2. Ціни, у залежності від території дії.

   1. Загальнодержавні – можуть встановлюватися і регулюватися державними органами.

   2. Регіональні ціни – можуть регулюватися регіональними органами влади і керування.

   3. Зональні ціни – виділяються кілька географічних зон і встановлюється єдина ціна для клієнтів, розташованих у межах однієї зони. У міру віддаленості зони ціна зростає.

3. Ціни, у залежності від порядку відшкодування споживачем транспортних витрат по доставці вантажів.

   1. Ціна ФОБ – покупець оплачує усі фактичні витрати до місця призначення. ФОБ (франко-борт, франко-склад, франко-вагон, франко-станція) - ціна товару, обчислена з урахуванням страхування і транспортних витрат відправника по доставці товарі на транспортний засіб.

   2. Єдині ціни – із включенням витрат по доставці, припускає формування єдиної ціни для всіх покупців незалежно від їхнього місця розташування з включенням в неї однакової суми транспортних витрат.

   3. Ціна, визначена на основі базисного пункту – підприємство встановлює в декількох географічних пунктах базисні ціни на ту саму продукцію. Фактичні ціни продаж розраховуються шляхом додавання до ціни найближчого від замовника базисного пункту транспортних витрат по доставці йому товару.

4. Види цін у залежності від ступеня свободи (лібералізації).

   1. Вільні ціни – ціни, що складаються на ринку під впливом кон’юнктури незалежно від державних органів.

   2. Регульовані ціни – ціни, що складаються під впливом попиту та пропозиції, але відображують при своєму формуванні певний вплив державних органів, або за допомогою прямого обмеження їхнього росту чи зниження, або шляхом регламентації рентабельності.

   3. Фіксовані ціни – це ціни, установлювані державними органами на обмежене коло товарів.

5. Види цін у залежності від ступеня новизни товару.

   1. Метод зняття вершків – спочатку встановлюється максимально висока ціна, після спаду першої хвилі попиту ціна знижується (одержання великої частки прибутку, покупці позитивно реагують на зниження цін, цей метод приваблює конкурентів).

   2. Метод проникнення (упровадження) на ринок – установлюється більш низька ціна, чим ціни на аналогічні товари конкурентів.

   3. Психологічна ціна – визначаючи ціну продавець повинний враховувати психологію її сприйняття споживачем – установлюється нижче круглої суми.

   4. Стратегія проходження за лідером – ціна на товар установлюється відповідно до ціни, пропонованої основним конкурентом, як правило, ведучої фірми галузі.

   5. Ціни з відшкодуванням витрат виробництва – визначаються з урахуванням витрат виробництва і середньої норми прибутку.

   6. Престижна ціна – ціна встановлюється на виріб дуже високої якості дуже відомої фірми, що володіє унікальними властивостями.

6. Види цін у залежності від тривалості реалізації товару на ринку.

   1. Змінні (падаюча) ціна – встановлюється в прямій залежності від попиту та пропозиції і поступово знижується в міру насичення ринку.

   2. Довгострокова ціна – установлюється на товари масового попиту, не піддана змінам протягом тривалого години.

   3. Ціни споживчого сегмента ринку – установлюються приблизно на ті самі види товарів і послуг, реалізованих різним соціальним групам населення з неоднаковим рівнем доходів за різними цінами.

   4. Гнучка ціна – швидко реагує на зміну співвідношення попиту та пропозиції на ринку.

   5. Переважна ціна – передбачає певне зниження цін на свої товари підприємством, що займає домінуюче положення на ринку (70%).

   6. Ціни на вироби, уже зняті з виробництва – у даному випадку ціни вище, ніж ціни на звичайні товари.

   7. Ціни, установлювані нижче, ніж у більшості підприємств – установлюються на товари, що доповнюють інший товар, реалізований за звичайною ціною.

   8. Договірна ціна – покупцям пропонуються знижки в порівнянні зі звичайною ціною.

7. Види цін, використовувані в обліку і статистиці.

• Порівнянні і незмінні.;

• Поточні, середні, облікові.

8. Види цін, що обслуговують зовнішньоторговельний оборот.

• світові;.

• тверді;

- змінні;

- остаточні;

• ціни з наступною фіксацією;

• франко-пункт відправлення;

• франко-пункт призначення.

У процесі проектування нових виробів використовуються ціни:

• лімітні;

• проектні;

• орієнтовані.

У ході планово-управлінських робіт використовуються ціни :

• планові;

• прогнозні ( бізнес-план ).

Види цін у залежності від ринків:

• біржові;

• комісійні;

• аукціонні.

4. Регулювання цін

Цінова політика держави – це діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, яка спрямована на досягнення трьох основних цілей: послідовного проведення цінової лібералізації, державного регулювання цін (тарифів) на окремі види товарів (послуг) та здійснення контролю за їхнім додержанням.

Державне регулювання цін є спробою держави за допомогою законодавчих, адміністративних і бюджетно-фінансових заходів впливати на ціни таким чином, щоб сприяти стабільному розвитку економічної системи в цілому.

На це спрямовано розвиток підприємництва, прийняття антимонопольного законодавства.

Проведення державної політики цін у країні забезпечує Кабінет Міністрів України ( Постанова Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. “Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами”), який визначає перелік продукції, товарів і послуг, на які затверджуються фіксовані та регульовані ціни і тарифи, а також повноваження органів державного управління в галузі встановлення контролю за цінами (тарифами).

Мета державного регулювання полягає у тому, щоб не допускати інфляційного росту цін, монополізму виробників, сприяти створенню нормальної конкуренції. Важливою задачею при цьому є досягнення певних соціальних результатів.

Втручання держави в процес ціноутворення здійснюється в трьох основних формах: обмеження рівня ціни, введення податкових платежів з метою вилучення частки доходів у виробників і споживачів, державна підтримка цін через дотації.

Заходи впливу держави на підприємців можуть бути як прямими, так і непрямими. Пряме регулювання цін здійснюється головним чином у галузях суспільного користування. Серед прямих методів регулювання необхідно назвати адміністративне встановлення (заморожування) цін.

Непрямі міри (фінансові, валютні, податкові) спрямовані на зміну кон’юнктури встановлення оптимального співвідношення між попитом та пропозицією. До них відносяться державні закупки, податкова система, регулювання грошового обігу і кредиту, застосування граничних нормативів рентабельності, політика державних інвестицій, установлення норм амортизації.

Критерії, що визначають відхилення рівня цін від споживчої вартості товару:

Внутрішні (залежні від самого виробника, від діяльності його керівництва і колективу ):

• реклама;

• специфіка виробленої продукції (ступінь її обробки, унікальність якість);

• особливості виробничого процесу ( ціна вище якщо виробництво одиничне, тобто собівартість вище, а при масовому виробництві собівартість нижче, отже і ціна нижче);

• специфіка життєвого циклу продукції;

• мобільність виробничого процесу;

• тривалість просування товару по ланцюжку від виробника до споживача;

• організація сервісу при продажі і у наступному періоді;

• обсяг ринку;

• імідж виробника, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку;

• ринкова стратегія і тактика виробника (орієнтація на один чи кілька ринкових сегментів).

До зовнішніх критеріїв відносяться:

• політична стабільність країни – виробника і держав, де відбувається збут продукції фірми;

• відсутність на вільному ринку якихось необхідних ресурсів ( трудових, матеріальних, фінансових);

• характер регулювання економіки державою;

• рівень і динаміка інфляції;

• обсяг і відмітні риси існуючого і перспективного купівельного попиту;

• наявність і рівень конкуренції між виробниками однорідної продукції.