5. Захист права інтелектуальної власності Види захисту:

• Неюрисдикційний: - самозахист особи, права якої порушені, наприклад, відмова внести певні зміни до твору, відмова від виконання договору.

• Юрисдикційний: - захист порушених прав судом та іншими уповноваженими на це органами.

Забезпечення недоторканності твору. Автор має право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а також супроводженню твору без його згоди ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо. У разі смерті автора недоторканність твору охороняється особою, уповноваженою на це автором, або спадкоємцями автора, а також іншими заінтересованими особами (ст. 439 ЦК).

У разі порушення права інтелектуальної власності суд може постановити рішення про:

• застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню;

• зупинення пропуску через митний кордон товарів;

• вилучення з цивільного обороту товарів, матеріалів та знарядь;

• застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності з урахуванням вини особи;

• опублікування в засобах масової інформації відомостей про це порушення.

Найбільш розповсюдженими видами таких порушень є:

• піратство у сфері авторського права та суміжних прав – опублікування, відтворення, розповсюдження контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм без ліцензії,

• плагіат – оприлюднення (опублікування), повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

• порушення умов договору щодо використання об'єктів авторського права.

Тема 23. Правові інститути права інтелектуальної власності

План

1. Авторське право

2. Суміжні права

3. Патентне право

4. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг

1. Авторське право

Авторське право – це один з інститутів цивільного права, що регулює особисті немайнові та майнові відносини, пов'язані зі створенням і використанням творів літератури, науки і мистецтва, що мають творчий характер та виражені в будь-якій об'єктивній формі (письмовій, усній, відеозапис тощо), щоб його можна було б сприймати, відтворювати.

Об'єктами авторського права є твори, а саме:

• літературні та художні твори, зокрема:

романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

• комп'ютерні програми;

• компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

• інші твори, нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності: сорти рослин, топографії інтегральних мікросхем, комерційна таємниця, ноу-хау тощо.

Не визнаються об'єктами авторського права: офіційні документи, закони, судові рішення, офіційні символи, знаки, ордени, прес-інформація, твори народної творчості.

Твір як об'єкт авторського права – це результат творчої праці, комплекс ідей, думок, образів, поглядів тощо, який має правову охорону незалежно від цінності твору, його рівня, змісту, способу вираження, завершеності, оформлення (опублікований чи ні). Літературна діяльність не підлягає будь-якій перевірці відповідно до вимог закону, оскільки оцінка твору буде дана суспільством. Об’єктом захисту є форма твору, а не зміст. Не вважається порушенням права на твір, якщо хтось викладе зміст опублікованої статті іншими словами у формі доповіді або використовує винахід, суть якого була викладена у статті достатньо повно. Авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі.

Суб'єктом авторського права є автор твору як первинний суб’єкт та йому належать особисті немайнові права. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом. Презумпція авторства – це передбачення, що автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору за відсутності доказів іншого. Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Співавтори мають авторські права на твір, створений у співавторстві, спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Частина твору, створеного у співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору. Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення. Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.

Реєстрація результатів інтелектуальної власності. Авторське право виникає з моменту створення твору. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом. Ні сама діяльність, ні її результати не підлягають обов'язковій державній реєстрації, ліцензуванню, однак автор може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах у Державному департаменті інтелектуальної власності. Свідоцтво про реєстрацію прав авторства може бути визнане недійсним лише у судовому порядку.

Не визнаються об'єктами авторського права:

- задуми, ідеї, концепції творця, не виражені у форму, офіційні документи, закони, судові рішення, офіційні символи, знаки, ордени, прес-інформація, твори народної творчості.