1. Концепція морфокліматичної зональності

Більшість екзогенних геоморфологічних процесів мають вираз­ну зональну природу. Наприклад, поширення гляціальних, кріо­генних, аридних, флювіальних, елювіальних процесів та їхній вплив на формування відповідної морфоскульптури зумовлені певними за­кономірностями у розподілі на різних широтах балансу тепла і во­логи.

Деякою мірою зональними системами екзогенного рельєфоутво- рення можна вважати також категорії рельєфу з генетичними типа­ми азональних процесів. Це схилові, карстові та берегові процеси формування рельєфу. На їх поширення та динаміку впливають зо­нальні кліматичні відмінності. Вода як найпоширеніший екзогенний геоморфологічний агент на Землі є чи не найголовнішим чинником їх розвитку, вплив якого зумовлюється участю у ланцюжку співвід­ношення 4температура — тиск — вологість — опади (поверхне­ві/підземні води). Геоморфологічна суть цих понять — певні гене­тичні типи екзогенних процесів формування рельєфу. Наприклад, наслідком комбінацій добових або сезонних амплітуд температури є певні види вивітрювання (морозобійне, температурне, сольове, дес­квамація). Наслідком екстремального добового коливання темпера­тури є різні види вивітрювання та еолових процесів, притаманні арид- ним районам.

Схилові, карстові й берегові процеси є суто азональними. Так, сфера поширення і розвитку карстового процесу та відповідної морфо­скульптури обмежена районами залягання у земній корі специфіч­них літологічних відмін.

Більшість схилових процесів здійснюються за участю водного аген­та (у різних фазових станах, на поверхні або у верхніх шарах геологіч­ного розрізу), проте визначальним чинником у їхньому поширенні є гравітація.

Берегові процеси поширені переважно у береговій зоні, а відпо­відна морфоскульптура — на всіх широтах Землі.

Найвищою категорією за рівнем організації сучасного екзоген­ного морфогенезу є морфокліматична зона. Вона переважно збігаєть­ся за поширенням з певною природною зоною. Вплив азональних чинників — геологічної структури, порід, які складають рельєф, су­часних тектонічних рухів значної інтенсивності, повітряних мас, теп­лих і холодних течій океанів, розміщених поблизу, дещо змінюють планові конфігурації морфокліматичних зон щодо основних природ­них зон.

Найважливішими чинниками домінування екзогенних процесів мор­фогенезу у морфокліматичних зонах є кліматичні. Кількість соняч­ної радіації, що зростає від полюсів до екватора, супроводжується зменшенням тиску та зростанням кількості опадів. Відповідно зміню­ються такі параметри морфокліматичних зон, як тривалість теплого чи холодного періоду року, домінуючий фазовий стан опадів, харак­тер верхньої частини геологічного розрізу (наявність порід багато­річної мерзлоти, льодовикових покривів, потужної кори вивітрюван­ня, перезволоженість грунтового покриву, облесованість осадового чохла тощо) та ін.

Розподіл характерних кліматичних ознак у межах морфокліма­тичних зон зумовлюють такі явища, як нерівномірність розміщення і водної поверхні та суходолу на Землі загалом та на півкулях зокре­ма, розміри материків і конфігурація їхніх обрисів, аномалії у розмі-; щенні теплих і холодних океанічних течій, віддаленість певних зон від океанів тощо.

Наведемо коротку характеристику загальногеографічних і геомор­фологічних закономірностей морфогенезу, зумовленого кліматом, у різних морфокліматичних зонах.