3. Характеристика окремої групи заходів захисту права власності

3.1. Позов про визнання незаконним правового акта, що порушує право власності – це вимоги власника майна до публічної влади (державних органів чи органів місцевого самоврядування) про відновлення порушеного права власності, а у разі неможливості відновлення попереднього становища – відшкодування майнової та моральної шкоди, внаслідок невідповідності законові правового акта цих органів. Якщо внаслідок прийняття такого акта майно не вибуло з володіння, то такий позов вважається негаторним.

3.2. Позов про захист інтересів власників у надзвичайних ситуаціях – це вимога компенсації власником земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель у зв'язку із зниженням цінності цих об'єктів у результаті діяльності, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі. Відповідачем за цим позовом є фізична або юридична особа, діяльність якої призвела до зазначених наслідків.

Тема 21. Обмежені речові права

План

1. Поняття обмежених речових прав та їх ознаки

2. Види обмежених речових прав

2.1. Право володіння

2.2.Сервітут

2.3. Емфітевзис

2.4 Суперфіцій

2.5. Інші обмежені речові права

1. Поняття обмежених речових прав та їх ознаки

ЦК передбачає такі види речових прав, як право власності і речові права на чуже майно. Та якщо право власності є основним та найбільш повним правом, то у порівнянні з правом власності речові права на чуже майно є обмеженим правом невласника на речі, що належать іншій особі. Причому ця інша особа – власник має обтяження щодо свого права власності, вона зобов’язується надавати у користування речі, що належать їй на праві власності.

Речові права на чужі речі мають такі ознаки:

• Обтяжують право власності. Таке право слідує за річчю та не припиняється, якщо право власності переходить до інших осіб, за деякими винятками.

• Здійснюються незалежно від волі власника.

• Здійснюються у певних межах, встановлених законом або договором.

• Захищаються від усіх осіб, у тому числі від власника.

Обмежені речові права – це визначена договором, законом, заповітом або рішенням суду міра можливої поведінки управомоченої особи по здійсненню обмежених за обсягом правомочностей речового характеру стосовно вигод чужих речей, а власник цих речей не позбавлений прав власності на ці речі, однак обтяжений обов’язком не перешкоджати здійсненню цих прав. Правове регулювання цих обмежених речових прав спрямовано на вирівнювання правового статусу учасників майнових відносин, які не можуть бути задоволені іншим способом, захист «слабкої» сторони у відносинах, більший захист осіб, позбавлених певних благ, від свавілля власників, що мають певні майнові переваги.

Відмежування обмежених речових прав від обмежень прав власника слід здійснювати за таким критерієм. Обмеження прав власника здійснюється з метою захисту суспільних інтересів, загального блага, встановлені приписом закону, а речові права на чужі речі спрямовані на захист окремих осіб, встановлюються переважно договором, заповітом та диспозитивними нормами закону. Тому для власника речей, щодо яких існують обмежені речові права інших осіб, такі їх права є обтяженням права власності.