Глава 2.

Принципи виконавчого провадження

19

Проявом принципу гуманізму є встановлення законодавст­вом про виконавче провадження часу виконання. Зокрема, від­повідно до ст. 31 Закону виконавчі дії, як правило, проводять­ся у робочі дні у період між 6-ю та 22-ю годинами. Проведен­ня виконавчих дій у неробочі, святкові дні, а також у нічний час, як правило, не допускається. Тільки за певних умов такі дії можуть проводитися у неробочі дні чи у нічний час у по­рядку, встановленому законом (виноситься постанова держав­ного виконавця, яку обов'язково має бути затверджено началь­ником відділу ДВС).

Гарантіями принципу можна визначити можливість оскар­ження дій державного виконавця, можливість притягнення дер­жавного виконавця та інших учасників виконавчого провад­ження до відповідальності (наприклад, ст. 11 Закону України "Про ДВС").

Принцип законності означає, що державний виконавець та усі учасники виконавчого провадження повинні суворо дотри­муватися і виконувати вимоги законодавства про виконавче провадження. Цей принцип має два аспекти: щодо державного виконавця та низки інших учасників виконавчого провадження (прокурора, органу державної влади, органу місцевого само­врядування та інших осіб, які залучаються до проведення ви­конавчих дій), а також для уповноважених суб'єктів виконав­чого провадження (сторін та інших).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, визначений Конституцією та законами України. Аналогічну норму перед­бачає ст. 1 Закону. Відповідно до ст. 7 вказаного Закону дер­жавний виконавець використовує надані йому права у точній відповідності із законом і не повинен допускати у своїй діяль­ності порушення прав та законних інтересів громадян та юри­дичних осіб.

Щодо інших осіб, то відповідно до ч. 1 ст. 68 Конституції України громадяни зобов'язані неухильно додержуватися Кон­ституції України, не посягати на права і свободи, честь і гід­ність інших людей, а відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону особи, які беруть участь у виконанні, зобов'язані сумлінно викорис­товувати всі надані їм права.

Гарантіями принципу законності є: контроль за правильніс­тю, повнотою і своєчасністю виконання рішень державним ви­конавцем (ст. 78 Закону), закріпленням та гарантуванням пра­ва на оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності дер­жавного виконавця (ст. 85 Закону). Гарантією також є встанов­лення відповідальності за невиконання чи неналежне виконан­ня своїх обов'язків учасниками виконавчого провадження, а також за зловживання матеріально-правовими та процесуаль­ними правами. Ці гарантії мають охоронний характер. Встанов­лено законодавством і позитивні (регулятивні) гарантії — ви­значена законом процедура здійснення виконавчих дій, окрес­лення правового статусу учасників виконавчого провадження тощо.

Принцип неупередзісеності виконання пов'язаний із загаль­но-правовим принципом рівності. Відповідно до ст. 24 Кон­ституції України громадяни рівні перед законом, мають рівні права і свободи, і не може бути встановлено будь-яких непра­вомірних привілеїв. У ст. 5 Закону вказано, що державний ви­конавець зобов'язаний вжити заходів щодо примусового вико­нання рішення неупереджено. Неупередженість виконання за­безпечується наданням можливості сторонам виконавчого про­вадження та їх представникам знайомитися із матеріалами виконавчого провадження, заявляти у встановленому порядку відводи державному виконавцеві та іншим учасникам виконав­чого провадження, які повинні не мати ні матеріально-право­вої, ні процесуальної заінтересованості у виконанні.

За ст. 17 Закону як державні виконавці не можуть брати участь у виконавчому провадженні та підлягають відводу осо­би, які є близькими родичами сторін, їх представників або ін­ших осіб, що беруть участь у виконавчому провадженні або заінтересовані у результатах виконання, або є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості.

Принцип предметної та територіальної юрисдикції від­повідно до ст. 20 Закону вказує на те, що виконавчі дії прова­дяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна, місцезнаход­женням постійно діючого органу юридичної особи або її май­на. Виконання рішення, яким зобов'язано боржника вчинити певну дію або утриматися від її вчинення, проводиться за міс­цем здійснення таких дій.

20