1. Як співвідносяться між собою денудація й акумуляція певної ділянки земної поверхні на різних стадіях її тектонічного розвитку?

2. Назвіть головні геоморфологічні рівні Землі.

3. Якими є реальні й абстрактні геоморфологічні рівні?

4. Скільки триває і на які відрізки поділяється геоморфологічний етап у розвитку Землі?

Рельеф, створений діяльністю людини та за її участі (антропогенний рельеф)

З АГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО МАСШТАБИ

ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ 6.1 ТА ВПЛИВ її НА РЕЛЬЄФ

Завдяки численним дослідженням нині прийнято вважати, що вплив господарської діяльності людини на сучасний рельєф земної поверхні є порівнянним щодо ендо- та екзогенних процесів і здійснюється не­залежно від них. Такий підхід не зовсім правильний, оскільки люди­на є частиною біосфери і відповідно одним із екзогенних чинників формування рельєфу, то антропогенні процеси є різновидом екзоген­них процесів.

Перетворення наявних нерівностей земної поверхні та створення нових форм рельєфу здійснюється за безпосередньої й опосередкова­ної участі людини ще з часів найдавніших цивілізацій. Археологи встановили, що навколо поселень часів палеоліту існували невисокі земляні вали, ями для відходів та інші первісні антропогенні форми рельєфу. У часи мідного, бронзового та залізного віків унаслідок розроблення покладів міді поблизу давніх поселень виникли перші штучні антропогенні гірські породи — відходи у вигляді виробленої пустої породи та металургійних шлаків. Крім того, значні площі навколо давніх поселень (до античних часів) у великій кількості містять відпрацьований гончарний матеріал.

Найістотніші зміни земної поверхні в доісторичний період спри­чинювалися переважно землеробством, будівництвом оборонних валів і ровів навколо поселень, поховальних курганів, копанням колодязів, землянок, льохів та ям для побутових відходів. Зважаючи на значні часові відрізки, ці незначні загалом порушення рельєфу та верхньої частини геологічного розрізу швидко нівелювалися і маскувалися при­родним перебігом геоморфологічних процесів і з часом ставали зовсім непомітними, за винятком курганів, які споруджувалися у місцях про­живання певного етносу (наприклад, могили скіфських царів) або насипалися під час військових походів.

Відомі кургани скіфської доби (VII —III ст. до н. е.) налічують десятки, а можливо, й сотні тисяч могил, серед яких є велетенські насипи, справжні степові піраміди. Так, Олександрополь, Солоха і Чортомлик сягали заввишки близько 18 — 21 м. Середня висота кур­ганів — 8 — 10 м та від кількадесят до кількасот метрів у діаметрі біля основи. Курганні могильники поширені в межиріччях лісосте­пової і степової зон України (рис. 135) та в інших рівнинних регіо­нах.

Із розвитком цивілізації та переходом до осілого способу життя навколо поселень і на кордонах існування певних етносів часто зво­дилися потужні оборонні вали, залишки яких трапляються й понині. В Україні до таких укріплень належать Змієві вали (X —XII ст.) на півдні давньої київської землі та Троянів вал у придунайських зем­лях. Зокрема, система Змієвих валів, розміщена на південь і півден­ний захід від Києва, між Дніпром і Тетеревом до Росі та її західних приток на Правобережжі, а також вал уздовж Дніпра та нижньої течії Сули на Лівобережжі мають загальну довжину понад 950 км. Часто на валах ставили дерев’яний частокіл, проте час не пощадив ці грандіозні споруди, від яких збереглися лише залишки дерев’яних клітей. Висота валів нині значно знівельована і коливається в різних місцях від 0,3 —1,0 м до 7 —8 м над навколишніми рівнинними про­сторами.

Досить численні етноси будували гігантські оборонні споруди зі спеціально підготовлених матеріалів. Наприклад, Велика китайська

Рис. 135. Курган Нечайова Могила в с. Лукіївка Дніпропетровської області (Б. Мозолевський, 1984)

стіна (IV —III ст. до н. е.) має заввишки 6,6 м та завширшки 6,5 м, а сумарна довжина її сягає 4 тис. км. Вражають своїми розмірами і такі штучні споруди, як піраміди єгиптян та ацтеків, що значно усклад­нюють силует земної поверхні.

