3. Специфіка властивостей середовища Інтернету

Інтерактивність – це характеристика проходження процесу комунікації, що визначається положенням комунікаційних повідомлень відносно один одного, або, якщо говорити більш точно, відношенням комунікаційного повідомлення до попереднього. Для інтерактивної взаємодії характерною є необхідність негайної зворотної реакції на надходження повідомлення або інформації, і, плюс до цього, відповідь повинна подаватися в контексті попередніх повідомлень.

Отже, для середовища Інтернету інтерактивність можна визначити як здатність “відповідати” користувачу, подібно до деякої особи, що бере участь у діалозі. Тим самим інтерактивність розширює і доповнює представлення функції комп'ютера як учасника діалогу, здатного оцінити дії користувача і відповідати цим оцінкам.

У процесі маркетингу з використанням комп'ютерного гіперсередовища звертання до клієнта може бути модифіковане самим комп'ютерним гіперсередовищем на найбільш ранній стадії встановлення відносин залежно від того, як клієнт відреагував на попередні дії.

Повертаючись до основної моделі, що лежить в основі Інтернет, можна сказати, що інтерактивність у середовищі мережі втілюється вже не на рівні персонального спілкування через середовище, а на рівні взаємодії безпосередньо із самим середовищем.

Інтерактивний характер взаємодії дозволяє істотно підвищити ефективність взаємодії учасників комунікації. На практиці, наприклад, це може скоротити час, необхідний для одержання потрібної інформації для укладення угоди або здійснення покупки. У той же час інтерактивний характер середовища надає можливості пристосування зв'язку точно до особливостей індивідуального клієнта, а фірмі — одержувати інформацію від споживачів з метою більш ефективного їхнього обслуговування.

Гіпертекст. Не менш важливою особливістю середовища Інтернету є її гіпертекстова природа. Перша у світі система, заснована на гіпертексті, була запропонована більше п'ятдесяти років тому одним із творців першої ЕОМ (Ванневар Буш). Система називалася Меmех і складалася з пристрою, у якому користувач міг зберігати окремі книги, записи і комунікації та який був механізований таким чином, що звертання до нього здійснювалося гнучко і швидко.

Нельсон (Nelson) у 1967 році описував гіпертекст як мережу покажчиків і асоціацій, організованих по можливості так само, як це робить людина, організовуючи і зв'язуючи у своїй свідомості окремі фрагменти інформації.

Бомман (Bomman) у 1993 році дав таке визначення гіпертексту: “Гіпертекст передбачає концепцію непослідовного запису інформації, відповідно до якої користувач зв'язує інформаційні фрагменти між собою за допомогою покажчиків і зв'язків. У гіпертекстовій системі інформація представлена у вигляді вузлів і зв'язків” [38].

Таким чином, гіпертекст характеризується нелінійною мережевою формою організації матеріалу, розділеного на фрагменти, для кожного з яких вказаний перехід до інших фрагментів за визначеними типами зв'язків. Особливістю гіпертекстової технології є те, що вона орієнтована на обробку інформації не замість, а разом з людиною, і, як наслідок, стає авторською. Зручність її застосування полягає в тому, що користувач сам визначає підхід до освоєння або створення матеріалу з урахуванням своїх здібностей, знань і кваліфікації.

Гіпертекст містить не тільки інформацію, але й апарат її ефективного пошуку. Таким чином, гіпертекстове представлення інформації має переваги перед звичайним способом, дозволяючи робити представлення і засвоєння інформації більш ефективним.

Мультимедіа. Завдяки появі засобів мультимедіа стала можливою комп'ютерна інтеграція статичного (текст, графіки, малюнки) і динамічного (аудіо, відео, анімація) вмісту. Комбінація вузлів і зв'язків у системі гіпертексту із засобами мультимедіа дозволила створити нове середовище, принципово відмінне від простого сполучення цих двох компонентів.

Гіпермедіа – це нова філософія представлення інформації і доступу до неї. Її концепція базується на моделі інформаційного простору, представленого у вигляді графа, вузли якого містять інформацію, а семантичні зв'язки представлені дугами графа. Інформація, що зберігається в дійсній системі гіпермедіа, повинна бути представлена всіма можливими формами, що може відтворити сучасний комп'ютер. Таким чином, гіпермедіа поєднує в собі радіо (аудіо), телебачення (динамічне зображення), пресу (текст, малюнки, фотографії) і комп'ютер (відеотермінал) за допомогою гіпертекстових зв'язків, що лежать в основі комп'ютерного гіперсередовища.

Ефект присутності – це ще одна важлива риса комунікаційної моделі Інтернету, що характеризує процес “спілкування” клієнта з навколишнім середовищем, яке складається з:

1. оточення, приміщення, робочого місця з комп'ютером і т.д.;

2. середовища, створюваного комп'ютерними гіперзасобами.

Співвідношення ступенів впливу на клієнта цих двох складових визначає ступінь “ефекту присутності”. За своєю природою цей ефект більше пов'язаний з інтерактивним спілкуванням і з самим комп'ютерним гіперсередовищем, ніж зі спілкуванням через нього. Важливою властивістю середовища при цьому є його “прозорість” для клієнта, що при персональному спілкуванні дозволяє відбуватися діалогу більш природно, а при спілкуванні з гіперсередовищем дозволяє останньому реалізувати повною мірою притаманні йому властивості “віртуальної реальності”.

Мережева навігація може бути визначена як процес самовизначеного руху в комп'ютерному гіперсередовищі. Метод нелінійного пошуку і вимоги отримання інформації, що лежить у його основі, надає клієнту як свободу вибору, так і можливість контролю, який здійснюється на більш високому рівні порівняно з досить обмеженими засобами навігації, доступними в звичайних засобах масової інформації (телебачення, друковані матеріали).