Похідні природні явища карстових процесів
Карст часто супроводжується екзотичними проявами різних природних явищ. Вище йшлося про зникаючі річкові долини у карстових областях, коли поверхневі води у руслах зникають у системі карстових понор, колодязів, шахт і надалі ріка продовжує своє існування як підземна.
Біля морських берегів карстових областей спостерігаються явища, які називають морськими прибережними вирами (.млинами). Морська вода на неглибокому місці поблизу берега, утворюючи вир, швидко зникає в отворі чи тріщині скелястого дна або прибережних скель, що нагадують понори.
З фізичного погляду виникнення морських млинів зумовлене тим, що підземна ріка, яка має дуже круте падіння, виринає у вигляді підводного джерела на незначній глибині. Завдяки своїй стрімкій течії вона засмоктує повітря з підземних порожнин і тріщин, не заповнених водою і пов’язаних з її підземним руслом. Якщо одна з таких тріщин відкривається під водою біля берега, то морська вода прямує
до цього розрідженого простору з великою силою, утворюючи прибе- ' режний морський вир.
Іншим феноменом є прісноводні джерела на дні моря, потік яких І настільки сильний, що опріснює навколишню товщу води. Після силь- щ них дощів на прилеглому суходолі води таких підводних дже- і рел зумовлюють каламутність певного джерела або групи сусідніх ■ джерел. Підводні джерела — звичне явище на Адріатиці, де вони досягають глибини майже 700 м. Особливості функціонування цих | джерел дають підстави вважати їх гирлами печерних річок, які бе- 1 руть початок на суходолі високо над рівнем моря і течуть усереди- 1 ні карстового масиву по відокремлених системах каналів. Такі під- І земні ріки карстових масивів повинні мати значне падіння для того, І щоб їхній гідростатичний тиск міг подолати тиск стовпа води над І місцем їхнього виходу на дні моря. Зрозуміло, що канал, яким роз- І вантажуються підземні води карстового масиву, міг утворитися лише ' на суходолі, а сучасне положення гирла цього каналу — явище вто- ] ринне, що вказує на подальше опускання суходолу нижче від рівня моря.
Незначні за потужністю підводні джерела трапляються в Україні на підводній окраїні півострова Тарханкут.
П
а
еріодичні карстові джерела належать до місць поширення періодичного повного насичення і функціонують під час високого стояння дзеркала підземних вод у карстовому масиві (рис. 103). Ці джерела відзначаються порівняно тривалими періодами діяльності, і що іноді охоплюють цілі сезони.
Рис. 103. Схема утворення тимчасового карстового джерела та двоповерхової карстової печери (за О. Якуш- ко, 1986):
а — за низького рівня підземних вод; б — за повного насичення карстового масиву; в — утворення другого поверху після зниження рівня підземних вод
Трапляються джерела, які випускають воду впродовж дуже коротких періодів, що вимірюються годинами і чергуються з такими самими нетривалими паузами. Це сифонні періодичні джерела.
Механізм їхньої дії зумовлений наявністю у поздовжньому профілі каналу підземних вод карстового масиву характерних порогів. Вище від порогів поступове нагромадження підземних вод завершується короткочасним виливом, після якого настає період нового нагромадження підземних вод перед порогом. Особливістю сифонних джерел є участь у їхньому функціонуванні стисненого повітря, тиск якого підвищується завдяки нагромадженню води перед порогом (нагромаджена вода витискує повітря, що за умов замкненої карстової порожнини зумовлює підвищення тиску). Завдяки високому тиску повітря вода фонтанує.