Більшість із антропогенних форм рельєфу, створених у часи давніх цивілізацій, не збереглися до нашого часу через природне руйнуван­ня і значні нашарування осадових гірських порід, внаслідок чого їх первісний вигляд істотно змінився.

Для антропогенного рельєфу, залежно від кліматичної зони, вла­стива різна збереженість форм. Так, майже всі археологічні пам’ят­ки трипільської культури на Правобережній Україні (лісостепова зона) практично не відображені у рельєфі, незважаючи на те, що так звані протоміста мали площу 200 — 400 га і були представлені одно- і двоповерховими будинками. Зазвичай ці міста були оточені вала­ми. Подібні наслідки впливу кліматичних умов спостерігаються і що­до давньогрецького міста Ольвія в причорноморському степу (ан­тичний час). Натомість античні пам’ятки часів Давнього Єгипту, Дав­ньої Греції, Римської та Візантійської імперій (сухі субтропіки) доб­ре збереглися так само, як і антропогенні форми рельєфу тих самих часів.

Антропогенний рельєф виникає на поверхні Землі внаслідок різ­них видів діяльності людини. Розрізняють рельєф, створений безпо­середнім впливом людини (переміщення мас гірських порід з певною метою), такий рельєф часто називають техногенним, оскільки пере­міщення здійснюється за допомогою потужних технічних засобів, і опосередкованим, за участю природних процесів, інтенсивне функціо­нування яких спричинене діяльністю людини (антропогенно зумов­лений рельєф).

Антропогенні геоморфологічні процеси за характером свого про­яву мало відрізняються від природних геоморфологічних процесів, і людина є одним з природних чинників денудації та акумуляції, діяльність якої спрямована на розчленування і вирівнювання рельє­фу, його ускладнення, хоча сама господарська діяльність підлягає особливим соціальним законам розвитку. Так, видобування корисних копалин, спорудження валів, дамб, цивільне і промислове будівництво щодо напряму переміщення мінеральних мас є процесами знизу — вгору, інші види діяльності — згори — вниз.

За історичний час, упродовж якого людина впливала на рельєф земної поверхні, значення різних видів її діяльності в створенні антро­погенного рельєфу істотно змінювалося. У часи первіснообщинного та рабовласницького ладу домінували рільництво та оборонні заходи (переважно спорудження земляних валів, ровів та інших видів укріп­лень). Деякі перетворення земної поверхні відбувалися у місцях по­селення — облаштування льохів для зберігання продуктів харчу­вання, колодязів, ям для сміття, відходи гончарного і металургійного виробництва, спорудження причалів на річках некрополів. Наприк­лад, урочище «Сто могил», розміщене на березі Бузького лиману по­близу с. Парутине, на місці давньогрецького м. Ольвія й досі виразно виокремлюється на рельєфі, та навіть на топографічних картах.

Зі зміною суспільних формацій змінювався вплив різних видів господарської діяльності та її інтенсивність. В античні часи та в епоху середньовіччя великого значення набувало містобудування і будівництво деяких споруд (замків, монастирів, фортець тощо), які займали панівні висоти і таким чином підкреслювали природні особ­ливості рельєфу. Зростало значення рільництва, з’явилися елементи гідротехнічного будівництва (греблі, ставки, млини), прокладали й облаштовували шляхи, проводилося незначне вертикальне плануван­ня (створювалися зручні горизонтальні майданчики для споруд, виї­мки та насипи на шляхах тощо). Крім того, численними є приклади значного перетворення рельєфу з естетичною метою під час облашту­вання садиб можновладців для створення садово-паркових комплексів. Із розвитком мореплавства зводилися численні портові споруди на берегах річок, озер і морів, багато з яких були захищені примітивни­ми інженерними спорудами.

Особливо виразною щодо формування рельєфу земної поверхні є діяльність людини, починаючи із середини XIX ст., тобто з перехо­дом людства до так званої капіталістичної формації з її інтенсив­ним і промисловим виробництвом та сільським господарством. Саме з цього часу посилюється антропогенний вплив, тобто розпочинаєть­ся, за висловом В. Вернадського, діяльність людини як потужної гео­логічної сили.

