються у власності підприємства-власника при частковому переданні прав на їх використання;
5. За ступенем впливу па фінансові результати підприємства:
– об'єкти нематеріальних активів, здатні приносити доход безпосередньо, за рахунок упровадження їх в експлуатацію;
– об'єкти нематеріальних активів, які опосередковано впливають на фінансові результати;
6. За ступенем правової захищеності:
– нематеріальні активи, що захищаються охоронними документами (авторськими правами);
– нематеріальні активи, не захищені охоронними документами (авторськими правами);
7. За ступенем вкладення індивідуальної праці працівниками даного підприємства нематеріальні активи поділяються на:
– власні - об'єкти, що розроблені особисто працівниками або засновниками підприємства;
– пайові - об'єкти, розроблені разом з іншими фізичними або юридичними особами на пайових умовах;
– придбані зі сторони - об'єкти, що отримані від інших фізичних або юридичних осіб, за плату або безоплатно.
Юридичний захист об’єктів інтелектуальної власності полягає у забороні використання нематеріальних активів без дозволу їхнього власника або їх підробки. Право власності на виконання винаходи, корисні та промислові зразки засвідчується шляхом видачі державним органом (патентним відомством) спеціального охоронного документу патенту винахіднику, яким підтверджує право його власника на відповідний об’єкт інтелектуальної власності.
Передача права власності на використання нематеріальних активів іншими суб’єктами здійснюється у формі ліцензійної угоди – договору, згідно з яким власник нематеріального активи передає іншій особі ліцензію на використання своїх прав на патенти, товарні знаки та знаки обслуговування тощо.
Ліцензія – це дозвіл на використання нематеріального активу протягом певного періоду за обумовлену винагороду.
Ефективне використання нематеріальних ресурсів надає підприємству значні переваги у конкурентній боротьбі за ринки збуту товарів, підвищення їх привабливості і довіри до виробництва з відомою маркою і товарним знаком.