Переміщення наносів у береговій зоні

Прибережними морськими наносами називають рухомі скупчен­ня осадового матеріалу, які утворюються у береговій зоні та зазна­ють постійного впливу хвильових коливань і прибережних перемі­щень води. Наноси виникають із різних причин, проте найважливі­шими з них є абразія, надходження зі схилів унаслідок денудації (зсувів, обвалів, осипів), твердий стік річок, танення айсбергів, діяль­ність живих організмів (молюсків, коралів, губок, водоростей то­що). Великі наноси — валуни, галька, гравій, крупний пісок — зазви­чай переміщуються хвилями і прибійним потоком по дну або по по­верхні пляжу, а середній і дрібний пісок переміщується під час хви­лювання у завислому стані. Результати досліджень показують, що 90 % об’єму піщаних наносів переноситься хвилями та прибоєм у завислому стані.

Рух наносів у береговій зоні відбувається по-різному завдяки різно­манітності умов і чинників, які його зумовлюють. Проте з формаль­

ного погляду всю сукупність морфологічних, генетичних, вікових і динамічних ознак переміщення наносів можна об’єднати у два прин­ципово відмінних способи: поперечне й поздовжнє переміщення на­носів (іноді вживають поняття поперечний береговий та поздовжній береговий рух наносів).

Поперечне переміщення наносів. Розглянемо його механізм на прикладі спадистого підводного схилу, складеного часточками наносів однакового розміру, який зберігає приблизно однаковий ухил. Якщо хвилі рухаються до берега під прямим кутом, то на глибині, що дорів­нює половині довжини хвилі, відбудеться деформація хвиль, яка спри­чинює їх дію на часточки наносів, які лежать на дні.

Оскільки швидкість хвильових рухів біля дна у різних точках обраного профілю неоднакова, то на профілі виникає зона, що збільшується у напрямі берегової лінії, з якої матеріал виноситься на берег. Нижче від цієї зони у певній точці так звана пряма швид­кість (тобто швидкість руху води у бік берега) врівноважується швид­кістю руху води у бік моря, тобто дією сили гравітації, спрямо­ваної вниз по схилу. У такій «нейтральній» точці жодного сукуп­ного переміщення часточок наносів не відбувається. Нижче від ней­тральної точки розміщена зона винесення завислого матеріалу вниз по підводному схилу (матеріал виноситься від берега). Оскільки положення «нейтральної» точки не постійне (воно залежить від ухи­лів дна та глибин), то обидві зони винесення матеріалу (до бере­га — вище від «нейтральної» точки, а від берега — нижче) зрештою з’єднуються. Це зумовлює формування ввігнутого профілю дна, представленого у середній частині виробленою поверхнею дна, а по­близу берегової лінії та біля основи підводного схилу (тобто вище та нижче від «нейтральної» точки) — акумулятивною поверхнею дна. Цей профіль називають профілем динамічної рівноваги, оскіль­ки в кожній його точці дія сумарних хвильових рухів, спрямова­них до берега або від берега, врівноважуватиметься дією сили гра­вітації, яка залежить від ухилу дна, що закономірно змінюється у кожній точці профілю. Часточки наносів перебуватимуть у русі, подібному до того, який спостерігається у «нейтральній» точці, про­те не відбуватиметься зміщення їх вгору та вниз по підводному схилу.

У реальних умовах досягнути динамічної рівноваги практично неможливо внаслідок непостійності та різноманітності діючих чин­ників.