До сучасних видів господарської діяльності, що спричинює утво­рення різних форм антропогенного рельєфу, належать:

рільництво — формується сільськогосподарський рельєф; гідротехніка і меліорація (перерозподіл стоку та, власне, меліора­ція) — рельєф районів магістральних зрошувальних або осушуваль­них каналів;

гідроенергетика — рельєф районів споруджування гребель, очи­щених чаш водосховищ, під’їзних дамб, шлюзів, водоспрямовуючих дамб тощо;

будівництво комунікацій — рельєф смуг автомобільних і заліз­ничних шляхів з виїмками, насипами, тунелями тощо;

морський і річковий транспорт — рельєф портових бухт, хви­лерізів, причалів, судноплавних каналів тощо;

цивільне і промислове будівництво — рельєф вирівняних май­данчиків міських поселень, промислових об’єктів, упорядкованих відпо­відним чином промислових зон (намиті земляні маси), спрямлені русла малих річок, вирівняні майданчики стадіонів, аеропортів тощо;

гірничо-видобувна промисловість — терикони, кар’єри, відвали, яри й балки, засипані пустими породами, лійки просідання та обва­лення земної поверхні тощо;

військова діяльність — земляні вали і рови, капоніри, траншеї, окопи, кургани радарних станцій тощо.

Недоліком цієї генетичної класифікації є те, що вона побудована па різних видах впливу, а така класифікація досить громіздка і не здатна охопити все різноманіття форм рельєфу, який утворюється внаслідок діяльності людини. Слід також враховувати, що антропо­генний вплив є водночас чинником і процесом формування рельєфу.

Важко визначити, які з численних видів господарської діяльності зумовлюють найістотніші зміни виду земної поверхні. Так, урбаніза­ція сприяє виникненню в профілі рельєфу земної поверхні нових си­луетів таких розмірів, які порівнюються з розмірами височин і зни­жень. Деякі кар’єри для видобування залізних руд і алмазів досяга­ють у поперечнику 10 км та глибини — 0,5 —1,0 км. Сільськогоспо­дарські угіддя України становлять 70 % площі всіх земель держави, з них на орні землі припадає 81,2 %. Таким чином, можна кількісно оцінити переміщення мінеральних мас унаслідок природних екзоген­них геоморфологічних процесів та безпосередньої діяльності людини (щорічна оранка угідь і змивання родючого шару, вітрова ерозія, ме­ханічне вивезення з коренеплодами тощо).

З

6.2

МІНИ РЕЛЬЄФУ, ЗУМОВЛЕНІ ГОСПОДАРСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ЛЮДИНИ, ТА ЇХ МОРФОЛОГІЧНИЙ ПРОЯВ

З

449

міни рельєфу, спричинені господарською діяльністю людини ма­ють різний морфологічний прояв залежно від мети його перетворен­ня. В одних випадках досить різкі зміни рельєфу земної поверхні або свідомо залишаються людиною, або змінюються під час інженер­ної діяльності (терикони, кар’єри, відвали тощо), в інших — зміни

15 Основи геоморфології.

рельєфу є необхідною умовою оптимальної експлуатації інженерних споруд або іншого виду діяльності — переміщення гірських порід з метою вирівнювання будівельних майданчиків, споруджування про­типаводкових дамб, залізничних насипів, тунелів, терасованих схилів тощо. Перша група техногенних форм рельєфу досить змінює мор­фологію земної поверхні своїми різкими профілями, значними пере­вищеннями тощо, а друга — є намаганням «вписати» штучний рельєф і у природний і забезпечити їх гармонійне поєднання.

Зазначені труднощі у визначенні закономірностей формування ан- тропогенного рельєфу зумовлюють різні підходи щодо класифікації і видів господарської діяльності, яка спричинює утворення антропо­генних форм рельєфу, оцінювання генезису антропогенних геомор­фологічних процесів та щодо класифікації нерівностей земної по- і верхні, що виникли внаслідок діяльності людини.

Якщо йдеться про характер безпосереднього перетворення рельє- З фу чи стимуляції такого перетворення певними групами екзогенних геоморфологічних процесів, то слід зазначити, що нинішні класифі- і кації форм рельєфу, зумовлених діяльністю людини, побудовані за різними критеріями залежно від того, яку саме проблему намагають­ся розв’язати. Так, класифікація А. Девдаріані (1954) і О. Спірідо- ; нова (1967) побудована за генетичним принципом, П. Молодкіна (1973 і пізніше) — за морфогенетичним, В. Бондарчука (1949), Ф. Котло­ва (1963), Е. Палієнка (1978), К. Уоллворка (1979), Ф. Ердьоші (1982),

С. Горшкова (1982), Т. Денисової (1984), А. Махоріна (1985) — за видом впливів, Ю. Чемекова (1972), І. Геллерта і М. Піотровського (1976), О. Спірідонова (1985) — за характером впливів, Ф. Котлова (1970, 1981), Ф. Мількова (1974), Л. Граве (1986) та інших — за видом і характером впливів.

