Глава 3.

Підстави виконання. Виконавчі документи

43

• для виконання рішень господарських судів — із наступного дня після набрання рішенням законної сили;

• для виконання рішень комісій з трудових спорів — із дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;

• для виконання рішень про притягнення особи до адмініст­ ративної відповідальності — з дня винесення відповідної постанови;

• по інших виконавчих документах — із наступного дня піс­ ля їх видачі, якщо інше не встановлено законом. Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах

про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годуваль­ника тощо) може бути пред'явлено для виконання протягом усього періоду, на який присуджено платежі. Строки пред'яв­лення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо.

Переривання виконавчої давності (ст. 22 Закону) — це по­гашення виконавчої давності через обставини, визначені зако­ном, і після настання яких виконавча давність обчислюється спочатку. Зокрема, строки пред'явлення виконавчого докумен­та до виконання перериваються:

а) пред 'явленням виконавчого документа до виконання, під яким слід визнавати подання його стягувачем, скерування судом, іншими уповноваженими органами або посадовими особами виконавчого листа або іншого виконавчого доку­ мента державному виконавцеві;

б) частковим виконанням рішення боржником, що має бути добровільним, в силу чого є підставою для переривання ви­ конавчої давності;

в) надання судом, який видав виконавчий документ, відстроч­ ки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рі­шення строк пред'явлення виконавчого документа до виконан­ня після перерви встановлюється з дня повернення виконавчо­го документа стягувачу. Після переривання строку пред'явлен­ня виконавчого документа до виконання перебіг строку понов­люється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховують.

Поновлення виконавчої давності (ст. 23 Закону) — це на­дання боржнику можливості звернутися до державного вико-навця із заявою про відкриття виконавчого провадження поза межами виконавчої давності з підстав, передбачених законом. Це, як правило, поважні причини, які перешкодили зверненню за примусовим виконанням рішення юрисдикційного органу.

Пропуск виконавчої давності, за загальним правилом, тягне за собою неможливість звернутися до державного виконавця за примусовим виконанням рішення. Тому державний викона­вець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого доку­мента, строк пред'явлення для примусового виконання якого минув, про що виносить відповідну постанову.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповід­ний документ, або до суду за місцем виконання. Суд розгля­дає таку заяву у десятиденний строк (ст. 23 Закону, ст. 350 ЦПК, ст. 371 ЦПК 2004 р.).

У разі пропуску строку пред'явлення наказу господарсько­го суду до виконання з причин, визнаних господарським су­дом поважними, пропущений строк може бути відновлено¹. Заява про відновлення пропущеного строку подається до гос­подарського суду, який прийняв рішення, розглядається у його засіданні, про час і місце якого повідомляються ухвалою стя­гувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засі­дання не є перешкодою для розгляду заяви. За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка надсилається стягуваче­ві та боржникові. Цю ухвалу може бути оскаржено в апеляцій­ному порядку (ст. 119 ГПК).

Ст. 91 Закону України "Про нотаріат" передбачає можли­вість поновлення виконавчої давності за виконавчим написом нотаріуса, посилаючись на Закон. Можливість поновлення ви­конавчої давності також встановлено ч. 5 ст. 230 КЗпП для пред'явлення посвідчення комісії з трудових спорів. Щодо цього слід виходити із положень ст. 23 Закону, згідно з якою строки пред'явлення до виконання виконавчих документів, які не видано судом, поновленню не підлягають.

' На відміну від цивільного процесуального та інших галузей процесуаль­ного права, господарське процесуальне право використовує замість поняття "поновлення" поняття "відновлення" процесуального строку.

._СКТи виконавчого провадження (виконавчих правовіді ₍|і)>

^ІУ

45

44

Глава 4.