Представник не може вчиняти такі правочини:

• право на вчинення яких не має особа, яку він представляє;

• які за своїм змістом можуть бути укладені лише особисто тією особою, яку він представляє (наприклад: заповіт, довіреність, довічне утримання, трудовий договір, укладення шлюбу, усиновлення).

• у яких він здійснює свої інтереси або інтереси іншої особи, представником якої він одночасно є. (наприклад: опікун з підопічним). Виняток: комерційне представництво.

Комерційне представництво – це представництво особою, яка постійно та самостійно виступає від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.

Передоручення. Представник зобов’язаний особисто вчинити дію, передбачену наданим йому повноваженням, також він може передоручити її здійснення іншій особі, якщо таке передоручення передбачене договором або дозволене тим, кого представляють, або ґрунтується на актах цивільного законодавства, якщо це зумовлено метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Передоручення здійснюється шляхом видачі довіреності представником своєму заміснику або шляхом внесення зміну договір доручення або інший, що є підставою представництва. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, коли закон допускає інше посвідчення (на одержання зарплати тощо). Представник, який передав свої повноваження іншій особі, мусить повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про цю особу. Невиконання цього обов’язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні.

4. Види представництва:

• Добровільне (договірне) – це представництво здійснюється на підставі договору, за яким дієздатна особа, яка сама здатна вчиняти правочини, використовує для їх вчинення представника на власний розсуд. Зазначене добровільне представництво може здійснюватися на підставі договору, зокрема договору доручення, та довіреності або акту органу юридичної особи (наприклад: посадової інструкції). Для комерційних представників закон допускає одночасне представництво різних сторін правочину за їх згодою і в інших випадках, встановлених законом.

• Обов'язкове (представництво за законом) – це представництво існує незалежно від волевиявлення особи, яку представляють (н: представництво батьками, опікунами осіб, які не мають повної дієздатності, представництво опікуном майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідомо). Обсяг повноважень представника та їх зміст при обов'язковому представництві визначаються законом. Різновидом обов'язкового представництва є так зване статутне представництво, за яким представниками виступають уповноважені організації, яким їхніми установчими документами надано право представляти інтереси членів цих організацій. До вказаного представництва слід віднести представництво об'єднаннями громадян законних інтересів своїх членів (учасників) у державних та громадських органах.