У цих класифікаціях поряд з різноманітними безпосередніми впли­вами діяльності людини на земну поверхню часто враховується опо­середковане значення її перетворювальної діяльності, що не обме­жується впливом виключно на рельєф, а може зумовлювати зміни, наприклад, ґрунтового покриву, які в подальшому можуть спричини­ти зміни поверхневого стоку і, як наслідок, — зміни земної поверхні.

У разі зниження рівня підземних вод, що зумовить зміну водно-фізич- ного стану верхньої частини геологічного розрізу, розвиватимуться нові геоморфологічні процеси, які за своїм генезисом не властиві цій території. Тому слід розрізняти техногенні морфологічні впливи (Ро- занов, 1990), тобто безпосередні дії щодо переміщення речовини земної поверхні, і такі, які стихійно розвиваються внаслідок дії природних

чинників на формування рельєфу, однак їх виникнення спричинене технологічним впливом на рельєф чи інші компоненти довкілля.

Класифікацію причин формування антропогенного рельєфу, гео­морфологічних процесів, які зумовлюються ними, та геоморфологіч­них наслідків — антропогенних форм рельєфу земної поверхні — наведено у табл. 8.

Антропогенний рельєф, незважаючи на прагнення людини зміню­вати природні умови в потрібному напрямі, має виразні ознаки зо-

Таблиця 8. Об’єкти вивчення антропогенної геоморфології (за Е. Палієнком, 1978)

Вид діяльності людини	Антропогенні геоморфологічні процеси	Форми антропогенного рельєфу
Будівництво (гідротехнічне, транспортне, промислове, цивільне, ма­гістральних каналів тощо) Видобування корисних копа­лин (вугілля, руд, будівельних матеріалів, нафти, газу, мінеральних вод тощо) Землекористу­вання (сільсько­господарське, меліорація)	Інженерно-будівельні: ство­рення гребель, водосховищ, виїмок, насипів, переформу­вання річкових долин, вирів­нювання поверхонь, прокла­дання підземних і наземних комунікацій, просідання по­верхні міст, намивання мас порід для штучних підвалин, антропогенний карст, зсуви, селі тощо Гірничо-промислові: ство­рення підземних і наземних гірничих виробок, насипан­ня териконів, відвалів, осі­дання і провали покрівлі підземних виробок, антропо­генний карст, процеси схилів штучного рельєфу Агрогенні: штучно спричи­нені, прискорена ерозія, де­фляція, акумуляція. Ство­рення терас на схилах, кана­лів зрошувальної та осушу­вальної мережі, нанорельє- фу рільництва, засипання ярів, рекультивація земель, зайня­тих териконами, кар’єрами	Техногенні: 1) вироблені — поверхні зрізання та вирів­нювання, виїмки, тунелі, підземні виробки, штучні річища, канали, чаші водосхо­вищ, терасовані й спланова­ні схили, лійки просідання; 2) акумулятивні — насипи, вали, дамби, відвали, насипні та намивні поверхні, тераси, пляжі Техногенні: 1) вироблені — наземні (кар’єри, копальні) та підземні (шахти, штольні) виробки, просадні та про­вальні зниження, лійки, бо­розни розмивання та яри, зсу­ви й опливини на укосах; 2) акумулятивні — терикони, відвали, сховища відпрацьо­ваних порід Агрогенні: 1) вироблені — вирівняні поверхні та нано- рельєф полів, канали й кана­ви, терасовані схили, ставки, яри, вибоїни, котловини де­фляції, поди; 2) акумуля­тивні — насипи, греблі, заси­пані яри, намивні та насипні рекультивовані поверхні

нальної трансформації. Це означає, що кліматичні умови різних при­родних зон Землі впливають на геоморфологічні процеси, спричинені господарською діяльністю, а безпосереднє перетворення рельєфу земної поверхні за допомогою різних технічних засобів має певні особли­вості залежно від морфокліматичної зони. Наведемо деякі приклади специфічного прояву антропогенних геоморфологічних процесів у зоні поширення багаторічних мерзлих порід та в районах поширення лесових порід (степова зона).

