96

«Методика формування орфоепічних умінь у молодших школярів»

ДИПЛОМНА РОБОТА

ЗМІСТ

Вступ 3

Розділ 1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ СТАНОВЛЕННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ОРФОЕПІЧНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК 9

1.1. Лінгводидактичі та лінгвістичні основи формування орфоепічних навичок молодших школярів 9

1.2. Поняття «орфоепічна навичка», її психологічна природа 17

1.3. Прийоми формування у молодших школярів орфоепічних дій 23

Розділ 2. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ОРФОЕПІЇ В ПОЧАТКОВИХ

КЛАСАХ 36

2.1. Формування орфоепічних умінь 36

2.1.1. Робота над наголосом 36

2.1.2. Робота над вимовою звуків 50

2.2. Ефективність застосування орфоепічних вправ на уроках мови в початкових класах 71

ВИСНОВКИ 77

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 80

ДОДАТКИ 86

ВСТУП

Актуальність дослідження. Успішному здійсненню комунікативної функції сприяє всебічна унормованість мови: її словникового складу, загальновживаних граматичних форм, фонетичного складу, вимови і правопису. А тому будь-які відмінності в слововжи­ванні, вимові або написанні, порушення граматичного ладу мови ускладнюють спілкування між людьми, відвертають увагу слухачів або читачів від змісту висловленого і зосе­реджують її на помилках. І навпаки – правильне літера­турне усне мовлення та грамотне письмо сприяють кращому сприйманню, засвоєнню змісту висловленого, швидкому взаєморозумінню. «Висока культура усного і писемного мовлення, добре знання і чуття рідної мови...,– писав ака­демік В.В. Виноградов,– найкраща опора, найвірніша підмога і найнадійніша рекомендація для кожної людини в її суспільному житті і творчій діяльності».

У літературі з методики навчання мови підкреслюється, що необхідність у формуванні в учнів навичок літературної вимови випливає не тільки з комунікативних цілей. Вона обу­мовлюється також потребою враховувати в процесі навчан­ня мови об'єктивну взаємодію між усним та писемним мов­ленням, між вимовою та письмом. Навички грамотного письма неможливо формувати в учнів у відриві від навичок вимови. Оволодіння писемним мовленням, яке розпочинає­ться з першого класу шкільного навчання, грунтується на усному мовленні дітей, оскільки грамотне письмо полягає в умінні учня переводити звукові сприйняття в графічні образи.

Процеси формування усного і писемного мовлення якіс­но відмінні, хоча деякі їх структурні елементи і збігаю­ться. Саме цим і пояснюється взаємовплив двох видів мовлення.

Однією з важливих ознак усного мовлення, яка виявляє постійний вплив на формування навичок орфографічного письма, є вимовна навичка. Відомо, що вимова здійснює різний за своїм характером і ефективністю вплив на станов­лення навичок грамотного письма. Цей вплив зумовлений, по-перше, якістю вимовних навичок учня (їх відповідністю орфоепічним нормам, що функціонують у даній мові), а по-друге,— характером співвідношень між орфоепічними та орфографічними нормами, який у різних мовах є неодна­ковим.

Так, в українській мові в одних випадках вимова слів служить прямою основою для їх правильного написання (фонетичний принцип). В інших випадках (морфологічний принцип) написання кожної букви в слові не може спира­тися на реально вимовлювані звуки. Щоб правильно напи­сати слово, необхідно зіставити його з іншими формами чи іншими словами того самого кореня, серед яких слід відшу­кати опорну форму, слово. Як бачимо, правильна вимова у цих випадках вимагає перевірки написання контрольо­ваного слова. Сам же пошук допоміжного слова, форми, який супроводжується активними вимовними діями, є важ­ливим складовим елементом формування в учнів усвідомле­ного засвоєння орфографічного правила.

Навіть у написаннях, що здійснюються за традиційним (історичним) принципом, де неможливо спиратися на вимо­ву ні в прямій, ні в опосередкованій формах, для попере­дження орфографічних помилок необхідно зіставляти зву­ковий та графічний образи слова. Щоб учні успішно засво­ювали слова, які пишуться за історичним принципом право­пису, вони повинні вимовляти їх так само правильно, як і правильно писати.

Слід підкреслити, що значення орфоепічної роботи з учнями початкових класів посилюється ще й тим, що пере­важна більшість написань в українській мові взагалі і особливо тих, які становлять зміст програми з рідної мови для 1-3 класів, здійснюються за фонетичним принципом. Тому вже на початковому етапі вивчення рідної мови (де провідну роль відіграє усне мовлення, де воно служить однією з основ для оволодіння учнями грамотним пи­сьмом) особливо важливо враховувати наявність актив­ної взаємодії між усним та писемним мовленням, між ви­мовними та правописними навчальними діями школярів.

У вітчизняній методиці мови питання формування в уч­нів орфоепічних навичок у взаємозв'язку з орфографічни­ми знаходять розробку в працях А.М.Пєшковського, М. В. Ушакова, Г. П. Фірсова, М. С. Рождественського, М.С. Вашуленка, І.М. Хом’яка, С.І. Дорошенка та ін. В одній із своїх книжок відомий російський методист М.С.Рождественський писав: «Сьогодні доводиться з особливою наполегливістю нагадувати про норми літера­турної вимови, які мають велике суспільне значення, в усякому разі не менше, ніж норми орфографії. Школа повинна вчити дітей і того й іншого, діти повинні і пра­вильно (орфоепічно) розмовляти, і правильно (орфогра­фічно) писати. Культура усного мовлення все ще низька, і в школі це особливо відчувається, а між тим, чим вища ця культура, тим грамотніше діти пишуть».

