Глава 3.

Підстави виконання. Виконавчі документи

31

гани (обласні. Київська та Севастопольська міські, АР Крим), державний орган України у справах релігій. їх рішення, не оскаржені до суду, протягом місяця із дня прийняття, а у разі оскарження — після прийняття судом рішення про відмову у задоволенні скарги (ст. 248¹⁴ ЦПК), може бути виконано при­мусово органом виконання.

Рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у передбачених законом випад­ках.

Рішення відповідних органів та посадових осіб Антимоно­польного комітету України про накладення адміністративних стягнень на посадових осіб та інших працівників суб'єктів гос­подарювання, органів влади, органів місцевого самоврядуван­ня, органів адміністративно-господарського управління та кон­тролю виконуються в порядку, встановленому законом (ч. 9 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції"¹ від 11 січня 2001 р.). Наприклад, рішення про вилучення това­рів із неправомірно використаним позначенням та копій виро­бів іншого суб'єкта господарювання (підприємця) підлягає ви­конанню у порядку, встановленому для виконання судових рі­шень (ч. З ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовіс­ної конкуренції"² від 7 червня 1996 р.).

Від підстав виконання у цьому випадку слід відрізняти пов­новаження посадових осіб Антимонопольного комітету Украї­ни щодо забезпечення заяви та доказів у справах про пору­шення законодавства про економічну конкуренцію.

Зокрема, відповідно до ст. 44 Закону України "Про захист економічної конкуренції" вилучення чи накладання арешту на майно, предмети, документи, інші носії інформації проводить­ся у робочий час незалежно від їх місцезнаходження, в тому числі в службових приміщеннях та транспортних засобах, що належать суб'єктові господарювання, на робочих місцях пра­цівників на підставі розпорядження державного уповноважено­го чи голови територіального відділення Антимонопольного комітету України; у місцях проживання та інших володіннях осіб — на підставі рішення суду.

¹ ВВР. — 2001. —№ 12. — Ст. 64. .-■•■.

² ВЗР. — 1996. — № 36. — Ст. 164.

Про вилучення чи накладення арешту на майно, предмети, документи, інші носії інформації складають протокол, в якому зазначають дату його складання, прізвище та посаду особи, яка провела вилучення, наклала арешт, перелік вилучених чи тих, на які накладено арешт, предметів, документів, інших но­сіїв інформації чи майна. Протокол підписують два уповнова­жені працівники Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень, які провели вилучення, наклали арешт. Протокол також підписують особи, які були присутні­ми при вилученні, накладенні арешту.

У разі відмови осіб від підписання протоколу в ньому ро­биться запис про це. Особа має право подати пояснення і за­уваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Копія протоколу про вилучення, накладення арешту нада­ється суб'єкту господарювання, у якого було вилучено, ареш­товано документи, предмети, інші носії інформації, або вруча­ється представникові суб'єкта господарювання.

Про повернення чи зняття арешту з майна, предметів, доку­ментів, інших носіїв інформації державний уповноважений Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України приймає роз­порядження.

Постанови державного виконавця про стягнення вико­навчого збору, витрат на проведення виконавчих дій, на­кладення штрафу.

Державний виконавець у випадках, передбачених законом, покладає на боржника обов'язок сплатити виконавчий збір (встановлену законом грошову суму, яка сплачується у разі невиконання рішення добровільно у строк, встановлений дер­жавним виконавцем), витрати на проведення виконавчих дій (оплата діяльності державного виконавця, послуг перекладача, експерта, спеціаліста, понятих та інших учасників виконавчого провадження, проведення розшуку та ін.), притягує учасників виконавчого провадження до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання їх обов'язків.

Визнана у встановленому порядку претензія.

Відповідно до ст. 222 Господарського кодексу України (да­лі — ГК) учасник господарських відносин, який вважає свої права та законні інтереси порушеними, може скористатися до-

32