Так, для зони поширення багаторічних мерзлих порід основними видами господарської діяльності є такі.

1. Спорудження штучних водойм-охолоджувачів теплових електро­станцій, котлованів для шламу породи, піднятої під час буріння, а також для розчинів для промивання свердловин, водойм-охолоджу­вачів целюлозно-паперових комбінатів та інших промислових об’єктів призводить до танення багаторічних мерзлих товщ у їхніх чашах, формування нових таликів, прояв термоабразії на берегах, зміну мікрокліматичних показників у радіусі 1—5 км. Водночас змінюєть­ся гідрохімічний режим водойм, зростають показники забруднення поверхневих вод, що впливає на життєдіяльність рослин і тварин водойм та спричинює зміни видового складу флори й фауни.

2. Розроблення корисних копалин кар’єрним способом зумовлює розвиток соліфлюкційних процесів, аномальне танення багаторічної мерзлої товщі в стінках кар’єрів, обвалення, обсипання та опливання гірських порід, термоерозію на схилах кар’єрів. У шахтах, де припи­няється видобування копалин і нагромаджуються ґрунтові води, з часом формується мерзлота (наприклад, колишня флюоритова шах­та м. Амдерма, де нині устатковано стаціонарну мерзлотну станцію). У межах нерекультивованих кар’єрів на околиці м. Нар’ян-Мара нав­коло ділянки великої злітно-посадочної смуги виникають еолові про­цеси, що спричинює утворення рухомих піщаних форм.

3. Житлово-промислове будівництво зумовлює термопросідаппя, термоусадки на багаторічних мерзлих ґрунтах та соліфлюкцію на природних схилах. Крім негативного впливу на рельєф цей вид гос­подарської діяльності зумовлює значний соціальний дискомфорт, ос­кільки безпосередньо стосується умов життя людини. Тому негативні наслідки антропогенних впливів, пов’язані з цивільним і промисло­вим будівництвом у кріолітозоні, добре відомі.

4. Будівництво автомобільних шляхів без надійної термоізоляції багаторічної мерзлої товщі гравійно-галечниковою сумішшю призво­дить до танення мерзлої товщі й утворення термокарстових лійок.

Тому безсистемно створені тимчасові автошляхи в районах розвідки корисних копалин або там, де виникає нагальна потреба дістатися до місця знаходження геологічних експедицій, нафто- або газопромцслів, районів оперативного спорудження важливих військових об’єктів тощо спричинюють лінійні форми термокарстового процесу, заболочуван­ня, порушення стабільних піщаних форм і розширення смуг авто­шляхів до десятків і сотень метрів тощо.

5. Спорудження магістральних трубопроводів спричинює друж­ну термоерозію, просідання поверхні СЛІПИХ ярів, ЛІЙОК ІЗ МОЖЛИВИМ обдиманням та утворенням поліїв. На поверхні в смугах порушення гірських порід виникають різні форми термокарстових процесіц, зав­дяки підтопленню в розмерзлому діяльному шарі спостерігається спливання трубопроводів на поверхню. На ділянках поширення піща­них літологічних відмін під дією еолових процесів відбувається ви­дування пухких порід і відшарування трубопроводів на поверхні. Перетворення довкілля у подальшому можуть ускладнитися аварій­ними ситуаціями на газо- та нафтопроводах.

6. Неорганізоване (нерегульоване) скидання бурових стоків, шахт­них і промислових вод спричинює лінійну термоерозію, утворення ярів. Змінюється характер заростання природних водойм і відповідно їхній термічний режим. Подальші перетворення компонентів Довкіл­ля зумовлювалися саме відсутністю організованої утилізації стоків.

7. Високотемпературні технологічні процеси спричинюють ут­ворення термокарстових лійок, канав, котловин, улоговин, чаш танен­ня під інженерними спорудами. До них належать також теплові поля під великими цивільними й промисловими спорудами, прокладені Теплові комунікації в мерзлій товщі та різні непрофесійні заходи.

8. Механічне знищення рослинного покриву та видалення діяль­ного шару зумовлює просідання пухких порід, виникнення ерозійно- термокарстових форм і деформацій поверхні, утворення ярів. Особ­ливо виразним є прояв таких негативних явищ на майданчиках сверд­ловин глибокого буріння, де впродовж нетривалого часу проведення робіт земна поверхня перетворюється на непролазне влітку болото.