У методичній системі навчання орфоепії в школі опора здійснюється переважно за такими трьома головними принципами: 1) навчання літературної вимови має відбу­ватися на уроках фонетики й орфографії; 2) засвоєння правильної вимови тільки шляхом наслідування немож­ливе; воно вимагає застосування відповідних вправ, що грунтуються на усвідомлених активних артикуляційних діях учнів; 3) для роботи над орфоепією необхідно створи­ти в класі (в школі) відповідне орфоепічне середовище.

Тому вже з першого класу весь процес навчання мови необхідно здійснювати в постійному зіставленні звуків і букв, вимови і написання. «Навчання грамоти, – справедли­во підкреслював Г. П. Фірсов,– не може бути ефективним, якщо учні не навчаться розбиратися в звуковому складі слова, не оволодіють навичкою й умінням зіставляти звуки і букви».

У наш час проблема оволодіння молодшими школярами орфографією з опорою на орфоепію та фонетику, досліджен­ня умов підвищення ефективності цього процесу стоїть у центрі уваги як російських, так і українських методистів. В основі правильного написання, на думку більшості до­слідників, лежить орфографічна пильність учнів – уміння виявляти в словах орфограми. А це можливо тільки при правильній вимові. Так, у психологічних дослідженнях наводяться дані, які свідчать, що, спираючись на знання умов, за яких написання не визначається безпосередньо ви­мовою, можна навчити молодших школярів виявляти в сло­вах орфограми в 100 % випадків.

Разом з тим, ознайомлення з шкільними програмами та методичною літературою дає підстави для висновку, що про­тягом тривалого часу в методиці викладання рідної мови в початкових класах у центрі уваги стояло питання вироб­лення в учнів орфографічних умінь та навичок. Робота над вимовними діями в більшості випадків пов'язувалась тільки з необхідністю підвищувати культуру усного мовлення. І лише в останні десятиріччя методисти стали вбачати в та­кій роботі важливу умову для формування в учнів усвідом­лених орфографічних навичок.

Недостатня увага приділяється, зокрема, знанням з фо­нетики, які служать основою для засвоєння школярами всіх інших розділів програми і особливо для вироблення орфоепічних та орфографічних умінь і навичок.

Вивчення орфоепії української мови має велике значення на усіх етапах шкільного навчання. Особливо важливим є засвоєння такого матеріалу в початкових класах. Молодші школярі повинні опановувати новий матеріал, володіти основними орфоепічними поняттями. Працюючи над вивченням звуків і наголосу у початкових класах, учні також набувають навичок самостійної роботи над новим матеріалом, удосконалюють свою вимову. Однак вікові психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку зумовлюють специфіку подачі навчального матеріалу та його засвоєння. Цей факт слугує причиною того, що чи не найважливішу роль у засвоєнні матеріалу відіграє зацікавленість учнів, зрозумілість та доступність пропонованого навчального матеріалу.

Проте дана проблема залишається до кінця нерозв’язаною, оскільки методистами окреслено лише загальні вимоги до вивчення елементів орфоепії початкових класах. Практично відсутнє методичне забезпечення вивчення орфоепічного матеріалу. Саме згадані вище чинники роблять проблему вивчення орфоепії актуальною для сучасної початкової школи.

Важливість формування орфоепічних навичок на всіх рівнях та вікових етапах мовно-мовленнєвого розвитку молодшого школяра обумовлює вибір теми дипломної роботи: «Методика формування орфоепічних умінь у молодших школярів».

Мета дипломної роботи – обґрунтувати особливості формування орфоепічних навичок молодших школярів на уроках української мови та розробити систему вправ.

Об'єкт дослідження – процес навчання рідної мови молодших школярів.

Предмет дослідження – методика формування орфоепічних навичок на уроках рідної мови в початкових класах.

Гіпотеза дослідження: якщо методика формування орфоепічних навичок буде застосовуватись під час навчання на уроках рідної мови в початкових класах в певній системі і у відповідності з програмовими вимогами, то це сприятиме підвищенню ефективності навчально-виховного процесу молодших школярів.

Мета і гіпотеза дослідження обумовили розв’язати такі завдання:

• проаналізувати наукову літературу з проблеми дослідження;

• охарактеризувати психолого-педагогчні умови засвоєння орфоепічних умінь молодшими школярами;

• виявити шляхи засвоєння орфоепічних знань у початкових класах;

• розробити систему вправ для роботи над вимовою звуків як елементів орфоепії.

При написанні роботи були використані такі методи педагогічного дослідження: а) аналіз тематичної літератури; б) спостереження; в) бесіди; г) теоретичне узагальнення, експеримент.

Методологічною основою дослідження є наукові праці провідних вчених в області методики викладання української мови в початковій школі.

Теоретичною основою дослідження стали наукові праці психологів, педагогів, вчених-методистів, творче використання передового педагогічного досвіду.

Апробація результатів навчання з використанням орфоепічних вправ на уроках рідної мови проводились в загальноосвітній школі № 2 м. Кам’янець-Подільського.

Практична значущість дипломної роботи випливає з актуальних завдань удосконалення навчально-виховного процесу у плані формування орфоепічних навичок молодших школярів. Матеріали дослідження можуть використовувати учителі початкової школи для ефективної реалізації розвивального потенціалу уроків рідної мови, доповнення навчального матеріалу підручників та інших педагогічних та освітніх цілей.

Структура дослідження. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.