4. Український народ як учасник цивільно-правових відносин

Конституція України та ЦК закріплює право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони. Український народ є особливим учасником цивільно-правових відносин а саме відносин власності, оскільки наділений особливими повноваженнями вирішувати питання про зміну території України, та тільки в цьому випадку Український народ здійснює свої повноваження шляхом проведення всеукраїнського референдуму (ст. 73 Конституції України). Щодо інших об'єктів державної і комунальної власності, Український народ здійснює право володіння і користування через форми безпосередньої демократії (вибори тощо).

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. (статті 13, 142, 143 Конституції України). Верховна Рада України виступає одним з органів державної влади України, котрий здійснює права власника щодо об'єктів виключної власності народу України. Визначені органи діють як представник народу у сфері управління цим майном. Одночасно ці органи є представником держави та відповідно представником територіальної громади.

Законодавець тому ввів такого учасника правовідносин власності як Український народ, щоб не ототожнювати його з державою, оскільки народ має особливі повноваження щодо такого природного об'єкту як територія держави. Треба розрізняти такі об'єкти як земля, що є природним ресурсом та територією країни, від такого об'єкта як земельна ділянка, що може бути у приватної власності. Одночасно кожному громадянинові гарантується доступ до користування природними об'єктами права власності Українського народу відповідно закону, тобто встановлюється публічний порядок користування, обмежується їх обіг, підкоряється спеціальним правилам.

Тема 11. Об'єкти цивільних прав

План

1. Поняття об'єктів цивільних прав та правового режиму

2. Речі, тварини, майно як об'єкти цивільних прав

3. Гроші, валютні цінності та цінні папери як об'єкти цивільних прав

4. Майнові права як об'єкти цивільних прав

5. Нематеріальні блага як об'єкт цивільних прав.

6. Майновий комплекс підприємства як об’єкт правовідносин

1. Поняття об'єктів цивільних прав та правового режиму

У філософському розумінні об’єкт – це те, на що впливає суб’єкт, те, на що впливає його діяльність.

Об'єктами цивільних прав стає все те, з приводу чого виникають та здійснюються цивільні права та обов'язки, це ті явища (предмети) навколишнього світу, створені природою або результати діяльності учасників цивільного обороту, які мають корисні властивості, усвідомлені та освоєні людством.

Правовий режим об’єктів цивільного права – це встановлений законодавством певний порядок набуття, користування та межі розпорядження майном, що включає в себе визначення структури цього майна, порядок його придбання (формування), використання, вибуття, порядок звернення на нього стягнення кредиторів, реалізація інших правомочностей щодо майна.

Об’єктами цивільних прав, правове регулювання яких здійснюється у Розділі ІІІ Книги Першої ЦК «Об’єкти цивільних прав», є всі об’єктивні матеріальні та нематеріальні блага, у тому числі результати виконання роботи, результати надання послуги, щодо яких законодавством встановлений певний правовий режим.

Об’єкти цивільних правовідносин складаються з об’єктів суб’єктивних цивільних прав та обов’язків учасників цих правовідносин – це конкретні блага, із приводу яких в учасників цих правовідносин їх абстрактні можливості, потреби та необхідність перетворилися на суб’єктивні цивільні права та обов’язки внаслідок здійснення юридичних фактів (дій та подій). Якщо договір тільки укладається та юридичні факти як підстави виникнення цивільних прав ще не відбулися, то доречно вести мову не про об’єкти договору, а про предмет договору.

Існує спірна думка, що дії є об’єктом договору про надання послуг. Вважаємо, що дії, поведінку, діяльність або бездіяльність не можна визначати об’єктом чи предметом договорів та інших цивільно-правових відносин, дії є підставою виникнення суб’єктивних цивільних прав на блага, поряд з іншими юридичними фактами, та є фактичним змістом правовідносин. Дії, поведінка людини можуть визнаватися тільки об’єктом правового регулювання, про яке не йде мова у Розділі ІІІ Книги Першої ЦК «Об’єкти цивільних прав». Предметом за договором про надання послуг є не дія або діяльність, а результат, корисний ефект надання послуги, що споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності та невіддільний від процесу його надання (ст. 901 ЦК).

За правовим режимом об'єкти цивільних прав поділяються на:

а) об'єкти, що обертаються вільно; можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування, або іншим чином. В Україні діє загальна презумпція щодо вільного обороту об'єктів, якщо нема спеціальної вказівки закону про їх вилучення з обігу або обмеження обігу, або вони не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

б) об'єкти, обмежено оборотоздатні; вони визначені законом, можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом, ліцензією. До таких об'єктів, наприклад, відносять зброю, вибухові речовини, наркотичні та психотропні засоби тощо.

в) об'єкти, вилучені з обігу, які не можуть бути предметом цивільно-правових угод чи іншим чином переходити від однієї особи до іншої. Порушення цього правила тягне за собою визнання таких правочинів недійсними. Вилученими з обігу є об'єкти, які, згідно з законодавством, перебувають лише в державній власності, зокрема землі природно-заповідного фонду, об'єкти історико-культурної спадщини та художні цінності загальнодержавного значення, ядерні матеріали та об'єкти ядерної енергетики, тощо.