9. Пересування механізмів і транспортних засобів по бездоріж­жю в районах пошуків корисних копалин, уздовж трас лінійних об’єктів тощо зумовлює виникнення термоерозії, утворення ярів, тер- мокарсту, розвіювання піщаних арен («яреїв»). За відсутності авто­шляхів у цих районах водії транспортних засобів, прокладаючи що­разу новий шлях на потужній техніці на гусеничному ходу, розширю­ють смугу автошляху до багатьох сотень метрів.

10. Аварії на нафтових і газових родовищах, які супроводжують­ся багатомісячними чи багаторічними пожежами, призводять до ано­мального танення мерзлої товщі та утворення глибоких і великих у діаметрі лійок.

Прикладом такого екстремального впливу може бути аварія на одній з газових свердловин у гирлі р. Печори, де стався аварійний викид і виникла пожежа газового струменя, яка тривала з листопада 1983 до березня 1986 р. Унаслідок цього інциденту поверхня велико­го за площею району заплави р. Печори зазнала істотних негативних змін, а водний басейн з цінною іхтіофауною — значного забруднення.

11. Підземні ядерні випробування і технологічні вибухи, а також споруджування підземних нафто- та газосховищ призводять до утво­рення тріщин і просідань поверхні, появи грифонів викиду нафти й газу. Наприклад, технологічний підземний ядерний вибух було здійсне­но на майданчику аварійної свердловини. Однак це спричинило по­яву газового фонтана у кількох «грифонах», а його спалювання з метою уникнення сильного забруднення атмосфери зумовило цілорічне розмерзання ґрунту на значній глибині і появу відповідних термо- карстових морфоскульптур.

12. Геотермічні процеси, спрямовані на заморожування ґрунтів і підземних вод, що спричинюють спучування поверхні та наступну де­формацію фундаментів інженерних споруд. Застосовують дуже рідко, переважно за потреби термінової ліквідації небажаних явищ під час проведення особливо важливих господарських робіт, наприклад спо­руджування стратегічних військових об’єктів.

13. Споруджування численних військово-повітряних баз уздовж державного кордону колишнього СРСР зазвичай не призводило до істотного перетворення земної поверхні або підсилення геоморфоло­гічних процесів у кріолітозоні, але спостерігалося аномальне потов­щення мерзлого шару завдяки систематичному звільненню злітно- посадочних смуг від снігового покриву, що зумовлювало посилення впливу низьких температур на верхню частину геологічного розрізу.

Природні умови сухих степів України сприяли формуванню спе­цифічної морфоскульитури. Цій зоні притаманні особливі чинники, які впродовж тривалого часу створювали специфіку природокорис­тування: історичні, природні, соціально-економічні явища тощо.

1. Значні масштаби розорювання (суцільна розораність) сільсько­господарських угідь та інші агротехнічні заходи спричинюють зазви­чай площинну та лінійну ерозію, дефляцію. Особливо активізувалися ці процеси впродовж XX ст., оскільки Україна відігравала в СРСР роль однієї з його житниць, що зумовило переведення на сільськогос­подарські угіддя значних ділянок межиріч українського степу, інтен­сивний обробіток земель, закладання великих за площею полів, не­можливість виконання у повному обсязі потрібних агротехнічних заходів (лісомеліорація, контурне землеробство, безполицева оранка тощо).

2. Зрошувальна меліорація спричинює іригаційну ерозію та поде­куди просідання в лесових породах. Недотримання розрахункових параметрів щодо проведення штучного дощування або інших видів зрошування спричинює площинне змивання та струминну лінійну ерозію, що не тільки призводить до збіднення сільськогосподарських угідь, а й значно виливає на рельєф. Просідання в лесовій товщі внаслідок аномального її змочування відбуваються як повільно, так і досить швидко, утворюючи лійки діаметром 5 — 7 м і завглибшки 1,5 — 2,0 м.

3. Створення потужних водосховищ, береги яких зазнають роз­мивання та абразійно-акумулятивного перетворення, є цілком зональ­ним явищем, бо покликане забезпечити зрошення підзони сухих степів, проте його наслідки (берегові процеси) — явище азональне і призво­дить до зміни контуру берегів, утворення широких мілководдів, їх заростання і появи нових представників флори та іхтіофауни, а також зміни зони інфільтрації та утворення нових водоносних горизонтів, появи підтоплених територій тощо.

