І сч І |і!

Морські тераси |§|

¹ і' І Берег

Підводні тераси

Приморська територія

Підводний береговий схил

Узбережжя

Рис. 116. Схема будови узбережжя (за О. Леонтьєвим)

Основи геоморфології.

вітряних мас. Бризи, мусони, пасати зумовлюють хвилювання водної поверхні, що є першопричиною механічного впливу на гірські породи берегів і відповідно функціонування берегових процесів;

по-друге, припливи й відпливи (внаслідок впливу космічного чин­ника) спричинюють вертикальний розподіл (згідно з амплітудою при­пливів—відпливів) впливу берегових процесів. Ширина смуги їх діяльності залежить від того, наскільки глибоко у суходіл проникає уріз води;

по-третє, впродовж історичного часу трансгресії та регресії (на­слідок тектонічних рухів) значно розширювали смугу прояву бере­гових процесів і зумовлювали особливості формування нерівностей земної поверхні на великих площах суходолу. Окремим випадком екстремального прояву берегових процесів є діяльність цунамі, що спричинюються землетрусами;

по-четверте, берегові течії (наслідок гідрологічного режиму океа­ну) або їхня відсутність у деяких випадках зумовлюють появу різких відмінностей від процесу утворення форм рельєфу, характерного для певних ділянок узбережжя;

по-п’яте, різноманітністю гірських порід (літолого-нетрографічний склад та геологічні умови залягання), які перебувають у сфері впли­ву берегових процесів, пояснюються особливості вибіркової денудації та широкий спектр відмінностей процесів формування рельєфу у бе­реговій зоні;

по-шосте, вертикальне розчленування, конфігурація й гіпсометричне положення існуючого рельєфу берегової зони є настільки різнома­нітними, що є чинниками специфічного впливу на перебіг процесів формування рельєфу, який зумовлює тенденції та особливості бере­гових процесів;

по-сьоме, для берегової зони характерний специфічний рослинний і тваринний світ (біогенний чинник), який у деяких випадках має домінуючий вплив на формування рельєфу і перебіг берегових про­цесів. Корали, які формують рифові споруди, зарості рослин, що існу­ють по берегах деяких морів та озер, колонії донних молюсків тощо сприяють осадженню мулистого та піщаного матеріалу, який прино­сять річки, що впадають у моря, і наносів, які рухаються у завислому стані вздовж берегів;

по-восьме, незважаючи на те що берегові процеси традиційно на­лежать до азональних, особливості їх прояву і відповідно наслідки щодо формування нерівностей земної поверхні істотно відрізняються у різних фізико-географічних зонах. Результати вивчення берегових процесів регіонального характеру свідчать про необхідність розріз­нення берегової морфоскульнтури, властивої арктичному (антарктич­ному), субарктичному (субантарктичному), помірному північному та південному, субтропічному північному та південному, тропічному північному та південному, субекваторіальним та екваторіальному гео­графічним поясам.

Залежно від зазначених чинників сфера впливу берегових про­цесів буває різною, ширина берегової зони може коливатися від кількох десятків метрів до багатьох кілометрів.

Отже, внаслідок комплексу умов, чинників і процесів, що діють у зоні узбережжя, участі численних складових географічної обо­лонки і космічних сил берегова зона є особливим типом природного середовища.

Довжина берегової зони Світового океану становить майже 777 тис. км, загальна довжина берегів Чорного моря — 4431 км (у межах Укра­їни — 1621 км), а Азовського (у межах України) — 799,8 км (без урахування довжини берегової лінії лагуни Сиваш) (ІІІуйський, 2000).

Основний чинник, який спричинює перетворення берегів, — хви­льова діяльність.