3. Кора вивітрювання

і зональні закономірності її поширення

Як уже зазначалося, вивітрювання створює незначну кількість спе^

цифічних форм земної поверхні, головне призначення якого — дове­сти гірські породи до такого стану, який би дав змогу транспортувати їх у подальшому за допомогою інших екзогенних процесів. У деяких випадках чохол вивітрілих порід — реголіт — сам переміщується по схилах унаслідок дії сил гравітації. З цього погляду роль вивітрю­вання є надзвичайно важливою порівняно з потужним екзогенним процесом, тому з’ясуванню механізму процесу вивітрювання приділя­ють особливу увагу.

Матеріал, який є проміжним або кінцевим продуктом різних типів вивітрювання, в одному випадку може швидко видалятися з місця свого утворення, а в іншому — постійно нагромаджуватися на земній поверхні. Останній випадок є найпоширенішим, хоча нагромаджені продукти руйнування гірських порід у майбутньому можуть бути | видалені з місця свого утворення під час подальшого розвитку рельєфу ; певної території. :

Об’єм продуктів руйнування, утворених під час вивітрювання і і нагромаджених на місці утворення (in situ), за розміщенням щодо j товщі гірських порід називають корою вивітрювання. Наявність чи- ; сленних видів вивітрювання і складність цього процесу за різних фізико-хімічних, кліматичних, тектонічних та інших умов зумовили розроблення різноманітних класифікацій кори вивітрювання, проте загальноприйнятою вважають класифікацію за ознаками прояву домі­нуючого виду вивітрювання. Останній переважно залежить від гео­графічної широти і відповідно від місцевих кліматичних умов: кіль­кості тепла і вологи, поширення певного типу рослинності та ґрунто­вого покриву тощо.

Уламкова кора вивітрювання переважно характерна для зони арктичних пустель, де представлена нагромадженнями хімічно не- змінених чи слабкозмінених уламків первісної гірської породи. Ос­новні процеси її утворення — це морозне і температурне з незначною участю біохімічного (лишайники) вивітрювання.

Гідрослюдиста кора вивітрювання властива тундровій і лісовій (тайговій) зонам. Провідну роль в її формуванні відіграють процеси хімічного та біохімічного вивітрювання, які зумовлюють нагрома-

ЦЖЄННЯ у поверхневій частині геологічної товщі значної кількості гідрослюдн™ мінералів, а велика кількість атмосферних опадів за­безпечує інтенсивну міграцію поверхневих і підземних вод, які пере­носять хімічно активні реагенти.

Монтморилонітова кора вивітрювання поширена здебільшого у лісостеповій і степовій зонах, де чинниками вивітрювання є чергуван­ня процесів намокання — висихання, значні коливання добових і річних температур, активні хімічні й біохімічні процеси. Середовище її утво­рення — лужне, багате на основні сполуки. Може формуватися вна­слідок трансформації гідрослюд, серед фракцій яких переважають глинисті.

Каолінітова кора вивітрювання трапляється у степовій і напівпу­стельній зонах. її утворення відбувається внаслідок інтенсивного впли­ву на гірські породи сульфатних, карбонатних, галоїдних розчинів та гумінових кислот в умовах теплого і жаркого клімату.

Червоноземна і латеритна (від лат. later — цеглина) кори виві­трювання є наслідком тривалого й інтенсивного вивітрювання з по­вністю зміненим складом порід. Вони характерні для пустель, саван, напівлистопадних тропічних і вологих екваторіальних лісів, де най­сприятливіші умови для повного перетворення первісних гірських порід. Вивітрювання відбувається за активної участі процесів окис- нення заліза та мангану, що забарвлюють продукти вивітрювання у різні відтінки червоного кольору.

Крім зональних ознак у поширенні кори вивітрювання можна спо­стерігати також деякі азональні закономірності, зумовлені наявністю певного літолого-петрографічного субстрату, який складає денну поверхню. Так, у разі значного поширення на певних площах одно­рідних гірських порід характер процесів вивітрювання дуже подібний і сформована кора вивітрювання має певну однорідність (площинна кора вивітрювання). Якщо у геологічній будові земної поверхні бе­руть участь комплекси гірських порід, що мають чітке лінійне простя­гання, то йдеться про лінійну кору вивітрювання. Оскільки останні формуються переважно на ділянках поширення великих розломних порушень, для яких характерна значна подрібненість гірських порід та більша податливість процесам денудації, то вони є індикаторами Рудних корисних копалин та наявності осередків глибокого перетво­рення гірських порід, що часто завершується формуванням родовищ нових осадових корисних копалин.