4. Існування долинних водосховищ, де зміни нормальних підпірних рівнів спричинюють активне переформування річищ у нижніх б’єфах. Так звані попуски води з водосховищ значно змінюють руслові витрати і зумовлюють інтенсивну лінійну ерозію, бічну ерозію підніжжя, роз­мивання існуючих островів та мікроформ річища.

5. Створення мережі магістральних зрошувальних каналів супро­воджується деформаціями їхніх укосів та утворенням ярів на схи­лах. Це стосується насамперед давніх магістральних каналів, прокладе­них здебільшого без достатньої гідроізоляції днищ і схилів, унаслідок чого за тривалий час експлуатації відбулися ці процеси.

6. Екскавація гірських порід і корисних копалин відкритим спо­собом спричинює зсувні, обвальні, осипні, ерозійні процеси, сприяє розвантаженню водоносних горизонтів. Зазвичай, це здійснюється на невеликих за площею територіях, що прилягають до гірничих виро­бок, проте геоморфологічний ефект таких процесів є значним, іноді катастрофічним. Після завершення розробки родовища великі виїм­ки з часом підтоплюються або є місцем для неконтрольованого ски­дання шламів, відпрацьованих порід, дренажних вод, що згодом при­зводить до негативних явищ не лише у рельєфоутворювальних, а й у гідрогеологічних процесах, літогенезі гірських порід, ґрунто- та елюво- утворенні тощо.

7. Підземне будівництво, газифікація вугілля, термогенне плав­лення і вилуговування корисних копалин спричинюють формування провалів, мульд просідання, зсування. Ці види діяльності впливають насамперед на зміни земної поверхні і дуже рідко спричинюють пе­ретворення довкілля завдяки своєму незначному поширенню.

8. Зрошування земель зумовлює гідратаційне набрякання та спу­чування глинистих порід, підняття земної поверхні, зміну фізико-ме- ханічних показників осадових товщ та певні деформації поверхні, що ускладнює експлуатацію інженерних об’єктів.

9. «Мокрі* технологічні процеси, втрати води з водогінних і каналізаційних мереж спричинюють просідання поверхні та зсуван­ня на схилах у районах поширення лесових порід. Це має велике значення для населених пунктів, де є розгалужені водогінні та кана­лізаційні мережі, й особливо для великих міст, розміщених по берегах річок зі значною площею поверхні схилів, унаслідок чого активізу­ються схилові процеси.

10. Створення водосховищ на малих річках супроводжується їхнім замулюванням, підвищенням поверхні дна річок у зоні підпору, регре­сивною акумуляцією вище зони підпору у вигляді островів, річкових осередків. Прилеглі низовинні території зазнають підтоплення, що зумовлює відповідні зміни інших складових довкілля — грунтово- рослинного покриву, видового складу флори й фауни. На відміну від великих водосховищ замулювання відбувається нетривалий час, а мож­ливості їхнього очищення вкрай незначні, що призводить до швидко­го замулювання осередків розвантаження підземних вод та до інших змін.

11. Вирубування лісів і розорювання земель спричинюють басей­нову площинну та лінійну ерозії, посилюють позаруслову акумуля­цію. Хоча такі випадки в зоні сухих степів не мають значного поши­рення, проте їх не вилучають із переліку видів господарської діяль­ності.

Отже, зміна рельєфу, спричинена діяльністю людини, та природно­го середовища зони сухих степів України загалом є досить значною.

Ці види господарської діяльності зумовлюють не лише безпосе­редні та опосередковані зміни в рельєфі земної поверхні, а й зміни в інших складових довкілля, що свідчить про принципово велике зна-

чення рельефу та геоморфологічних процесів у формуванні геосис­тем. Наслідком взаємодій між рельєфом та іншими складовими дов­кілля є формування так званих антропогенних ландшафтів.

Так, згідно з Г. Денисиком (1999), за генезисом антропогенні ланд­шафти Правобережної України поділяють на підсічні, орні, пірогенні, пасквально-дигресійні, рекреаційно-дигресійні, техногенні, а за харак­тером господарської діяльності — населитебні, сільськогосподарські, лісові та водні антропогенні, шляхові, рекреаційні та белігеративні, зумовлені військовою діяльністю (ландшафти розміщені у послідов­ності формування та збільшення їхньої площі), а також за значенням в антропогенізації натуральних ландшафтів регіону.

Запитання для контролю