Тема 8. Юридичні особи

План

1. Розвиток вчення про юридичні особи

2. Ознаки юридичної особи

3. Правосуб'єктність юридичної особи

4. Створення юридичної особи

5. Порядок припинення юридичної особи

1. Розвиток вчення про юридичні особи

Традиційно виділяється три види суб'єктів цивільного права (фізичні особи, юридичні особи, держава). Історично всі суб'єкти цивільного права вийшли з фізичних осіб. Юридичними особами традиційно називали колективні суб'єкти як об'єднання громадян. Однак юридична особа – це індивідуальний суб'єкт. Воно виступає від свого імені й окремо від громадян, його що утворили, тим більше, що нерідко юридична особа утворюється не громадянами, а іншими юридичними особами. Юридична особа - це особливе утворення зі специфічними ознаками, зі спеціальними порядком створення та припинення. Юридичні особи з'явилися внаслідок потреби економічного обігу, що постійно розвивається. Ідея створення особливих організацій, союзів виникла ще у Стародавньому Римі. Хоч засновниками такої організації були декілька фізичних осіб, однак існування організації не залежало від змін її учасників, такі організації виступали у цивільному обігові від власного імені та мали неподільне відокремлене майно. На протязі всієї історії існування юридичних осіб проводилися наукові дослідження, головною проблемою яких є виявлення, хто або що є носієм властивостей юридичної особи. За “теорією фікції”, що розроблена Савиньї, одна велика група науковців не визнає існування деякого реального суб'єкта з властивостями юридичної особистості. вважає юридичну особу вигаданим суб'єктом права, абстрактним поняттям, законодавчим прийомом фікції, оскільки властивостями суб'єкта права (свідомістю, волею) у дійсності володіє тільки людина. І сучасні дослідники стверджують, що юридична особа є істотою безтілесною, а тому не може мати здатності до вираження самостійної волі, не може діяти сама, а тільки через своїх членів та органи. Друга група дослідників визнає існування реального суб'єкта з властивостями юридичної особистості. Наступна група дослідників, представником яких є Р. фон Ієринг, висунула «теорію інтересу», відповідно до якої права та обов’язки юридичної особи належать тим реальним фізичним особам, які фактично використовують спільне майно та отримують з нього вигоди. Їх загальний інтерес втілює юридична особа.

Початком переходу до ринкової економіки в Україні є визнання приватної власності на засоби виробництва, зрівняння приватної власності з державною. Найбільш придатною організаційно-правовою формою участі осіб у підприємництві є корпорації як об'єднання підприємницької діяльності людей та їх капіталів. Об'єднання людей, що мають капітал, з людьми, що мають професійний та підприємницький досвід, може привести до успіху у бізнесі. Однак, враховуючи, що об'єднання зусиль та майна різними людьми може привести до конфлікту, порушення інтересів, виникає необхідність правового регулювання цих відносин.

2. Ознаки юридичної особи

Щоб організація могла визнаватися юридичною особою, вона повинна мати сукупність характерних юридичних ознак:

1) Організаційна єдність – коли організація, що складається з декількох фізичних та/або юридичних осіб, виступає у цивільному обігові як одне ціле, оскільки інтереси осіб об’єднані в одне організаційне утворення. Організація має внутрішню структуру, побудовану на ієрархії та підлеглості. Організація наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю після реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства як юридична особа. У юридичній особі є статут, в якому закріпляється органи юридичної особи, їх компетенція.

2) Майнова відокремленість – здатність юридичної особи бути єдиним носієм певного майнового права. Майно юридичної особи повинно бути ідентифіковано, тобто фізично та юридично (за документами) відокремлене від майна інших осіб, засновників, держави тощо. Майнова відокремленість полягає в тому, що юридична особа є власником майна, яке обліковується у її статутному фонді, якщо інше не встановлено законом, (винятком є державні юридичні особи).

3) Самостійна цивільно-правова відповідальність – кожна юридична особа самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах закріпленого за нею майна. Винятки з цього правила, встановлені законом, тягнуть не звільнення від відповідальності (наприклад, казенних підприємств), а додаткову (субсидіарну) відповідальність інших осіб.

4) Виступ у цивільному обігові від власного імені означає можливість для юридичної особи незалежно від громадян або юридичних осіб, що її створили, набувати та здійснювати цивільні права та нести обов'язки, а також виступати позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа виступає в цивільному обігові за допомогою своїх органів. Ці органи для реалізації представництва діють у межах повноважень, встановлених законом та/або установчими документами, та всі дії органів є діями юридичної особи, хоч ці дії здійснюють конкретні фізичні особи, однак вони діють як представники юридичної особи. Право на найменування юридичної особи є його особистим немайновим правом. Індивідуалізуючими ознаками юридичної особи є найменування, статут, печатка, штампи, розрахунковий та ін.. рахунки, місце розташування.

Юридична особа – це законодавчо визнана суб'єктом цивільного права організація, за якою закріплюється відокремлене майно, яка самостійно відповідає цим майном за своїми зобов'язаннями та виступає у цивільному обігові від свого імені.