§ 2. Поняття, види, зміст і форма виконавчого документа

Підстава виконання — це лише передумова для відкриття ви­конавчого провадження, а безпосередньою підставою для від­криття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій є виконавчий документ. Його значення у процедурі реалі­зації захисту порушеного, оспореного чи невизнаного права полягає у тому, що без нього виконавче провадження не може бути відкрито і державний виконавець зобов'язаний відмовити у такому відкритті (ст. 26 Закону).

Розглянемо докладніше види виконавчих документів. До першої групи належать ті виконавчі документи, які оформля­ють за підставами виконання, визначеними у ст. З Закону.

Виконавчі листи. Виконавчі листи видають суди на під­ставі: рішень, вироків, ухвал, постанов судів; рішень інозем­них судів і арбітражів, якщо їх визнано й допущено на терито­рії України у встановленому законом порядку; рішень третей­ських судів.

Основним виконавчим документом є виконавчий лист, який виписує канцелярія суду і підписує суддя чи голова суду. їх підписи засвідчуються печаткою суду.

На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання Дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, відповідний суд України видає виконавчий лист, який надсилається для виконання в порядку, встановленому зако­ном (ст. 10 Закону України "Про визнання та виконання в ^кРа'ші рішень іноземних судів").

³ — 4-1965

34

Глава 3.

виконання. Виконавчі документи

35

У разі видачі виконавчого листа про конфіскацію майна на виконання вироку у кримінальній справі у ньому має бути за­значено, яку саме частину майна конфіскують, або перерахо вано те майно, що конфіскують.

Відповідно до положень законодавства про третейський суд, цивільного процесуального та господарського процесуаль­ного законодавства для того, щоб виконати рішення третейсь­кого суду у примусовому порядку, необхідним є отримання відповідного виконавчого документа у суді (виконавчого листа чи наказу господарського суду). Однак у зв'язку із змінами до Закону¹ рішення третейського суду визнано виконавчим доку­ментом.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду Ук­раїни, оскільки законодавством передбачено порядок виконан­ня рішень третейського суду, п. 16 Положення про третейсь­кий суд (щодо вирішення господарських спорів), що передба­чає необхідність звернення до арбітражних органів (нині — господарського суду) із заявою про видачу наказу на примусо­ве виконання рішення третейського суду, не повинен застосо­вуватись, а у видачі наказу господарського суду на примусове виконання такого рішення слід відмовляти з посиланням на чинне законодавство (п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного (господарського) суду України "Про виконання рішень третей­ських судів" від 17 лютого 1997 р. № 02-5/57 ²).

Такий стан правового регулювання цих відносин зумовив потребу офіційного тлумачення положень щодо виконання рі­шень третейських судів. Відповідно до рішення Конституцій­ного Суду України від 24 лютого 2004 р. у справі про вико­нання рішень третейських судів вказано, що рішення третейсь­ких судів водночас є виконавчими документами, на підставі яких за заявою стягувача або його представника про примусо­ве виконання рішення державні виконавці районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів держав­ної виконавчої служби мають забезпечити примусове виконан­ня рішень цих судів, якщо інше не передбачено законом.

Закон України "Про третейські суди" передбачає необхід­ність отримання виконавчого документа і встановлює порядок

¹ Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження . Закон України від 28 листопада 2002 р. // ВВР. — 2003. — № 5. — Ст. 46.

Ук-

² Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду раїни. — 1997. — № 2.

тримання у разі, якщо його виконання потребує вчинен-^Й0Г° -й органами державної влади, органами місцевого само-^т Звання та їх службовими особами (ст. 55), що передбачає ^ВРконання рішення третейського суду у примусовому порядку ами ДВС. Тому рішення третейського суду вже не визна­вся виконавчим документом і для примусового виконання виконання вимагає отримання виконавчого листа.

Ухвали, постанови судів у випадках, передбачених зако­ном.

у такому разі виконавчим документом є акти суду, в яких

не виписуються виконавчі листи загального територіального чи військового суду. На нашу думку, необхідно наділити ви­конавчою силою ухвали суду про забезпечення доказів у разі потреби витребування та огляду доказу (ст. 36 ЦПК, ст. 133

ЦПК 2004 р.).

Про вжиття запобіжних заходів суд постановляє ухвалу, в якій зазначає обрані запобіжні заходи, підстави їх обрання, по­рядок і спосіб їх виконання, розмір застави, якщо таку призна­чено. Копії ухвали надсилаються заявникові та особі, щодо якої має бути вжито запобіжні заходи, негайно після її поста-новлення (ст. 62⁴ ЦПК).

Накази господарських судів.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому рекомен­дованим чи цінним листом після набрання судовим рішенням законної сили.

У разі повного або часткового задоволення первісного і зу­стрічного позовів накази про стягнення грошових сум вида­ються окремо з кожного позову.

Якщо судове рішення прийнято на користь кількох позива­чів або проти кількох відповідачів, або якщо виконання мало бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначен­ням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за певним наказом (ст. 116 ГПК).

У наказі господарського суду має бути зазначено: ') найменування господарського суду, номер справи, дату

прийняття рішення, дату видачі наказу та строк його дії; -) Резолютивну частину рішення;

> найменування стягувача і боржника, їх адреси, найменуван­ня і номери рахунків у банках.

36