Глава 3.

Підстави виконання. Виконавчі документи

25

постановлення вироку суду, виправні роботи суд може заміни­ти штрафом із розрахунку три встановлені законодавством не­оподатковувані мінімуми доходів громадян за один місяць ви­правних робіт (ч. З ст. 57 КК).

Згідно зі ст. 12 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі — КВК) ДВС виконує покарання у вигляді штрафу та конфіскації майна у випадку та у порядку, передбачених КВК та законами України. Підставою виконання покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України про амністію та акт помилування (ст. 4 КВК).

її

_г

Постанови судів у частині майнових стягнень у справах Хфо адміністративні правопорушення.

Кодексом про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) передбачено повноваження суду щодо розгляду та ви­рішення справ, пов'язаних із притягненням громадян та поса­дових осіб до адміністративної відповідальності^" Відмінність суду від інших органів, уповноважених на розгляд справ про адміністративні правопорушення, полягає у тому, що суд наді­лено ширшими повноваженнями щодо застосування санкцій майнового характеру.('Наприклад, окрім штрафу винятково за рішенням суду накладаються такі адміністративні стягнення, як оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушен­ня; конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного пра­вопорушення (ст.ст. 24, 28 і 29 КпАП). ?

До повноважень у цьому випадку належить і відшкодуван­ня збитків, заподіяних учиненим правопорушенням, про шо виноситься постанова (ст. 329 КпАП). ?

Рішення, ухвали, постанови господарських судів.

Господарський суд при відправленні правосуддя у госпо­дарських справах уповноважений виносити рішення, ухвали та постанови, які у силу загальних положень Конституції Украї­ни наділено усіма ознаками загальнообов'язковості./.Зокрема, відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК) рішення, ухвали та постанови госпо­дарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. У господарському процесі також пе­редбачено можливість застосування забезпечення позову та за-

стосування запобіжних заходів, затвердження мирової угоди між сторонами.у

Виконавчі написи нотаріусів.

Іноді відповідальність боржника за деякими борговими до­кументами є очевидною та безспірною, що випливає з їх зміс­ту, а щодо самих документів не виникає сумніву у їх достові­рності. У таких випадках закон передбачає можливість стяг­нення грошових сум чи майна шляхом учинення нотаріусом виконавчого напису.

' Виконавчий напис — це нотаріальна дія, яка полягає у на­данні сили виконавчого документа борговому документу, ви­значеному законом, про стягнення з боржника на користь кредитора (стягувача) грошових сум або передачу чи повер­нення майна кредитору. /

Стягнення за виконавчим написом нотаріуса допускається з низки вимог, чітко передбачених актами законодавства у по­рядку, встановленому Законом України "Про нотаріат". Поста­новою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 визначено підстави для вчинення виконавчого напису, затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборго­ваності провадиться у безспірному порядку на підставі вико­навчих написів нотаріусів¹. Ним визначено як підстави для вчинення виконавчого напису наступні вимоги:

• про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими правочинами;

• про стягнення з фізичних осіб податкової заборгованості;

• про стягнення заборгованості, що випливає з відносин, по­ в'язаних із авторським правом;

• про стягнення заборгованості з батьків або осіб, що їх замі­ нюють, за утримання дітей у закладах освіти;

• про стягнення заборгованості з батьків або осіб, що їх замі­ нюють, за утримання дітей і підлітків у загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах соціальної реабі­ літації;

• про стягнення за диспашею;

• про стягнення заборгованості з військовослужбовців, звіль­ нених із військової служби, і військовозобов'язаних після закінчення зборів;

¹ Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. №1172 // ОВУ. — 1999. — № 26. — Ст. 69.

26